Рішення № 136221268, 01.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/556/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» шляхом прийняття публічної оферти було укладено договір на отримання банківських послуг, в результаті чого позивач став клієнтом банку та отримував банківські послуги.

04.09.2025 ОСОБА_1 отримав лист від відповідача за вих. № RB-001/237047 від 04.09.2025 «Щодо надання інформації», у якому, зокрема, останнього просили у строк до 14.09.2025 надати до найближчого відділення банку чи надіслати в електронному вигляді на електронну скриньку наступні документи та відомості стосовно діяльності та проведених фінансових операцій: «документи, які підтверджують фінансовий стан клієнта та зможуть забезпечувати суму проведених операцій за період з 2024-11-12 по 2025-09-04.

Просили надати документи: декларацію ФОП за останній звітний період + кв №2, детальні письмові пояснення щодо джерел походження коштів, суті проведених операцій, мети зарахування доходу ФОП з подальшим обготівкуванням коштів, вказати напрямки використання готівки. Вказати, який зв`язок має з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що є джерелом походження коштів відправників, виписка по рахунку ФОП з «Райффайзен Банк» з 2024-11-12 по 2025-09-04.

05.09.2025 позивач надав банку копії запитуваних вище документів, надав відповідачу детальні письмові пояснення щодо джерел походження коштів, суті проведених операцій, мети зарахування доходу ФОП з подальшим обготівкуванням коштів, вказав напрямки використання готівки. А також зазначив, який зв`язок має з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підтвердження чого було надано свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_3

09.09.2025 Банк запросив додаткову інформацію, 10.09.2025 у відповідь на вищезазначений запит позивач направив копії документів.

16.09.2025 позивач виявив, що картка Банку була заблокована. Оскільки попередньо він надав відповідачу всі витребувані документи та йому були незрозумілі причини блокування.

16.09.2025 позивач отримав від Банку повідомлення наступного змісту: «Фінансовий стан не підтверджено. Банком прийнято рішення припинити з Вами ділові відносини, зверніться до відділення банку для написання заяви на закриття рахунків та отримання залишку кошті на рахунку (за наявності).

Після закриття всіх рахунків на відділенні, Банк може розглянути поновлення співпраці, у разі надання повного пакету документів згідно запиту».

25.09.2025 відповідач направив лист за вих. № RB-001/255907 від 25.09.2025, у якому вказав: «Банк», як суб`єктом первинного фінансового моніторингу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» прийнято рішення про відмову від подальшого підтримання з Вами ділових відносин шляхом розірвання усіх укладених договорів банківського обслуговування, надання послуг та/або сервісів із закриттям рахунків у зв`язку зі встановленням неприйнятно високого рівня ризику.

Враховуючи викладене, Вам необхідно протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання цього повідомлення надати до Банку заяву про закриття рахунків з зазначенням у ній реквізитів власних рахунків, відкритих в іншому банку, або разом із заявою надати до Банку відповідні платіжні інструкції задля перерахування залишків коштів.

Позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту порушення законодавства в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Відповідачем не доведено, що позивач вчиняв будь-які дії, направлені на легалізацію або відмивання доходів чи будь-які інші фінансові правопорушення, передбачені законодавством України.

Попередньо у повідомленні Банк вказував, що причиною припинення ділових відносин є те, що «фінансовий стан не підтверджено», однак така підстава відсутня у статті 1075 ЦК України.

Позивачем зазначається, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував вчинення підозрілої діяльності та який би, в свою чергу, давав банку можливість зробити обґрунтовані підозри про здійснення операцій ПВК/ФТ, інших злочинів, відповідач не надав достатнього обґрунтуванням та належних доказів в частині, чому саме фінансові операції за період з 2024-11-12 по 2025-09-04 є підозрілими, в чому полягає така підозра та на яких доказах вона ґрунтується. Як зазначено Відповідачем, підозріла діяльність почалася ще 2024-11-12.

Разом із цим, з боку відповідача не вчинялося жодних дій щодо верифікації таких платіжних операцій та перевірки на додержання вимог законодавства про фінансовий моніторинг.

Таким чином, на думку позивача, з боку відповідача застосований формальний підхід в проведенні належної перевірки.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.02.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що АТ «ПУМБ» повністю заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити у позові в повному обсязі з огляду на обставини, викладені у відзиві.

26.02.2026 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що між позивачем та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» шляхом прийняття публічної оферти було укладено договір на отримання банківських послуг, в результаті чого позивач став клієнтом банку та отримував банківські послуги.

Зокрема, на підставі заяви на приєднання № 315522863 від 08.06.2023 до Договору банківського обслуговування фізичних осіб (публічна частина якого в редакції від 01.08.2025 до 30.09.2025, знаходиться за посиланням: https://about.pumb.ua/content/cmsfile/ua/%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%B2__%D0%B4%D0%BA%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%2001.08.pdf?v=638948525348463878, а усі редакції - за посиланням: https://about.pumb.ua/support/archive), ОСОБА_1 було відкрито рахунок поточний у форматі IBAN НОМЕР_1 . Рахунок було відкрито для власних потреб на умовах пакету послуг «всеКарта».

12.11.2024 відділом моніторингу сумнівних та ризикових операцій клієнтів роздрібного бізнесу управління моніторингу транзакцій клієнтів департаменту фінансового моніторингу АТ ПУМБ (далі - ВМСРОКРБ УМТК ДФМ) у зв`язку з виявленням клієнта 28.10.2024 Скоринговою моделлю ініційовано запит документів з переліком питань (КП 3CCF1A7D7611AC7BC2258BD3002BC9E0) в строк до 20.11.2024. Заходи вивчення діяльності клієнта здійснювались у відповідності до Порядку проведення в АТ «ПУМБ» моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта та/або партнера, що здійснюються у процесі таких відносин (в редакції від 01.09.2023, яка діяла на дату здійснення заходів) - пп. 6.2, 6.3, 8.2.9.

14.11.2024 - позивачу було направлено запит засобами електронної пошти щодо джерел походження коштів, які було внесені на рахунок з 12.11.2023-12.11.2024.

24.11.2024 від позивача надійшов лист-відповідь на запит, до якого було надано документ: «Пояснення з приводу фінмоніторингу ПУМБ», підписаний позивачем 24.11.2024.

02.12.2024 ВМСРОКРБ УМТК ДФМ в ході аналізу було виявлено порушення режиму рахунку 2620 (використання рахунку для ведення господарської діяльності), для мінімізації ризиків ВМСРОКРБ УМТК ДФМ було надано інформацію рекомендованого характеру та попереджено про припинення ділових відносин в разі недотримання умов Банку.

Надано рекомендації інформаційного характеру. Операції P2P, що пов`язані з веденням бізнесу мають бути припинені. Операції щодо закупівлі запчастин та транспортуванню техніки мають проводитися виключно з рахунку ФОП.

02.12.2024 позивач надіслав до АТ «ПУМБ» електронний лист, до якого додав свідоцтво про укладення шлюбу та «Письмову згоду стосовно рекомендацій інформаційного характеру», в якій зазначив наступне: «Я, ОСОБА_1 надаю свою письмову згоду стосовно рекомендацій інформаційного характеру щодо операцій P2P. Обіцяю дотримуватися всіх заборон.»

04.09.2025 ВМСРОКРБ УМТК ДФМ було направлено клієнту лист-запит для повторного проведення аналізу операцій, в т.ч. для перевірки щодо дотримання вимог наданих раніше (КП 471B31B5F8C64224C2258CFB004E20BA) в строк до 14.09.2025 у зв`язку з виявленням клієнта 01.09.2025 Скоринговою моделлю за сценаріями червоної зони (Клієнти з високим рівнем ризику). Заходи вивчення діяльності клієнта здійснювались у відповідності до Порядку проведення в АТ «ПУМБ» моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта та/або партнера, що здійснюються у процесі таких відносин (в редакції від 31.12.2024, яка діяла на дату здійснення заходів) - пп. 5.4, 5.5, розділ 6, п.9.1.6.

ВМСРОКРБ УМТК ДФМ 15.09.2025 за результатами вивчення усіх вищевказаних обставин, документів та пояснень було сформовано висновок, встановлено ліміт (обмеження видаткових операцій) на рахунки клієнта та порушено питання відмови від ділових відносин на підставі абз. 3 ч. 1 ст.15 Закону про ПВК/ФТ№361-IX відповідно до Порядку взаємодії підрозділів АТ «ПУМБ» при розгляді питань щодо прийнятності клієнтів (в редакції від 31.12.2024) - розділи 5, 6, 15.

Клієнт визнає використання готівки для купівлі запасних частин для техніки (порушення режиму рахунку). Це повторне порушення режиму рахунку. Попередньо клієнт уже надавав згоду припинити проведення операцій, пов`язаних із веденням бізнесу, через рахунок фізичної особи.

Клієнтом ініційовано спробу внесення готівки на рахунок фізичної особи (ПУМБ) у сумі 5 000 000 грн для придбання с/г техніки, хоча за договором оплата мала здійснюватися з рахунку ФОП. У внесенні готівки відмовлено.

З вищевикладеного слідує, що надані позивачем документи та пояснення не спростували викладені у висновку підозри (КП з висновком 23B58D2665BEA677C2258D060022999B, назва: «КПК + Встановлення ліміту по рахункам та високого рівня ризику клієнту ОСОБА_1 НОМЕР_2 не PEP - Стандарт»), особливо стосовно неодноразового порушення банківського законодавства щодо режиму використання поточного рахунку фізичної особи з метою ведення підприємницької діяльності, що свідчить про неможливість банку мінімізувати наявні ризики, хоча банк намагався це зробити.

18.09.2025 - ВМПОВР УМПОВРС ДФМ направлено карту погодження «Припинення ділових відносин з клієнтами ФО: ризиковий клієнт ОСОБА_1 2401608718 ) (КП 12BB24ABEF1359B5C2258D09005E78AA) відповідно до розділу 6 Порядку взаємодії підрозділів АТ «ПУМБ» при розгляді питань щодо прийнятності клієнтів (в редакції від 31.12.2024, яка діяла на дату здійснення заходів), якою було інційовано встановлення НВР і яка остаточно була погоджена 23.09.2025.

25.09.2025 в.о. Відповідального працівника з фінансового моніторингу, Директором департаменту фінансового моніторингу було підписано Розпорядження Про встановлення клієнтам неприйнятно високого рівня ризику та відмову в підтриманні ділових відносин № 409-ФМ (3E6295C46FD9049EC2258D1000314D1F), серед яких також є позивач.

Листом за вих. № RB-001/255907 від 25.09.2025 позивача було повідомлено про відмову від підтримання ділових відносин на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ та необхідність протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання листа надати до банку заяву про закриття рахунків з зазначенням у ній реквізитів власних рахунків, відкритих в іншому банку, або разом із заявою надати до банку відповідні платіжні інструкції задля перерахування залишків коштів.

Також в листі позивача було повідомлено, що у разі неподання ним заяви про закриття рахунків впродовж вказаного строку, Банк самостійно закриває рахунки у порядку, передбаченому внутрішньобанківськими правилами, а наявні на рахунках кошти перерахує на окремий аналітичний балансовий рахунок Банку, на якому вони зберігатимуться до моменту отримання від Вас відповідної заяви про їх повернення.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Положеннями ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк невстановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно з ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

Частина 4 ст. 1075 ЦК України встановлює, що банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги. Клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

За змістом частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами першою та третьою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом пункту 3 частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Із преамбули Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361, Закон про ПВК/ФТ) вбачається, що він спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до статті 6 Закону № 361 відповідач, як банк, є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

За приписами пунктів 6, 66 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність; фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до пунктів 39, 41 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; об`єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

За приписами частини шостої статті 7 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією, наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення № 65).

Пунктами 34 - 37 Положення № 65 передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик- орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 Положення № 65).

Відповідно до пункту 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення № 65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо: клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів, клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями- оболонками.

Згідно з пунктами 11 та 12 Додатку № 1 до Положення № 65 банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення № 65.

Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки у разі присвоєння високого рівня ризику.

Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ (пункт 1 Додатку № 12 до Положення № 65).

Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити: складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ у кожному випадку, порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Верховний Суд неодноразово зазначав (у справах № 910/18504/20, № 757/57487/20-ц, № 910/10855/21, № 922/1253/23), що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Як вбачається із встановлених судом обставин даної справи, було виявлено порушення режиму рахунку 2620 (використання рахунку для ведення господарської діяльності), для мінімізації ризиків ВМСРОКРБ УМТК ДФМ було надано інформацію рекомендованого характеру та попереджено про припинення ділових відносин в разі недотримання умов Банку.

Відповідно до абз. 3 п. 24 Інструкції НБУ про відкриття рахунків №162 забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Операції P2P, що пов`язані з веденням бізнесу мають бути припинені. Операції щодо закупівлі запчастин та транспортуванню техніки мають проводитися виключно з рахунку ФОП.

Попередньо клієнт також потрапляв в аналіз та надавав договір на проведення с/г робіт із ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на період з 25.08.2024 до 13.09.2024, для виконання робіт надавався самохідний обприскувач (410-68 AI, 410-69 AI, 373-94-AI, 920-45 АА).

Банком були виявлені наступні ризики: витратні операції по рахунку ФОП становлять

Отже, відповідач, здійснивши належну перевірку фінансових операцій позивача та, виявивши підозрілу діяльність останнього, керуючись наведеними вище приписами чинного законодавства про фінансовий моніторинг, виконав власний обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 759/1627/25 (провадження № 61-9422св25).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а також для задоволення інших позовних вимог як похідних.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

відповідач - Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ - 14282829.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ