Рішення № 136221291, 04.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9929/23

Категорія 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Омельченко К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Третя київська державна нотаріальна контора про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, - ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: на частину однокімнатної квартири, загальною площею 36,2 кв.м., жилою площею 18,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира належала її сину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Вона є єдиною спадкоємицею після померлої ОСОБА_3

13.05.2009 вона звернулася до нотаріальної контори з заяво про прийняття спадщини, однак, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неможливістю визначити спадкову масу.

Посилаючись на зазначені обставини, просила визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 становить 1/2 частину, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 .

У відзиві на позов представник Київської міської ради просив ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства та розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, були повідомлені про дату та час судового засідання, причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за відсутності зазначених учасників справи.

У судовому засіданні позивачка підтримав позов та просила його задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 .

З заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулася 10.10.2008.

Відповідно до листа державного нотаріуса Третьої київської державної нотаріальної контори від 13.05.2009 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право власності на частину квартири квартиру АДРЕСА_2 , оскільки неможливо визначити спадкову масу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В силу норм чинного законодавства умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартиру, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (покупці) 17.09.1997, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (такі висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

У підготовчому судовому засіданні 11.09.2025 ОСОБА_1 було роз`яснено те, що Київська міська рада не є належним відповідачем у справі та роз`яснено її право на подачу клопотання про залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача у справі.

Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Клопотання про залучення співвідповідача у справі або про заміну первісного відповідача на належного відповідача у справі позивачкою подано не було.

Позивачем подано позов до Київської міської ради.

У позові ОСОБА_1 не викладено обґрунтування того, яким чином визначений нею відповідач у справі - Київська міська рада, порушує її права та інтереси щодо спірної квартири як спадкоємця після померлої ОСОБА_3 .

Ураховуючи характер спірних правовідносин, та те, що співвласником спірної квартири є ОСОБА_2 , належним відповідачем у справі має бути ОСОБА_2 .

Оскільки Київська міська рада є неналежним відповідачем у справі, у позові ОСОБА_1 до Київської міської ради слід відмовити саме з цієї підстави.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), Третя київська державна нотаріальна контора (04108, м. Київ, пр. Правди, 33) про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя С. С. Захарчук