Ухвала суду № 136238117, 05.05.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

05.05.2026

Провадження №1-кп/389/128/25

ЄУН 389/3472/25

У Х В А Л А

05 травня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000461 від 02 червня 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.152 КК України,

В С Т А Н О В И В :

23 вересня 2025 року до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області на розгляд надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.152 КК України.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.03.2026 ОСОБА_4 продовжений строк тримання під вартою до 10.05.2026.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами з мірою покарання до 12 та до 15 років позбавлення волі, тож, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків з метою зміни наданих ними показань, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування та продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу під час досудового розслідування, і не зникли.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 та її законний представник - ОСОБА_7 у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення зазначеного клопотання прокурора, просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його реєстрації, оскільки його стан здоров`я погіршується, зокрема зменшується гострота зору, йому потрібна постійна медична допомога, якої він в умовах слідчого ізолятора не отримує.

Його захисник - адвокат ОСОБА_5 також заперечував щодо задоволення клопотаня прокурора, підтримав позицію обвинуваченого щодо ненадання йому належної медичної допомоги в умовах ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор", зазначив, що наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК Україні, прокурором не доведені, тому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем реєстрації.

Водночас суду не надано жодних підтверджуючих документів щодо зареєстрованого місця проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Вислухавши у судовому засіданні думку учасників судового провадження, суд дійшов до такого.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду.

Так, рішенням ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Під час розгляду даного клопотання у вказаному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі не зникли.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти статевої свободи та недоторканості малолітньої/неповнолітньої дитини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 та до 15 років, тому, усвідомлюючи тяжкість кримінальних правопорушень та розуміючи можливе покарання у разі доведення його вини та з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду. При цьому ці злочини пов`язані з домашнім насильством щодо малолітньої/неповнолітньої особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах. Слід відмітити, що сексуальне насильство та сексуальна експлуатація є одним з найбільш тяжких порушень прав дитини. За тяжкістю завданих травм сексуальне насильство та експлуатація прирівнюється до тортур і катування.

Зважаючи на те, що судом ще не допитано свідків та потерпілу, враховуючи відповідну стадію судового розгляду, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до обвинуваченого альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов`язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на даних осіб, яких обвинувачений добре знає, з метою зміни раніше наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини.

Водночас судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 хоча і раніше не судимий, однак офіційно не працевлаштований, джерел доходів не має, не одружений, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, тобто існує ймовірна можливість вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Судом також враховано характер кримінальних правопорушень, що інкримінуються обвинуваченому, стосовно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Водночас суд враховує стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , який відповідно до наданих суду відповідей від Філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Черкаській та Кіровоградській областях, зокрема останьої від 23.03.2026 року - відповідає наявному хронічному захворюванню очей та надано інформацію про повторне скерування документів до офтальмологічної ЕКОПФО на базі КНП "Кіровоградська облассна лікарня" Кіровоградської обласної ради для очного розгляду справи ОСОБА_4 . Слід зазначити, що ця відповідь не містить інформації про неможливість перебування останього в умовах ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" через стан здоров`я.

Враховуючи вищевикладене, доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, судом не можуть бути враховані із вищезазначених підстав.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тож ОСОБА_4 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, продовжують існувати, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Водночас суд, отримавши від обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового засідання чергове повідомлення про погіршення його стану здоровя, ненадання належної медичної допомоги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 206 КПК України визначено загальні обов`язки суду щодо захисту прав людини, зокрема частиною 6, 7, 8 цієї статті передбачено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя (суд) зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 №239/5/104 затверджено порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, яке дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених.

Пунктом 2.3 зазначеного Порядку передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Крім того, під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Пунктом 2.7 Порядку передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Пункт 2.8 Порядку передбачає, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я.

Підсумовуючи викладене вище, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, Конституції України, суд вважає, що у даному випадку можливо застосувати ч.7 ст.206 КПК України, оскільки з огляду на систематичні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 в судових засіданнях про незадовільний стан його здоров`я, погіршення в умовах перебування в слідчому ізоляторі, тому суд вважає за необхідне зобов`язати начальника Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , а у разі необхідності діяти відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 №239/5/104.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, то відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 376, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Макариха Знам`янського району Кіровоградської області, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 12:00 год. 05 травня 2026 року до 12:00 год. 03 липня 2026 року.

Зобов`язати начальника Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у разі необхідності діяти відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 №239/5/104.

Контроль за виконанням покласти на процесуального прокурора по даному кримінальному провадженню.

Про результати виконання ухвали, в частині медичного обстеження стану здоров`я обвинуваченого, повідомити суд у місячний термін з дня отримання копії даної ухвали, та надати відповідну довідку щодо можливості (неможливість) утримання обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятору.

Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошений о 13.00 год. 05.05.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1