Рішення № 136221257, 01.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1478/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Якимець О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ «СК «ІНГО» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути суму сплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що між АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані України» та Акціонерним товариством «СК «ІНГО» був укладений договір страхування засобів транспорту № 250585150.24_147, за яким застраховано транспортний засіб «Toyota Yaris» державний № НОМЕР_1 .

Зазначається, що 31.01.2025 в період дії договору страхування, в м. Києві, на вул. Велика Васильківська, 104, мала місце дорожньо-транспортна пригода із участю автомобілів «Toyota Yaris» державний № НОМЕР_1 (власник - АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані України», водій - ОСОБА_2 ) та «Fiat», державний № НОМЕР_2 (власник та водій - ОСОБА_1 )

Зауважується, що відповідно до відповіді поліції про ДТП та постанови Голосіївського районного суду міста Києва № 752/3907/25 від 19.03.2025, дана подія сталась внаслідок порушення відповідачем ПДР України.

Як стверджується у позові, після вказаної події потерпіла в ДТП сторона, через свого представника, звернулись до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за подією, яка мала місце 31.01.2025 із участю застрахованого автомобіля, з метою отримання виплати страхового відшкодування.

У позові звертається увага на те, що позивач на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови договору страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 10 463,58 грн.

Також, наголошується, що на момент ДТП відповідач керував транспортним засобом «Fiat», державний № НОМЕР_2 без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на позов.

02 лютого 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без викликом сторін.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

За змістом відповіді з Національної поліції України вбачається, що 31.05.2025 о 18 год 10 хв в м. Києві, на вул. Велика Васильківська сталася ДТП (ідентифікатор картки: 3025036404492479) за участі транспортного засобу «Fiat», державний № НОМЕР_2 , під керуванням власника - ОСОБА_1 та транспортного засобу «Toyota Yaris» державний № НОМЕР_1 (власник - АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані України», водій - ОСОБА_2 ) (а.с. 14-15).

В матеріалах справи міститься копія постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 752/3907/25 (а.с. 16; https://reyestr.court.gov.ua/Review/126691126), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне:

« ОСОБА_1 31.01.2025 приблизно о 18.10 годин, в м. Києві, на вул. Велика Васильківська, 104, керуючи автомобілем «Fiat», д.н.з. НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом, не переконався в безпечності маневру та здійснив зіткнення з т.з. «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надіслав до суду клопотання у якому свою вину визнав в повному обсязі та просив слухати за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення, у тому числі пояснення учасника ДТП, схему ДТП, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 містяться порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України і його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена повністю.».

Вказаною постановою суду від 19.03.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

01.03.2024 між АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані України» та Акціонерним товариством «СК «ІНГО» був укладений договір страхування засобів транспорту № 250585150.24_147, за яким застраховано транспортний засіб «Toyota Yaris» державний № НОМЕР_1 (а.с. 5-11).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2025 АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані України» звернувся до АТ «СК «ІНГО» із заявою про випадок, який відбувся 31.01.2025 (а.с. 13).

04.04.2025 АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані України» до АТ «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 19).

Так, позивач, на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови страхування, здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в розмірі 10 463,58 грн. Цей факт підтверджується, зокрема, розпорядженням, страховим актом № 8085763 та платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування № 8444 від 15.04.2025 (зворотній бік а.с. 19-21).

В матеріалах справи наявна роздруківка сторінки веб-сайту https://kitsoft.kiev.ua з інформацією про те, що станом на 31.01.2025 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Fiat», д.н.з. НОМЕР_3 не застрахована за полісом (а.с. 22).

На підтвердження позовних вимог позивачем також до матеріалів позовної заяви долучено копії: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Toyota Yaris» державний № НОМЕР_1 та посвідчення водія ОСОБА_2 (зворотній бік а.с. 13); акту огляду транспортного засобу від 02.04.2025 (а.с. 17); рахунку № СР25-007133 від 02.04.2025; вимогу про відшкодування шкоди (в порядку досудового врегулювання спору) № 25-06/25Р від 20.06.2025;

Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

01.01.2025 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 21.05.2024 року. На підставі цього, втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи зазначене та те, що страховий випадок настав за договором, який набрав чинності до введення в дію цього Закону, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2023 у справі № 369/6156/23: « ОСОБА_1 31.01.2025 приблизно о 18.10 годин, в м. Києві, на вул. Велика Васильківська, 104, керуючи автомобілем «Fiat», д.н.з. НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом, не переконався в безпечності маневру та здійснив зіткнення з т.з. «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надіслав до суду клопотання у якому свою вину визнав в повному обсязі та просив слухати за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення, у тому числі пояснення учасника ДТП, схему ДТП, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 містяться порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України і його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена повністю».

Цією постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 наведеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

На підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована на момент ДТП, позивач надав: роздруківку сторінки веб-сайту https://kitsoft.kiev.ua з інформацією про те, що станом на 31.01.2025 поліс на транспортний засіб «Fiat», д.н.з. НОМЕР_3 не знайдено.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).

За таких обставин, керуючись принципом «балансу вірогідностей», у суду відсутні сумніви в тому, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на дату ДТП не була застрахована.

З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені ДТП встановлена постановлю Голосіївського районного суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 752/3907/25, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП не була застрахована, а позивач виконав покладені на нього обов`язки, передбачені договором страхування, та оплатив спричинені ДТП збитки в порядку виплати страхового відшкодування, на користь позивача з відповідача належить стягнути 10 463,58 грн, оскільки докази саме такої суми здійсненого страхового відшкодування надано позивачем.

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 4).

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 463 (десять тисяч чотириста шістдесят три) гривні 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, код ЄДРПОУ 16285602;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О. І. Якимець