Рішення № 136232828, 04.05.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

04.05.2026

Справа № 696/351/26

Провадження № 2/696/359/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Волощенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

АТ «СЕНС БАНК» звернулось до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 631713874 від 06 липня 2021 року в розмірі 161 543,85 грн та судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06 липня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631713874, у відповідності до умов якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 зобов`язався повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі.

У порушення умов кредитного договору № 631713874, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 18 грудня 2025 року має заборгованість в розмірі 161 543,85 грн, з яких 19 633,63 грн прострочене тіло кредиту, 58 567,09 грн відсотки за користування кредитом, 83 343,13 грн тіло кредиту.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення АТ «СЕНС БАНК» до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 16 березня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. В надісланій суду заяві представник позивача Рудницький Ю.І. позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою сторони позивача суд проводить розгляд справи в заочному порядку, передбаченому гл. 11 розділу III ЦПК України, та ухвалює заочне рішення.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів Акціонерне товариство «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань 30 листопада 2022 року.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно з якою АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

До матеріалів позовної заяви також долучено довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, з відміткою про їх підписання 06 липня 2021 року ОСОБА_1 (ідентифікатор 6576). Згідно з паспортом споживчого кредиту мета отримання кредиту: на споживчі цілі, ліміт кредиту: 68 900,00 грн, максимальна сума кредиту: 200 000,00 грн, процентна ставка: 37%, тип процентної ставки: фіксована.

Як вбачається із змісту довідки про ідентифікацію, виданої АТ «СЕНС БАНК», клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «СЕНС БАНК», ідентифікований в АТ «СЕНС БАНК».

Також позивач надав виписку з рахунка приватного клієнта № 309806-2026/0127 за карткою World Debit Mastercard за період з 06 липня 2021 року по 18 грудня 2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 18 грудня 2025 року становить 161 543,85 грн, з яких 19 633,63 грн прострочене тіло кредиту, 58 567,09 грн відсотки за користування кредитом, 83 343,13 грн тіло кредиту.

Окрім того, представником АТ «СЕНС БАНК» відповідачу направлено претензію щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором № 631713874 про необхідність повернути заборгованість за договором в розмірі 114 779,91 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Пунктами 5-7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено:

електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі;

електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд зазначає, що позивачем наданий суду примірник Акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, однак в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення угоди: кредитний договір № 631713874 від 06 липня 2021 року, платіжне доручення на видачу ОСОБА_1 кредиту в сумі 68 900,00 грн.

Саме по собі підписання паспорту споживчого кредиту не може свідчити про укладення між сторонами кредитного договору.

При цьому довідка АТ «СЕНС БАНК» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 не містить часу такої ідентифікації, дати складення цієї довідки, інформації про представника банку, який підтвердив ідентифікацію. Також довідка не містить підпису представника банку та печатки АТ «СЕНС БАНК».

Разом з тим доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно із вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (чинного на момент розгляду справи судом першої інстанції), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св18).

Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, зокрема відсутні платіжні доручення та/або виписки по рахунку на підтвердження факту перерахування грошових коштів на рахунок відповідача чи видачу коштів відповідачу готівкою, та враховує, що надані позивачем документи не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі 161 543,85 грн, оскільки у матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність надання позивачем кредиту, зокрема, первинні документи неоформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження суми заборгованості банком надано розрахунок заборгованості за кредитом та виписку по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 06 липня 2021 року по 18 грудня 2025 року.

Факт видачі саме кредитної картки World Debit Mastercard та встановлення кредитної лінії згідно з акцептом договору від 06 липня 2021 року по картці World Debit Mastercard банком не підтверджений.

Окрім того, суд звертає увагу, що із виписки по рахунку, у якій відображені операції з оплати відповідачем товарів, неможливо встановити одержання кредитних коштів відповідачем.

При дослідженні виписки по рахунку ОСОБА_1 судом встановлені суперечності між відомостями, вказаними у розрахунку заборгованості, та виписці, оскільки у виписці по рахунку вказано проведення як дебетових, так і кредитових операцій, а в розрахунку заборгованості жодна операція не відображена.

Підписання ОСОБА_1 паспорта споживчого кредиту у АТ «СЕНС БАНК» не свідчить про його волевиявлення з укладання кредитного договору.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про недоведеність в межах цієї справи укладання 06 липня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 631713874.

Суд зауважує, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором № 631713874 є внутрішнім документом банку, не може бути прийнятий судом на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору. Вказаний розрахунок не відображає суму наданих коштів, а також розмір процентної ставки, за якою нарахована заборгованість зі сплати процентів.

Враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору № 631713874 від 06 липня 2021 року між банком і ОСОБА_1 та отримання відповідачем ліміта кредиту в розмірі 68900,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 509, 626, 627, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 89, 141, 259, 263-265, 280-283, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Витрати зі сплати судового збору покласти на АТ «СЕНС БАНК».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», юридична адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Н.А. Білопольська