Рішення № 136238316, 04.05.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1314/26

провадження №: 2/398/2311/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"04" травня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», представник позивача - адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 10 березня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 14 713,59 грн та судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 03.12.2021 уклала з первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в електронній формі договір позики № 77386551 на суму 7 000,00 грн. Відповідач порушила умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 14 713,59 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 7 000,00 грн та заборгованості за відсотками - 7 713,59 грн. Право вимоги за вказаним договором позики перейшло до позивача внаслідок укладення ланцюга договорів факторингу: спочатку 02.11.2022 року від первісного кредитора до ТОВ «Сіроко Фінанс», а згодом, 05.12.2025 року, від ТОВ «Сіроко Фінанс» до позивача.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформацію щодо належності відповідачці карткового рахунку та виписку по ньому. На виконання ухвали АТ «ПУМБ» надало суду запитувану інформацію та документи.

Представник позивача Ткаченко Ю.О. у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання 04 травня 2026 року не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, проте поштове відправлення із судовою повісткою повернулося до суду з відміткою у трекінгу поштового відправлення «адресат відсутній». Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. Відзив на позовну заяву відповідачка не подала, про причини неявки суд не повідомила.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

03 грудня 2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ: 39861924) та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір позики № 77386551. Суд дослідив копію цього договору, що надана позивачем.

Відповідачка приєдналася до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Це підтверджується текстом договору, у якому зазначено реквізити цього підпису: «BN71P08Cqf». Даний алфавітно-цифровий код був надісланий на електронну адресу позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума позики: 7 000,00 грн;

строк позики (строк договору): 30 днів;

процентна ставка (базова): 1,99% на день (фіксована);

знижена процентна ставка: 0,4975% на день, що застосовується відповідно до умов Програми лояльності;

процентна ставка за понадстрокове користування позикою: 2,70% за день.

У п. 5.2. визначено, що позичальник до моменту підписання Договору вивчила цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті кредитодавця (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі.

Також суду надана електронна копія "Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Водночас докази підписання цих правил ОСОБА_1 відсутні.

На виконання ухвали суду від 15 квітня 2026 року про витребування доказів, АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (АТ «ПУМБ») надав суду відповідь (вих. № KHO-07.8.5/6394БТ від 17.04.2026), якою підтвердив, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Згідно з наданою банком випискою про рух коштів по зазначеному рахунку, судом встановлено факт зарахування кредитних коштів: 03.12.2021 року о 18:09:13 на рахунок відповідачки надійшов платіж у розмірі 7 000,00 грн від «FinEx*Credit KYIV UA».

Факт перерахування коштів також підтверджується наданою позивачем копією електронної платіжної інструкції № 1ba99c4b-eeea-4d5a-82d3-d0601d4d31c6 від 03.12.2021 та довідкою платіжної організації ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» про завершення платіжної операції на суму 7 000,00 грн, де отримувачем вказана ОСОБА_1 , а інструментом зарахування - ЕПЗ номер НОМЕР_3 .

Таким чином, сукупність досліджених доказів, зокрема інформація АТ «ПУМБ», підтверджує належність банківського рахунку відповідачці та факт отримання нею суми позики у повному обсязі.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 77386551 від 03.12.2021 року виконала лише частково.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору (зокрема Таблицею обчислення загальної вартості кредиту), строк кредитування становив 30 днів (з 03.12.2021 по 02.01.2022). За цей період кредитодавцем правомірно застосовувалася знижена процентна ставка у розмірі 0,4975% на день. Загальна сума процентів, нарахованих у межах вказаного початкового 30-денного строку кредитування, становила 1 044,75 грн.

Як вбачається з розрахунку та виписки по оплатах клієнта, відповідачка здійснила два платежі: 02.01.2022 року на суму 1 044,90 грн та 02.02.2022 року на суму 226,36 грн, що загалом становить 1 271,26 грн. Платіж відповідачки від 02.01.2022 року у розмірі 1 044,90 грн був здійснений в останній день строку кредитування та повністю покрив нараховані за цей період проценти за користування позикою. Натомість наступний платіж у розмірі 226,36 грн був здійснений 02.02.2022 року, тобто вже поза межами встановленого договором строку кредитування.

Відповідно до відомостей розрахунку, вказані кошти (обидва платежі) були повністю зараховані кредитодавцем у рахунок погашення нарахованих процентів, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту залишилася незмінною - 7 000,00 грн. У подальшому відповідачка платежів не здійснювала.

Відповідно до розрахунку позивача, у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків за договором, кредитодавцем була нарахована заборгованість, загальна сума якої, заявлена до стягнення, становить 14 713,59 грн. Зазначена сума складається із:

заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) - 7 000,00 грн;

заборгованості за процентами - 7 713,59 грн.

Згідно з розрахунком та поясненнями позивача, нарахування процентів здійснювалося первісним кредитором як у межах початкового 30-денного строку кредитування, так і поза його межами аж до грудня 2022 року. Нарахування за межами строку кредитування (після 02.01.2022) позивач здійснював за базовою ставкою 1,99% на день, посилаючись на положення розміщених на сайті непідписаних відповідачкою «Правил надання грошових коштів у позику...» (п. 6.5, п. 7.14, п. 7.16) щодо автопролонгації та понадстрокового користування позикою протягом 90 днів. Саме ці нарахування поза межами узгодженого строку кредитування сформували заявлену до стягнення суму процентів у розмірі 7 713,59 грн.

Перехід права вимоги

Право вимоги за кредитним договором № 77386551 від 03.12.2021 року перейшло до позивача внаслідок послідовного відступлення прав за ланцюжком договорів факторингу.

02 листопада 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 029-021122. Факт передачі права вимоги до ОСОБА_1 підтверджується Витягом з Реєстру прав вимог від 12.12.2022 року до цього договору, де під порядковим номером 9878 зазначено ОСОБА_1 як боржника за договором № 77386551 із загальною сумою заборгованості на момент відступлення 14 713,59 грн. Оплатність вказаного договору підтверджується копіями платіжних інструкцій про перерахування коштів ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на користь ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Надалі, 05 грудня 2025 року, між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Клієнт) та позивачем ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 05/12/25-01. Перехід права вимоги до позивача підтверджується Витягом з Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 року до Договору факторингу № 05/12/25-01, у якому під порядковим номером 10414 зафіксовано відступлення вимог до ОСОБА_1 на загальну суму 14 713,59 грн.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Також суд застосовує висновки щодо тлумачення норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) зробила висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Цей висновок застосований також і в інших постановах Верховного суду, зокрема, постановах ВС від 24 липня 2019 року у справі № 755/20484/15-ц, від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила такі висновки про правильне застосування норм права.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

ВП ВС у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 77386551 від 03.12.2021 року, укладеного в електронній формі. Відповідачка була обізнана з умовами кредитування та погодилася з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн підтверджується інформаційною довідкою платіжної організації та випискою АТ «ПУМБ» по банківському рахунку відповідачки, у якій відображено операцію зарахування кредитних коштів.

Враховуючи, що до позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на підставі послідовного ланцюга договорів факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов`язання.

Відповідачка частково порушила умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, оскільки суму основного боргу (тіла кредиту) у встановлені строки не повернула у повному обсязі. Водночас зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитом у межах погодженого строку нею було виконано своєчасно та повністю. Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 7 713,59 грн, суд дійшов висновку про їх повну необґрунтованість, виходячи з наведених нижче міркувань.

Згідно з підписаною відповідачкою індивідуальною частиною договору, строк кредитування був чітко визначений і становив 30 днів (з 03.12.2021 по 02.01.2022 року). Базова процентна ставка встановлена на рівні 1,99% на день, а знижена ставка за програмою лояльності - 0,4975% на день.

Відповідно до розрахунку позивача, проценти нараховувалися кредитодавцем значно поза межами встановленого 30-денного строку кредитування. Позивач обґрунтовує нарахування процентів після 02.01.2022 року положеннями про автопролонгацію та понадстрокове користування, що містяться у розміщених на сайті позивача "Правилах надання грошових коштів у позику".

Однак, суд зазначає, що вказані Правила не містять підпису відповідачки (ані власноручного, ані електронного), а тому не можуть вважатися належним доказом її згоди з усіма їх положеннями. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц), не підписані позичальником Правила не можуть розцінюватися як складова частина кредитного договору. Оскільки механізм автоматичного продовження строку (автопролонгації) до 90 днів передбачений виключно у непідписаних Правилах, суд вважає, що правові підстави для нарахування процентів за користування кредитом після спливу узгоджених 30 днів відсутні. Після закінчення визначеного в договорі строку право кредитора нараховувати договірні проценти припиняється, а правовідносини переходять у площину відповідальності за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України), що узгоджується з висновком ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

З огляду на викладене, суд здійснює власний розрахунок обґрунтованого розміру заборгованості за процентами. За 30 днів правомірного користування кредитом за погодженою зниженою ставкою 0,4975% на день сума процентів становить 1 044,75 грн (7 000 грн * 0,4975% * 30 днів), що відповідає сумі зазначені у Додатку 1 договру Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача. Нарахування решти процентів суд визнає безпідставним.

Вирішуючи питання щодо розміру основного боргу (тіла кредиту), який підлягає стягненню, суд керується такими міркуваннями.

Оскільки сума наданого відповідачці кредиту становить 7 000,00 грн, що перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на момент укладення договору у грудні 2021 року (6 500,00 грн), на спірні правовідносини у повному обсязі поширюються імперативні вимоги статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» щодо черговості погашення вимог.

Згідно з наданим розрахунком та випискою по оплатах, відповідачка здійснила два платежі. Перший платіж було здійснено 02.01.2022 року (в останній день строку кредитування) на суму 1 044,90 грн. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», ці кошти повністю погасили правомірно нараховану заборгованість за процентами у розмірі 1 044,75 грн.

Другий платіж було здійснено відповідачкою 02.02.2022 року на суму 226,36 грн. Оскільки право кредитодавця на нарахування процентів після 02.01.2022 року припинилося, а заборгованість за правомірними процентами вже була погашена попереднім платежем, внесена сума у розмірі 226,36 грн підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту.

За таких обставин, заборгованість за процентами за цим договором є повністю погашеною, а залишок заборгованості за тілом кредиту зменшився і становить 6 773,64 грн (7 000,00 грн - 226,36 грн).

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення залишку тіла кредиту в сумі 6 773,64 грн. У задоволенні вимоги про стягнення решти тіла кредиту (226,36 грн) та процентів у розмірі 7 713,59 грн слід відмовити у зв`язку з їх погашенням та необґрунтованістю нарахувань поза межами строку дії договору.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1 225,77 грн (6 773,64 / 14 713,59 ? 100% ? 46,04%; 2 662,40 грн ? 46,04% = 1 225,77 грн).

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025. Також суду надано витяг з Акту № 7-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.01.2026 та витяг з Акту приймання-передачі справ від 22.08.2025, відповідно до яких адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною надано послуги щодо супроводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 4 500,00 грн. Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією № 579938011.1 від 16.01.2026.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково (у сумі 6 773,64 грн від заявлених 14 713,59 грн), витрати на правову допомогу мають бути стягнуті пропорційно сумі задоволених позовних вимог (46,04%), а саме у розмірі 1 381,20 грн (3 000,00 грн ? 46,04% = 1 381,20 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором позики № 77386551 від 03.12.2021 року у розмірі 6 773 (шість тисяч сімсот сімдесят три) гривні 64 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) гривень 77 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, адреса місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський