Рішення № 136209346, 04.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2026 року м. Рівне№460/16790/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-2) у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 про відмову у перерахунку пенсії від 27.03.2025 № 956140154432;

зобов`язати відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії позивачу шляхом переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дня звернення позивача до Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян (сервісний центр № 11) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу переведення з одного на інший вид пенсії;

зобов`язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня його звернення до Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян (сервісний центр № 11) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу переведення з одного на інший вид пенсії.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що березні 2025 року він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Заява позивача за принципом екстериторіальності була скерована для розгляду по суті до відповідача-1. Відповідач-1 рішенням від 27.03.2025 № 956140154432 відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, а саме факту проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993. Таке рішення пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки факт його проживання на території відповідної зони радіоактивного забруднення протягом необхідного періоду підтверджується довідками органу місцевого самоврядування. З наведених мотивів, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

02.10.2025 через підсистему "Електронний Суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії позивачу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Відтак, відсутні підстави для задоволення вимог щодо відповідача-2. Також, відповідач-2 вказує, що за наданими позивачем документами, період його постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 07 місяців 04 дні. Відтак, оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, то право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відсутнє. Таким чином, відповідач-2 стверджує, що спірне рішення прийняте відповідачем-1 у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

15.10.2025 через підсистему "Електронний Суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 також заперечує щодо задоволення позовних вимог з мотивів тотожних, наведеним у відзиві відповідачем-2.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною радою 27.01.1995.

19.03.2025 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про переведення на інший вид пенсії від 19.03.2025 направлено для розгляду до відповідача-1.

27.03.2025 відповідачем-1 прийнято рішення № 956140154432, яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсій по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, за наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів пенсійним органом встановлено, що у період з 28.05.1990 по 01.01.1993 заявник мешкав в м. Сарни Рівненської області, період проживання становить 02 роки 07 місяців 04 дні. В період з 01.09.1984 по 02.03.1988 навчався в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області. Відтак, відсутні підстави для перерахунку пенсії, оскільки заявник не прожив 4 роки з моменту аварії на ЧАЕС станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача-1 та вважаючи його протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Водночас, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону № 796-ХІІ встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років, або у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.

При цьому, суд звертає увагу, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ чи на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 3 роки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи; проживання щонайменше 4 роки у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.

Тотожна правова позиція щодо умов визначення наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII висловлена Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 (адміністративне провадження № К/990/634/24).

Тобто, зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ здійснюється з урахуванням двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 4 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.

Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 щонайменше 4 років.

Крім того, зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років, або у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 3 років.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Сарненської міської ради Рівненської області від 19.08.2024 № 13/06-695, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно був зареєстрований та проживав в с. Тріскині (Копище) Сарненського району Рівненської області з 01.08.1969 по 16.10.1987.

Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Рокитнівської селищної ради від 08.08.2024 № 10-05/86, позивач у період з 31.10.1987 по 10.03.1988 був зареєстрований в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Також згідно з довідкою відокремленого підрозділу "Рокитнівський фаховий медичний коледж" Комунального закладу вищої освіти "Рівненська медична академія" Рівненської обласної ради № 414, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався з 01.09.1984 по 02.03.1988 в Рокитнівському медичному училищі за адресою: Рівненська область, Рокитнівський (нині Сарненський) район, селище міського типу Рокитне, за спеціальністю "Фельдшер" на денній формі навчання, присвоєно кваліфікацію "Фельдшера" та отримав диплом серії НОМЕР_2 , додаток до диплома № 2006.

Суд зауважує, що за загальним правилом місце постійного проживання особи нерозривно пов`язане з місцем її постійного навчання (практики, стажування тощо) або роботи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23, за змістом яких оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.

Тобто законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Село Тріскині Сарненського району Рівненської області та селище міського типу Рокитне Рокитнівського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Вказаний період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення після 26.04.1986 (дата аварії на ЧАЕС) складає 01 рік 10 місяців 14 днів (з 26.04.1986 по 10.03.1988).

Водночас, згідно з довідкою Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 14.08.2024 № 19801-21, місце проживання позивача зареєстроване в м. Сарни Рівненської області у періоди з 28.05.1990 по 28.08.1990, з 21.09.1990 по 19.09.1992, з 20.07.1993 по 10.03.2004, з 10.03.2004 по даний час.

Місто Сарни Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відтак, вказаний період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 складає 02 роки 03 місяці 01 день (з 28.05.1990 по 28.08.1990, з 21.09.1990 по 19.09.1992).

Отже, з наведеного слідує, що за увесь спірний період позивач перебував (працював та проживав) на територіях радіоактивного забруднення, хоча і в різних зонах.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Крім того, у постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження № К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження № К/990/28639/23) Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.

Аналізуючи надані документи, суд констатує, що представленими позивачем довідками органу місцевого самоврядування підтверджено період його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом 01 року 10 місяців 14 днів (з 26.04.1986 по 10.03.1988) та період його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом 02 років 03 місяців 01 дня (з 28.05.1990 по 28.08.1990, з 21.09.1990 по 19.09.1992).

Тобто строк проживання позивача у різних зонах забруднення, визначений судом шляхом сумування періодів проживання в таких зонах забруднення, станом на 01.01.1993 становить 04 роки 01 місяць 15 днів.

При цьому, загальний строк проживання позивача у різних зонах забруднення, визначений судом шляхом сумування періодів проживання в таких зонах забруднення, становить понад 25 років (з 26.04.1986 по 10.03.1988, з 28.05.1990 по 28.08.1990, з 21.09.1990 по 19.09.1992, з 20.07.1993 по 10.03.2004, з 10.03.2004 по 01.01.2015). До 01.01.2015 у зв`язку з набранням чинності змін до Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII, якими зону посиленого радіоекологічного контролю з вказаної дати було виключено з переліку зон, що зазнали радіаційного забруднення.

При цьому, суд відхиляє покликання позивача про наявність у нього права на зниження пенсійного віку на 6 років, з огляду на таке.

Відмовляючи позивачу у перерахунку (переведенні) пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за результатами розгляду заяви від 19.03.2025 відповідач-1 вказував на те, що у позивача недостатній період проживання на територіях радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року.

Поряд з тим, судом встановлено, що чинним законодавством України, в тому числі й Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовано питання можливості врахування при вирішенні питання про призначення пенсії на умовах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", періодів проживання та/або робити особи у населених пунктах, які відносяться до зони з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона посиленого радіологічного контролю (4 зона), до строку проживання цієї особи в зоні із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона гарантованого добровільного відселення (3 зона), у випадку реалізації нею права на зниження пенсійного віку за підставою, що пов`язана з проживання в зоні гарантованого добровільного відселення - зоні з вищим ступенем радіоактивного забруднення.

Правові норми вказаного Закону, встановлюють право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише за ідеальних умов - проживання такими особами протягом певного часу лише в одній із названих зон.

При цьому, норми Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовують питання, коли має місце проживання таких осіб в різних зонах радіоактивного ураження.

Суд вважає, що відсутність норми права, яка б врегульовувала порядок сумування періодів проживання в різних зонах зонах радіоактивного забруднення не може впливати на право позивача щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки, як вже зазначалося вище, за увесь спірний період позивач перебувала (працювала та проживала) на територіях радіоактивного забруднення.

Наявність такої прогалини в національному законодавстві не може позбавляти особу права на соціальний захист, який у даних правовідносинах полягає у врахування періодів проживання та/або робити особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, при реалізації пільги на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, що пов`язана з проживання в зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення.

Частиною шостою статті 7 КАС України установлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Судом також враховується, що зона гарантованого добровільного відселення (третя категорія) є територією, яка зазнала значно більшого радіоактивного ураження та відповідного впливу на життя та здоров`я осіб, які там працювали або проживали, ніж проживання у зоні посиленого радіологічного контролю (4 категорія).

Відтак, оскільки зона гарантованого добровільного відселення, на території якої певний період проживав (навчався) позивач, є більш небезпечною, ніж зона посиленого радіологічного контролю, в якій позивач проживав у інший період, то, на переконання суду, ці періоди може бути сумарно зараховано при визначенні права позивача на зменшення пенсійного віку, однак, в даному випадку, термін перебування у вказаних зонах сукупно повинен становити не менше 4 років, і пільга застосовується як для осіб, що перебували у зоні посиленого радіологічного контролю - зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Тобто, при призначенні особі пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, як такій що станом на 01.01.1993 не менше 4-х років прожила або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона), яка є менш ураженою в порівнянні із зоною гарантованого добровільного відселення, період проживання або роботи цієї особи у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) повинен бути безумовно зарахований до стажу проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (як зони меншого ураження), а не навпаки.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем-1 було зроблено хибний висновок про відсутність у позивача необхідного періоду проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, оскільки у ОСОБА_1 такий строк проживання станом на 01.01.1993 становить 04 роки 01 місяць 15 днів. А загальний строк проживання в різних зонах радіоактивного забруднення становить понад 25 років.

Крім того, позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 16.10.1987, то він має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки, а тому, за наведеного, позивач набув право на зниження пенсійного віку на максимальну величину - 5 років.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами та призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, а не на 6 років, як про це просить останній у позові.

Одночасно суд зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі статтею 55 Закону 796-XII також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Також, суд повторює, що згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

В силу вимог абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ позивач має право на зменшення на 5 років як пенсійного віку, так і страхового стажу.

Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати страховий стаж в розмірі 27 років, оскільки пенсійного віку 55 років - позивач досягнув у 2024 році.

Зі змісту спірного рішення про відмову у перерахунку пенсії від 27.03.2025 № 956140154432 слідує, що питання наявності у позивача достатнього страхового стажу для переведення з пенсії по інвалідності на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII при розгляді заяви позивача від 19.03.2025 та при прийнятті спірного рішення не вирішувалось.

Відтак, спір між сторонами виник виключно в частині наявності у позивача права на зниження загального пенсійного віку у зв`язку з проживанням на забрудненій території.

У свою чергу, спір щодо наявності у позивача страхового стажу та його обсягу між сторонами відсутній, у зв`язку з чим відповідні обставини не входять до предмету доказування у справі і судом в ході судового розгляду не перевіряються.

З огляду на вказане, в межах цієї адміністративної справи суд позбавлений можливості констатувати дотримання позивачем усіх вимог, встановлених чинним законодавством, для позитивного вирішення питання про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ (зокрема, щодо наявності у позивача необхідного обсягу страхового стажу).

Наведене вище зумовлює для суду необхідність в ухваленні судового рішення про застосування іншого способу захисту порушених прав на підставі пункту 10 частини другої статті 245 КАС України.

Відтак, на переконання суду, в даному випадку для забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача слід ухвалити судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії від 27.03.2025 № 956140154432, а також зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про перерахунок (переведення) пенсії від 19.03.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії.

За наведених обставин, підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 вчинити дії щодо виплати пенсії позивачу відсутні.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини лише частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовну заяву слід задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн, оскільки саме його рішення про відмову в призначенні пенсії зумовило порушення прав позивача

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.03.2025 № 956140154432, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку (переведенні) пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2025 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн, 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04.05.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427);

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК