Рішення № 136232662, 05.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3622/26

Провадження № 2-а/643/76/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6649539 від 11.02.2026 року; закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 11.02.2026 він здійснював рух по проспекту Героїв Харкова у місті Харкові. На перехресті у лівій смузі руху перебував транспортний засіб з увімкненою аварійною сигналізацією, який фактично блокував рух на ліво. З метою уникнення створення затору та аварійної ситуації позивач був вимушений об`їхати зазначений транспортний засіб праворуч, здійснивши короткочасний виїзд на смугу, з якої дозволено рух тільки прямо. Жодної небезпеки дорожньому руху створено не було, перешкод іншим учасникам руху - не заподіяно. Після здійснення вказаного маневру транспортний засіб було зупинено працівником Управління патрульної поліції в Харківській області. Інспектор повідомив про нібито порушення вимог дорожнього знаку 5.18 та п. 8.4 ПДР України. Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6649539 була винесена 11.02.2026 року без складання протоколу, без всебічного з`ясування фактичних обставин дорожньої обстановки та без належної оцінки його пояснень щодо вимушеного характеру маневру. Під час винесення постанови інспектором не було встановлено та відображено у її змісті: причин виникнення перешкоди на перехресті; наявності або відсутності знаку аварійної зупинки; дорожньої обстановки та інтенсивності руху; можливості продовження руху без об`їзду; обставин, що могли виключати адміністративну відповідальність (стан крайньої необхідності). Крім того, у постанові відсутній мотивований аналіз відеозапису з бодікамери та відеореєстратора, хоча на такі матеріали міститься формальне посилання. Таким чином, постанова була винесена формально, без повного та всебічного дослідження обставин справи, без належної оцінки доказів та його пояснень, що суперечить вимогам ст. 280 КУпАП. Також вказав, що фактично транспортний засіб, який перебував у лівій смузі на перехресті, обмежився лише увімкненням аварійної сигналізації, при цьому знак аварійної зупинки встановлено не було. Таким чином, саме дії іншого учасника дорожнього руху створили перешкоду та небезпечну ситуацію. Отже, його дії були вимушеними та спрямованими на забезпечення безпеки дорожнього руху, тобто він діяв в стані крайньої необхідності.

27.03.2026 до суду надійшов відзив представника відповідача Федюка Д.В., в якому останній просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Щодо посилання позивача на стан крайньої необхідності зазначає, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Позивач стверджує, що фактично транспортний засіб, який перебував у лівій смузі на перехресті, обмежився лише увімкненням аварійної сигналізації, при цьому знак аварійної зупинки встановлено не було, при цьому на відеозаписі «Жиляєв правопорушення» з відеореєстратора 70 MAI (хронометраж 00 хв. 20 сек.) зафіксовано, що декілька автомобілів стояли з ввімкненими поворотами ліворуч для здійснення повороту з відповідної смуги. Разом з тим, з відео вбачається (хронометраж 00 хв. 32 сек.), як транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 виконує поворот ліворуч зі смуги, рух якої відповідно до знаку 5.18 ПДР України, тільки прямо. Крім того, на відеозаписі з портативного реєстратора № 470088 зафіксовано командир роти № 4 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Зінченко Максим Сергійович роз`яснює Позивачу (хронометраж 10 хв. 00 сек.) яким чином треба було продовжувати рух для об`їзду даного перехрестя для повороту (розвороту) у випадку якби в нього дійсно виникла на перехресті ситуація про яку значиться в позовній заяві. З огляду на вищевикладене, дії позивача не можуть бути кваліфіковані як вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки загроза була уявною, а правила порушені свідомо за наявності альтернативних варіантів дій. Щодо твердження Позивача про неповне з`ясування обставин справи, зазначає, згідно зі статтею 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому поліцейський керується законом і правосвідомістю. В оскаржуваній постанові вказані матеріали справи відеозаписи з портативного відеореєстратора № 470088 та з відеореєстратора 70 MAI. З відеозапису «470088» вбачається (хронометраж 35 хв. 50 сек.), що поліцейський разом з позивачем дослідили відеозапис правопорушення та взяв до уваги його пояснення. Відповідно до статті 268 КУпАП Позивачем було залучено фахівця в галузі права до розгляду справи (хронометраж 03 хв. 38 сек.). та не було заявлено інших клопотань (хронометраж 42 хв. 30 сек.). Твердження позивача щодо того, що не наведено жодного доказу того, що: маневр позивача створив перешкоду іншим транспортним засобам; виникла аварійна обстановка; інші учасники руху були змушені змінювати швидкість або напрям руху; та інше є помилковими. Оскільки, за перерахований позивачем перелік відсутніх «доказів» настає вже інша адміністративна відповідальність. Саме за такими критеріями, які зазначає Позивач, настає адміністративна відповідальність, за створення аварійної обстановки, за частиною п`ять статті 122 КУпАП. В оскаржуваній постанові серії ЕНА № 6649539 від 11.02.2026 чітко вказано, що позивачем скоєно правопорушення пункту 8.4. ґ ПДР України за частиною першою статті 122 КУпАП. Поліцейський проводив розгляд справи виключно за порушення пункту 8.4. ґ ПДР України за частиною першою статті 122 КУпАП (хронометраж 42 хв. 33 сек). Так, оскаржувана постанова винесена відповідно до КУпАП, а розгляд справи відбувся з дотриманням процедури визначеної цим же кодексом. Під час розгляду справи інспектор з`ясував, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність останнього у вчиненні правопорушення, а також з`ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. В постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне позивачем, а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з вищевказаним, вважають, що позовна заява позивача щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ЕНА № 6649539 від 11.02.2026 винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 02.03.2026, позов було залишено без руху.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 12.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 04.04.2026, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Приблуди Є.В. про витребування доказів.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що командиром роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області капітаном поліції Зінченко М.С. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6649539 від 11.02.2026, за порушення ОСОБА_1 ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Згідно фабули зазначеної постанови ОСОБА_1 11.02.2026 о 14 год. 53 хв. у місті Харків, пр. Героїв Харкова, 257 керуючи транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимог дорожнього знаку 5.18 та зі смуги, що вказує рух прямо здійснив поворот ліворуч, чим порушив 8.4. ґ. Правил дорожнього руху - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч.1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, до яких належать, зокрема, водії транспортних засобів.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 8.1 Розділу 8 ПДР визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (п.п.1, 2 п.8.2-1 Розділу 8 ПДР).

Відповідно до п.8.4 Розділу 8 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки; б) знаки пріоритету; в) заборонні знаки; г) наказові знаки; ґ) інформаційно-вказівні знаки. д) знаки сервісу; е) таблички до дорожніх знаків.

За приписами Розділу 33 ПДР України дорожні знаки - це засоби організації дорожнього руху, які представляють собою стандартизовані графічні малюнки, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.4 ґ Розділу 8 Правил дорожнього руху група інформаційно-вказівних знаків запроваджує або скасовує певний режим руху, а також інформує учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Зокрема, відповідно до Розділу 33 ПДР дорожній знак 5.18 «Напрямок руху по смузі». Показує дозволений напрямок руху по смузі.

Знак 5.18 «Напрямок руху по смузі». Показує дозволений напрямок руху по смузі. Знак 5.18 із стрілкою, що зображує поворот ліворуч іншим чином, ніж це передбачено цими Правилами, означає, що на даному перехресті поворот ліворуч або розворот здійснюється з виїздом за межі перехрестя направо і об`їздом клумби (розділювального острівця) у напрямку, показаному стрілкою.

Дія знака, встановленого перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 "Напрямки руху по смугах" або 5.18 "Напрямок руху по смузі", установлені на ньому, не дають інших вказівок.

Тим самим, знак 5.18 ПДР є інформаційно-вказівним знаком та вказує "Напрямок руху по смузі", тобто показує дозволений напрямок руху.

Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.

Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно із частиною другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що згідно пункту 7 оскаржуваної постанови, доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є відео з бодікамери 470088 та відеореєстратора 70mai.

Згідно наданого відповідачем відеозапису вбачається, що водій транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 під час руху не виконав вимоги дорожнього знаку 5.18 та п. 8.4(ґ) ПДР України, рух по смугах та здійснив рух ліворуч, зі смуги що дозволяє рух прямо.

Також, судом було досліджено повідомлення КП «Харків-Сигнал» № 163 від 30.03.2026, відповідно до якого надано схему дислокацій дорожніх знаків на перехресті проспекту Героїв Харкова будинок № 257 та проспекту Петра Григоренко у місті Харкові. Відповідно до наданої схеми дислокації дорожніх знаків по проспекту Героїв Харкова будинок № 257 та проспекту Петра Григоренко у місті Харкові, наявний дорожній знак 5.18 «Напрямок руху по смузі», вимоги якого було порушено позивачем.

Позивачем суду не надано доказів на спростування наведених вище обставин, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем надано до суду докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а позивачем вчинення інкримінованого йому правопорушення не спростовано.

Судом не встановлено порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Посилання позивача на те, що оскаржувана постанова була винесена формально, без повного та всебічного дослідження обставин справи, без належної оцінки доказів та пояснень позивача, з порушенням вимог ст. 280 КУпАП, суд до уваги не приймає, оскільки з відео вбачається, що оскаржувана постанова винесена відповідно до КУпАП, а розгляд справи відбувся з дотриманням процедури визначеної цим же кодексом. Під час розгляду справи інспектор з`ясував, чи було вчинено адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність позивача у вчиненні правопорушення, а також з`ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Роз?яснив позивачу його права, передбачені ст.63 КУ та ст. 268 КУпАП, вислухав пояснення позивача. В постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне позивачем, а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.

Доводи позивача щодо того, що його дії, здійснення повороту ліворуч, зі смуги, що вказує рух прямо, були вимушені та спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки на перехресті у лівій смузі руху перебував транспортний засіб з увімкненою аварійною сигналізацією, який блокував рух вліво, а тому він діяв в стані крайньої необхідності, а саме з метою уникнення створення затору та аварійної ситуації, суд вважає необґрунтованими.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

При цьому Верховний Суд нагадує, що для визначення цього стану необхідно щоб:

- не існувало іншого шляху для запобігання небезпеці, який би не був пов`язаний із заподіянням шкоди;

- заподіяна шкода була менш значною, ніж відвернена.

Однак жодних доказів на підтвердження наявності таких обставин позивачем суду надано не було. Таким чином відсутні підстави вважати, що вчинені позивачем дії, які відповідачем кваліфіковано як адміністративне правопорушення, вчинені ним у стані крайньої необхідності.

Інші зазначені позивачем в позові обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Таким чином, позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, а відтак заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати необхідно залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 8, 11, 94, 99, 139, 159, 160-163, 171-2, 246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / до Департаменту патрульної поліції /м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3/ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.05.2026.

Суддя - Т.М.Довготько