Постанова № 13622186, 19.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 р. справа № 2а-23478/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Загацької Т.В.

при секретаріКобець О.А.

приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії 17

головуючогосудді Загацької Т.В.,

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача Калашник А.Ф.

представника відповідача Салій Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Орджонікідзеввугілля» до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області про зобовязання визнати протиправним недотримання вимоги ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» щодо списання боргу з фінансових санкцій та пені, вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Орджонікідзеввугілля» (далі ДП «Орджонікідзеввугілля»), звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області про зобовязання визнати протиправним недотримання вимоги ст.57 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» щодо списання боргу з фінансових санкцій та пені, вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до рішень відповідача до структурного підрозділу «Шахта «Полтавська» ДП «Орджонікідзеввугілля» були застосовані фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків (2%) у загальній сумі 687413,10 грн., у тому числі штраф у сумі 492111,69 грн. та пеня у сумі 195301,41 грн. Позивач вважає, що в порушення вимог ст.57 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» відповідач не списав зазначені суми фінансових санкцій та пеню, що не погашені станом до 01.03.2010 року.

Просить визнати протиправним недотримання Управлінням Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області вимог ст.57 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» щодо списання боргу з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 01.03.2010 року, та зобовязати списати борг з фінансових санкцій та пені не погашених станом на 01.03.2010 року, у загальній сумі 687413,10 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, про що надав відповідні письмові заперечення. Представник відповідача вважає, що відповідно до ч.3 п.2 Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 484 від 23.06.2010 року суми страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не перерахована до бюджету Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств та списанню не підлягає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121 /2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058), у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п.5 ст.4 вказаного Положення, Пенсійний Фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу Органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обовязкове державне пенсійне страхування; призначення і виплата пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Державне підприємство “ Орджонікідзеввугілля ” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом, включене до ЄДРПОУ за номером 32276912. До складу Державного підприємства “ Орджонікідзеввугілля ” у якості структурного підрозділу входить “Шахта Полтавська» Державного підприємства «Орджонікідзеввугілля ”(код ЄДРПОУ 26351843), що не є юридичною особою, але згідно зі ст. ст. 14, 15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №1058 страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обовязку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (далі -Інструкція)

Підпунктом 2.1.1. пункту 2 Інструкції визначено, що роботодавці, це підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до підпункту 2.2.1. пункту 2 Інструкції застрахованими особами є громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Підпунктом 4.4. пункту 4 встановлено, що розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для платників, зазначених у підпункті 2.2.1 пункту 2.2 цієї Інструкції складає 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включається до складу загального оподатковуваного доходу.

Судом встановлено, що згідно рішень управління Пенсійного Фонду України в м. Єнакієве структурного підрозділу «Шахта Полтавська» Державного підприємства «Орджонікідзеввугілля» заборгованості позивача по 2% станом на 01.03.2010 року склала 687413,10 грн., у тому числі штраф у сумі 492111,69 грн. та пеня у сумі - 195301,41 грн.

Статтею 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року N 2154-УІ Пенсійний фонд України зобов'язаний списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Період, за який списано недоїмку із страхових внесків, обліковується в системі персоніфікованого обліку внесків як період, за який сплачено страхові внески у повному обсязі.

23 червня 2010 року Постановою Кабінету Міністрів України № 484 був затверджений Порядок списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам.

Згідно цього Порядку органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників. До суми заборгованості підприємств включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 14-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49-51, ст. 376; 2009 р., № 30, ст. 419), суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій і пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 1 березня 2010 р., а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 1 березня 2010 р., які були предметом судового розгляду.

Сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств.

Утримання та неперерахування страхувальником цих страхових внесків є порушенням ст.46 Конституції України, в якій зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Утримання та неперерахування страхувальником цих страхових внесків є порушенням рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - принципу загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, закріпленого у ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств (оскільки виходячи із природи цих платежів вони є утримання з оплати праці платників та їх загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, що дає право на зарахування страхового стажу для призначення відповідної пенсії).

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відзначає, що такі докази представник відповідача надав в повному обсязі і вони є належними.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії Управління пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області щодо списання заборгованості Пенсійного фонду України відокремленому підрозділу «Шахта Полтавська» Державного підприємства «Орджонікідзеввугілля», що виникла станом на 01.03.2010 року є правомірними, і були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень, у звязку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Державного підприємства «Орджонікідзеввугілля» до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області про зобовязання визнати протиправним недотримання вимоги ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» щодо списання боргу з фінансових санкцій та пені, вчинити певні дії відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови суду проголошено 19 січня 2011 року у присутності представників сторін. Повний текст постанови буде виготовлено 24 січня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.