Постанова № 13622093, 27.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р. справа № 2а-26724/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» завод «Фільтр», м. Горлівка

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2010 року № 0000812341/3 та № 0000822341/3

за участю представників:

від позивача: Рева І.В. за дов. від 29.11.2010р.

від відповідача: Грищенко А.О. за дов. від 08.11.2010р.

Моргун Т.Г. за дов. від 18.01.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» завод «Фільтр» заявлено позов до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання повністю нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2010 року № 0000812341/3 на суму 989115 грн. 60 коп. по податку на прибуток, в тому числі за основним платежем 899196 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 89919 грн. 60 коп., та № 0000822341/3 на суму 1099648 грн. по податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем 805724 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 293924 грн. 10 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгрупп» та Приватним підприємством «Донтехкомплект», та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчиненого між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгрупп», Приватним підприємством «Донтехкомплект», ґрунтуючи свої висновки на виявлених розбіжностях між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями, які мали бути сформовані контрагентами позивача, а також на відсутності сертифікатів на товар у позивача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» завод «Фільтр» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31726922, знаходиться на податковому обліку в Горлівській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 08379221.

З 9 по 15 червня 2010 року відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня по 30 квітня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 18 червня 2010 року № 1235/23-3/31726922 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 15 листопада 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), чинний на час виникнення спірних правовідносин:

№ 0000812341/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 989115 грн. 60 коп., у тому числі за основним платежем 899196 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89919 грн. 60 коп.;

№ 0000822341/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1099648 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 805724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 293924 грн. 10 коп.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення на 3596785 грн. за 1 квартал 2010 року, в тому числі по господарським операціям з ТОВ «Вторснабгрупп» на 1753693 грн., по господарським операціям з ПП «Донтехкомплект» на 1843092 грн., що призвело до заниження позивачем податку на прибуток в сумі 899196 грн. за 1 квартал 2010 року. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його заниження в сумі 805724 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 141921 грн., за лютий 2010 року в сумі 324595 грн., за березень 2010 року в сумі 252840 грн., за квітень 2010 року 86368 грн.

Як встановлено судом, між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгрупп» як продавцем був укладений договір від 21 вересня 2007 року та додаткову угоду від 30 грудня 2009 року щодо строку дії договору до 31 грудня 2010 року, на постачання продукції згідно зі специфікаціями, доставка продукції здійснюється транспортом продавця. ТОВ «Вторснабгрупп» на виконання даного договору видало позивачу видаткові та податкові накладні від 25 лютого 2010 року № 1096, від 5 лютого 2010 року № 214, від 3 лютого 2010 року № 122, від 1 лютого 2010 року № 40, від 9 лютого 2010 року № 397, від 4 січня 2010 року № 167, від 21 січня 2010 року № 923, від 24 березня 2010 року № 1076, від 23 березня 2010 року № 1024, від 17 березня 2010 року № 754, від 1 березня 2010 року № 4, від 2 квітня 2010 року № 97, від 1 квітня 2010 року № 41-1 на загальну суму 2622639 грн. 78 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 437106 грн. 63 коп. Оплата товару була здійснена шляхом безготівкових розрахунків. Дані обставини не є спірними між сторонами.

1 жовтня 2009 року між позивачем як покупцем та Приватним підприємством «Донтехкомплект» був укладений договір щодо постачання товарно-матеріальних цінностей згідно зі специфікаціями, доставка продукції здійснюється транспортом продавця. ПП «Донтехкомплект» на виконання даного договору видало позивачу видаткові та податкові накладні від 2 лютого 2010 року № 64, від 16 лютого 2010 року № 668, від 11 лютого 2010 року № 455, від 23 лютого 2010 року № 1012, від 16 лютого 2010 року № 667, від 15 лютого 2010 року № 627, від 10 лютого 2010 року № 405, від 1 лютого 2010 року № 32, від 1 лютого 2010 року № 7, від 16 березня 2010 року № 660, від 12 березня 2010 року № 485, від 11 березня 2010 року № 440, від 4 березня 2010 року № 173, від 3 березня 2010 року № 132, від 2 березня 2010 року № 111 на загальну суму 2211710 грн. 94 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 368618 грн. 51 коп. Дані обставини не є спірними між сторонами.

З акту перевірки та з пояснень представників відповідача під час судового розгляду справи судом встановлено, що підставою для здійснення податковим органом висновку про нікчемність вчинених між позивачем та двома його контрагентами правочинів було встановлення відповідачем за допомогою Автоматизованої бази даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями, які мали бути сформовані контрагентами позивача, а також на відсутності сертифікатів на товар у позивача. Стосовно посилання відповідача в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що частково товарно-транспортні накладні були надані позивачем відповідачу під час перевірки та остаточно під час надання письмових заперечень на акт перевірки, що було підтверджено представником відповідача під час судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договори, видаткові, податкові, накладні спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину.

Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів на товар, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність взагалі не впливає на формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що наявність цих документів, не повязана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит, встановленої підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168, та датою збільшення валових витрат, встановленої підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334, про порушення позивачем даних норм відповідач не зазначає, хоча й зазначає в акті перевірки про порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд не приймає посилання відповідача як на докази вчинення нікчемних правочинів між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп», ПП «Донтехкомплект» на акти Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 29 липня 2010 року та від 16 серпня 2010 року про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача у зв'язку із незнаходженням їх за юридичною адресою, з огляду на те, що даних актів не існувало на момент проведення перевірки, складення акту та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, тобто висновки цих актів ніяким чином не впливали на висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів. Крім цього, дані акти фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Вторснабгрупп», ПП «Донтехкомплект» по взаємовідносинам з позивачем; та складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності даних підприємств по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі надання останньої податкової звітності, відсутності основних фондів та відсутності за юридичною адресою підприємств. Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем. Суд також вважає помилковим висновок податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит та валові витрати з огляду на відсутність за юридичною адресою контрагентів, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку на додану вартість до бюджету його контрагентами. Зазначені обставини самі по собі не призводять до нікчемності всіх правочинів та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, що має місце у спірних правовідносинах і не спростовано відповідачем, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» завод «Фільтр» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання повністю нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2010 року № 0000812341/3 на суму 989115 грн. 60 коп. по податку на прибуток, в тому числі за основним платежем 899196 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 89919 грн. 60 коп., та № 0000822341/3 на суму 1099648 грн. по податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем 805724 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 293924 грн. 10 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 15 листопада 2010 року № 0000812341/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 989115 грн. 60 коп., у тому числі за основним платежем 899196 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89919 грн. 60 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 15 листопада 2010 року № 0000822341/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1099648 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 805724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 293924 грн. 10 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» завод «Фільтр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 1 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.