Рішення № 136204311, 18.06.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/271/23

Провадження № 2/496/1240/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.

позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення плати за суборенду земельної ділянки та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (далі ТОВ «Колос»), в якій просить розірвати договір суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року, кадастровий номер 5121082000:01:002:0514, площею 2,5476 га, укладений між ТОВ «Колос» та нею, ОСОБА_1 , дата державної реєстрації: 16.07.2014 року, номер запису про інше речове право: 64163355, та стягнути з ТОВ «Колос» на її користь плату за суборенду земельної ділянки за період з 2020 року по 2022 рік включно у розмірі 11388 грн 45 к. та пеню у розмірі 1608 грн 95 к., а всього 12997 грн 40 к., а також судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є орендарем земельної ділянки площею 2,5476 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0514, розташованої на території Граденицької сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області, згідно з договором оренди земельної ділянки від 20.01.2014 року (яким передбачено право здавати земельну ділянку в суборенду), що був укладений між нею та власником земельної ділянки ОСОБА_3 . Відповідно до договору суборенди земельної ділянки, укладеного 10.07.2014 року між нею та відповідачем ТОВ «Колос» (далі договір суборенди), вона передала останньому вказану вище земельну ділянку в суборенду. За змістом пунктів 3.1 та 3.4 договору суборенди ТОВ «Колос» зобов`язалося протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, в термін з 01 серпня по 30 листопада кожного року дії договору суборенди земельної ділянки, сплачувати їй орендну плату у розмірі 1400 грн. Згідно з пунктом 3.3 договору суборенди обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. 31.12.2021 року до договору суборенди земельної ділянки була укладена додаткова угода, якою збільшено термін договору на 2 роки, а п. 3.1 викладено в такій редакції: «Орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основними зерновими трейдерами Одеської області». Відповідно до умов договору суборенди земельної ділянки суборендар ТОВ «Колос» зобов`язано своєчасно сплачувати їй оренду плату. Однак, станом на теперішній час ТОВ «Колос» не виплачено орендну плату за договором суборенди земельної ділянки кадастровий 5121082000:01:002:0514 від 10.07.2014 року за 2020-2022 роки. Вона неодноразово зверталась до керівника ТОВ «Колос» в усній та письмовій формі з питання виплати заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року, але питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату їй не виплачено. Розмір заборгованості з орендної плати за договором суборенди за 2020-2021 роки складає 1400 грн (орендна плата за рік) * 2 = 2800 грн. Щодо заборгованості за 2022 рік позивачка зазначає, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5121082000:01:002:0514 становить 85884 грн 58 к., згідно з витягом № НВ-9906674912022. Таким чином, орендна плата за 2022 рік складає 85884 грн 58 к. * 10 % = 8588 грн 45 к. Отже, загальна сума заборгованості з орендної плати складає 11388 грн 45 к. Окрім того, за умовами п. 3.7 договору суборенди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Розмір пені складає: за 2020 рік 741 грн 81 к.; за 2021 рік 537 грн 72 к.; за 2022 рік 329 грн 42 к. Отже, загальна сума пені складає 1608 грн 95 к. У зв`язку з істотним порушенням умов договору суборенди земельної ділянки, а саме систематичною несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою, позивачка просить розірвати зазначений договір суборенди земельної ділянки та стягнути з відповідача ТОВ «Колос» заборгованість за вказаним договором за 2020-2022 роки, а тому звернулась з даним позовом до суду.

В свою чергу, від директора ТОВ «Колос» Тищука В.М. до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій він просить визнати недійсною додаткову угоду від 31.12.2021 року до договору суборенди земельної ділянки № 1 від 10.07.2014 року, у задоволенні первісного позову відмовити, судові витрати покласти на відповідачів по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що із додаткової угоди від 31.12.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 та ТОВ «Колос» (від імені Товариства угоду підписав її чоловік ОСОБА_2 , який на той час був директором ТОВ «Колос») домовились внести зміни до договору суборенди, зокрема, був продовжений строк договору та в кілька разів збільшився розмір орендної плати для ТОВ «Колос». Крім того, угода допускала розірвання договору суборенди в односторонньому порядку. За таких обставин директор ТОВ «Колос» вважає, що укладення угоди вчинено з порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України, тобто, фактично, ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам довірителя, перебуваючи в статусі повноважного представника ТОВ «Колос». Оскільки спірна додаткова угода передбачає для ТОВ «Колос» необхідність сплачувати орендну плату в кілька разів вище, ніж це було передбачено самим договором суборенди, факт того, що ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам ТОВ «Колос» та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів за зустрічним позовом та шкодою, що була незаконно заподіяна ТОВ «Колос», не викликає сумніву.

27.04.2023 року від відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вона просить відмовити ТОВ «Колос» у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. При цьому вказує, що ОСОБА_2 перебував на посаді директора ТОВ «Колос» з 12.06.2001 року по 01.02.2022 року (згідно протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Колос» від 12.06.2001 року про його призначення та від 28.01.2022 року про його звільнення). Таким чином на момент укладення додаткової угоди від 31.12.2022 року до договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року він був директором ТОВ «Колос» та був повноважний на підписання всіх документів він імені ТОВ «Колос». Відповідно до статуту ТОВ «Колос» директор Товариства наділений повноваженнями, зокрема, на укладання та/або внесення змін до договорів оренди/суборенди земельних ділянок. Посилання представника позивача за зустрічним позовом на родинний зв`язок між нею, ОСОБА_1 , та Разумовим В.В. не можуть свідчити про будь-які порушення при укладанні додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки, оскільки жодних дій всупереч інтересам довірителя ОСОБА_2 у даному випадку не робив, оскільки, по-перше, на земельній ділянці, яка є предметом розгляду в цій справі, розташований сад, та збільшуючи термін договору суборенди земельної ділянки, Разумов В.В., як директор ТОВ «Колос», діяв саме в інтересах Товариства та всупереч інтересів ОСОБА_1 , з метою більш тривалого використання ділянки під садовими насадженнями для отримання ТОВ «Колос» максимального прибутку від вказаної діяльності, по-друге, внесення до договору суборенди положення про можливість одностороннього розірвання договору суборенди у випадку не сплати суборендарем орендної плати жодним чином не порушує права та інтереси ТОВ «Колос», оскільки суборендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, та в разі дотримання ним договірних відносин, жодні його права не порушуються. До того ж, жодних дій щодо розірвання вказаного договору суборенди з боку ОСОБА_1 не було здійснено, а отже жодні права ТОВ «Колос» не були порушені. По-третє, збільшення орендної плати в договорі суборенди земельної ділянки не призвело до будь-якого погіршення стану ТОВ «Колос» за цим договором, оскільки, як вже зазначалось, на вказаній земельній ділянці розташований сад, рентабельність якого значно вища за рентабельність вирощування зернових культур, які складають більшість земель, які обробляються ТОВ «Колос», та, крім того, ТОВ «Колос» фактично сплачує орендарям власникам земельних ділянок орендну плату у розмірі 5500 грн після сплати податків за одну земельну ділянку ріллі. З огляду на зазначене, додатковою угодою від 31.12.2021 року суму орендної плати за договором суборенди приведено у відповідність до сум фактичних виплат, які здійснюються ТОВ «Колос» громадянам за договорами оренди/суборенди земельних ділянок, після сплати всіх передбачених законодавством податків та зборів. Так, додатковою угодою від 31.12.2021 року до договору суборенди від 10.07.2014 року установлено, що розмір орендної плати за цим договором не може бути меншим за вартість 1,1 тони пшениці. Вказане обумовлено тим, що вже протягом 5 років ТОВ «Колос» за договорами оренди-суборенди земельних ділянок або сплачує громадянам орендну плату у зазначеному вище розмірі, або видає тону пшениці, або ячменю в кількості 1,1 тони. Таким чином й в цьому аспекті жодних зловживань з боку ОСОБА_2 при укладенні додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки немає. За таких обставин визначення в додатковій угоді від 31.12.2021 року до договору суборенди земельної ділянки орендної плати у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки жодним чином не порушує чинне законодавство, а отже вказана угода є законною та обґрунтованою відповідними аспектами господарської діяльності ТОВ «Колос». Підсумовуючи вищевикладене, ОСОБА_1 зазначає, що укладаючи оспорювану додаткову угоду від 31.12.2021 року ОСОБА_2 , як директор ТОВ «Колос», не мав жодного умислу на нанесення шкоди інтересам ТОВ «Колос» та навпаки поліпшив становище Товариства, збільшивши термін дії вказаного договору на 2 роки, тобто фактично збільшивши дохід ТОВ «Колос», яке є сільськогосподарським товаровиробником, основним активом та, відповідно, засобом прибутку є земля, а збільшивши в додатковій угоді суму орендної плати за договором, лише зафіксував реальну суму орендної плати, яке ТОВ «Колос» сплачує громадянам за договорами оренди/суборенди земельних ділянок.

Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні первісних позовних вимог наполягала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ТОВ «Колос» в судове засідання не з`явився, але через підсистему «Електронний суд» направив до суду заяву, в якій просить відкласти судове засідання з метою надання можливості прийняти в ньому участь новому представнику ТОВ «Колос» (попередній представник звільнився із займаної посади).

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги ТОВ «Колос» не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що він, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Колос», діяв виключно в інтересах Товариства. При цьому зауважив, що оспорюваною додатковою угодою було лише приведено суми реальних виплат ТОВ «Колос» по орендній платі тим відомостям, які зазначено в договорах оренди та суборенди земельних ділянок. Вказані виплати проводились всім власникам земельних ділянок, починаючи з 2020 року.

При вирішенні заяви представника ТОВ «Колос» про відкладення судового засідання суд враховує наступне.

Ухвалою суду від 16.01.2023 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 11.04.2023 року на 10 год 20 хв.

15.02.2023 року від директора ТОВ «Колос» Тищук В.М. до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року вказану зустрічну позовну заяву ТОВ «Колос» прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Колос» про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 05.07.2023 року на 11 год 00 хв.

05.07.2023 року сторони до судового засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча повідомлялись про день слухання справи належним чином, у зв`язку з чим судове засідання було перенесено на 28.11.2023 року на 10 год 45 хв.

28.11.2023 року представник ТОВ «Колос» до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відомостей про вручення йому судової повістки у суду не було, у зв`язку з чим судове засідання було перенесено на 21.03.2024 року на 10 год 00 хв.

26.12.2023 року від представника ТОВ «Колос» через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання з проханням повідомити про дату та час наступного судового засідання, у зв`язку з тим, що станом на 26.12.2023 року у нього відсутня така інформація, оскільки представник ТОВ «Колос» не приймав участь у судовому засіданні, яке було призначено на 28.11.2023 року на 10 год 45 хв., тобто ТОВ «Колос» було обізнано про дату та час розгляду справи.

21.03.2024 року представник ТОВ «Колос» до судового засідання не з`явився, але через підсистему «Електронний суд» направив до суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що він приймає участь у іншому судовому засіданні, яке відбудеться у м. Одеса в Одеському окружному адміністративному суді, на підтвердження чого надав копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року про відкриття провадження по справі за позовом ТОВ «Колос». За таких обставин розгляд справи було відкладено на 11.06.2024 року на 09 год 40 хв.

11.06.2024 року, 14.10.2024 року та 28.04.2025 року представник ТОВ «Колос» до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся про день слухання справи належним чином, у зв`язку з чим судове засідання вчергове було перенесено на 18.06.2025 року на 15 год 00 хв.

18.06.2025 року представник ТОВ «Колос» до судового засідання не з`явився, але через підсистему «Електронний суд» направив до суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що у Товариства змінився представник (попередній представник звільнився з займаної посади), проте будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Цивільний процесуальний обов`язок сторони це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, визначеною у постанові від 07.08.2019 року по справі № 910/11287/16.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

В свою чергу, учасники справи зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утриматися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Представник ТОВ «Колос» неодноразово належним чином сповіщався про дату, час і місце призначеного судового засідання, а наведені представником доводи в обґрунтування клопотання про відкладення судового засідання не підтверджені жодними доказами. При цьому суд враховує також те, що дана справа тривалий період часу перебуває на розгляді в суді та сторона відповідача за первісним позовом мала можливість у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, зокрема, викласти свої заперечення щодо первісного позову у відзиві на позовну заяву, який направити через підсистему «Електронний суд», проте такими своїми процесуальними правами не скористалася.

За таких обставин, з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду справи, приймаючи до уваги те, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а нез`явлення в судове засіданні представника сторони по справі, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні, суд вважає, що проведення судового засідання у відсутності представника ТОВ «Колос» є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Як висловився Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року по справі № 361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, суд керуючись вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого про дату судового засідання представника ТОВ «Колос».

Приймаючи до уваги пояснення позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що первісна позовна заява підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява без задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні установлено, що 20.01.2014 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,5476 га, у тому числі рілля 2,5476 га, яка знаходиться на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5121082000:01:002:0514. Даний договір укладено на 49 років (а.с. 15-16).

Зазначена земельна ділянка належить орендодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 939874, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів 18.12.2006 року (а.с. 17).

Як зазначено у пункті 29 вказаного вище договору оренди землі, підписанням цього договору орендодавець надає орендарю згоду, зокрема, на те, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення.

10.07.2014 року між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «Колос» в особі директора Разумова Віталія Вікторовича (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендар зобов`язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства (а.с. 10-11).

Відповідно до пунктів 1.2-1.5 договору суборенди земельної ділянки земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди, укладеного між орендарем і ОСОБА_3 .

Зазначена земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_3 , виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, розташована на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121082000:01:002:0514. Загальна площа земельної ділянки 2,5476 га.

Категорія земель, до якої відноситься земельна ділянка, що є предметом цього договору: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з умовами пунктів 2.1-2.2 договору суборенди земельної ділянки термін суборенди складає 25 років з моменту прийняття об`єкту, що орендується, і державної реєстрації договору суборенди. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

За змістом пунктів 3.1, 3.3, 3.4 договору суборенди земельної ділянки орендна плата за рік складає 1400 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки: з 01 серпня по 30 листопада поточного року суборендар має право внести орендну плату наперед, в тому числі за весь час користування земельною ділянкою, тобто за 25 років.

Пунктом 3.7 договору суборенди земельної ділянки встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Додатком до договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року є акт передачі-прийому в натурі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в суборенду (а.с. 11 зворот).

31.12.2021 року між орендарем ОСОБА_1 та суборендарем ТОВ «Колос» в особі директора ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору суборенди земельної ділянки № б/н від 10.07.2014 року, на підставі якої внесені зміни до договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 5121082000:01:002:0514, зокрема, договір доповнено пунктом 2.1.2 наступної редакції: «Договір може бути розірваний в односторонньому порядку в разі не сплати суборендарем орендної плати за поточний рік в термін до першого грудня цього ж року», а пункт 3.1. договору викладено в такій редакції: «Орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основам зерновими трейдерами Одеської області» (а.с. 12).

Згідно з витягом № НВ-9906674912022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.12.2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5121082000:01:002:0514 складає 85884 грн 58 к. (а.с. 22).

Відомості про укладання договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року та додаткової угоди до вказаного договору від 31.12.2021 року були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою № 319004212 від 27.12.2022 року (а.с. 13-14).

06.05.2022 року позивачка звернулась до ТОВ «Колос» з письмовою заявою, в якій просила повідомити, яким чином та в який термін перед нею буде погашена заборгованість з орендної плати за вісімнадцятьма договорами суборенди щодо сімнадцяти земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки площею 2,5476 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0514, власником якої є ОСОБА_3 , за 2019-2021 роки та за одним договором оренди земельної ділянки за 2020-2021 роки. Вказану заяву отримав особисто директор ТОВ «Колос» Тищук В.М. 13.05.2022 року, про що свідчить його підпис на заяві, проте жодної відповіді позивачці не надходило.

25.11.2022 року позивачка вдруге звернулась до ТОВ «Колос» з письмовою заявою, в якій просила в терміни та в розмірі, визначеними укладеними між нею та ТОВ «Колос» договорами оренди та суборенди, сплатити їй орендну/суборендну плату за договорами за 2019-2022 роки, зокрема за договором суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5121082000:01:002:0514. При цьому повідомила, що у випадку несплати орендної/суборендної плати за договорами оренди/суборенди земельних ділянок вона буде змушена звернутись до суду. Вказану заяву 26.11.2022 року було надіслано поштою на адресу ТОВ «Колос» та отримано останнім 05.12.2022 року, що підтверджується трекінгом, роздрукованим з офіційного сайту «Укрпошти» (а.с. 21).

Як зазначає позивачка, станом натепер заборгованість за договором суборенди земельної ділянки за 2020-2022 роки ТОВ «Колос» перед нею не погашена, у зв`язку з чим наявні підстави для розірвання названого договору та стягнення з ТОВ «Колос» на її користь плати за суборенду землі з урахуванням пені.

Відповідно до статті 2 ЗК України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною першою статті 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі землекористувач).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписами статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частин першої та п`ятої статті 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Судом установлено, що на момент укладення між позивачкою та ТОВ «Колос» договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року сторонами було визначеного його істотні умови, в т.ч. умови та строки внесення орендної плати.

Проте, ТОВ «Колос» належним чином не виконувало умови вказаного договору суборенди земельної ділянки, а саме не сплачувало позивачці у період з 2020 року по 2022 рік, тобто коли договір був чинний, орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість у загальному розмірі 12997 грн 40 к., яка складається із заборгованості за договором суборенди земельної ділянки у розмірі 11388 грн 45 к. та пені за порушення умов виконання договору суборенди земельної ділянки у розмірі 1608 грн 95 к.

Позивачкою у позовній заяві наведено розрахунок заборгованості за договором суборенди земельної ділянки та пені за порушення умов виконання договору суборенди земельної ділянки. Суд погоджується з наданим позивачкою розрахунком заборгованості і вважає його обґрунтованим. В свою чергу, ТОВ «Колос» даний розрахунок не спростовано та власного розрахунку на спростування розрахунку позивачки не надано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно зі статтею 615 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону. Це також передбачено пунктом 36 договору оренди землі.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що договір оренди/суборенди може бути розірвано в разі систематичної несплати орендної плати, що має місце в даному випадку.

Як вже зазначалось вище, на момент укладання оспорюваного договору суборенди земельної ділянки сторонами було визначеного його істотні умови, зокрема, розмір та строки внесення орендної плати, умови використання земельної ділянки, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, а тому систематична несплата суборендарем орендної плати є беззастережною підставою для розірвання договору суборенди землі.

Згідно з частиною першою та п`ятою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначено у частині першій статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою та третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що ТОВ «Колос» суду не надано жодних доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань за договором суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року та які б спростовували суму заборгованості перед позивачкою за первісним позовом, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки та пені за порушення умов виконання договору суборенди земельної ділянки є обґрунтованими, права позивачки за первісним позовом порушені, оскільки відповідач за первісним позовом не виконує взяті на себе зобов`язання, та підлягають судовому захисту шляхом розірвання договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року та стягнення з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 плати за суборенду земельної ділянки відповідно до умов договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року, за період з 2020 року по 2022 рік включно, у розмірі 11388 грн 45 к. та пені у розмірі 1608 грн 95 к., а всього 12997 грн 40 к.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Колос» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки суд дійшов наступного висновку.

Як вже встановлено судом, 31.12.2021 року між орендарем ОСОБА_1 та суборендарем ТОВ «Колос» в особі директора ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору суборенди земельної ділянки № б/н від 10.07.2014 року, згідно з якою був збільшений (з 25 до 27 років) строк дії договору суборенди, підвищено розмір орендної плати (з 1400 грн до 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), орендодавцеві надано право на розірвання договору в односторонньому порядку(а.с. 12).

У зустрічній позовній заяві директор ТОВ «Колос» Тищук В.М., як на підставу для визнання недійсною додаткової угоди від 31.12.2021 року до договору суборенди земельної ділянки № б/н від 10.07.2014 року посилається на те, що додаткова угода вчинена з порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 , який являється чоловіком ОСОБА_1 , діяв всупереч інтересам довірителя ТОВ «Колос», перебуваючи в статусі повноважного представника Товариства.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з частиною першою третьою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Частиною першою статті 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 перебував на посаді директора ТОВ «Колос» з 12.06.2001 року по 01.02.2022 року (згідно протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Колос» від 12.06.2001 року про його призначення, та від 28.01.2022 року про його звільнення), та дійсно являється чоловіком позивачки за первісним та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а тому ці обставини доказуванню не підлягають.

Таким чином, на момент укладення додаткової угоди від 31.12.2022 року до договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року ОСОБА_2 перебував на посаді директора ТОВ «Колос» та був повноважний на підписання всіх документів від імені ТОВ «Колос».

Із копії статуту ТОВ «Колос» вбачається, директор Товариства (яким станом на 31.12.2021 року був ОСОБА_2 ) наділений повноваженнями, зокрема, на укладання та/або внесення змін до договорів оренди/суборенди земельних ділянок.

Зважаючи на викладене вище судом установлено, що оспорювана додаткова угода до договору суборенди земельної ділянки укладена у письмовій формі, підписана повноважним представником (зі сторони ТОВ «Колос»), пройшла відповідну державну реєстрацію, а тому підстав для визнання її недійсною суд не вбачає.

Посилання представника позивача за зустрічним позовом на родинний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд відхиляє як такі, що не можуть свідчити про будь-які порушення при укладанні додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 , уклавши оспорювану додаткову угоду до договору суборенди земельної ділянки, діяв всупереч інтересам ТОВ «Колос» та яким-небуть чином порушив права та інтереси останнього, суду не надано, як і не надано обґрунтованих заперечень на доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву, про те, що ОСОБА_2 навпаки поліпшив становище Товариства, збільшивши його дохід, та лише зафіксував реальну суму орендної плати, яку ТОВ «Колос» сплачує громадянам за договорами оренди/суборенди земельних ділянок.

За таких обставин посилання представника ТОВ «Колос», якими він обґрунтовує заявлені зустрічні позовні вимоги є голослівними та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом, відповідно до статей 12, 13, 77-81 ЦПК України, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що під час укладення додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам ТОВ «Колос», між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існувала зловмисна домовленість, внаслідок чого ТОВ «Колос» була заподіяна шкода, а тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції № 54 від 29.12.2022 року, за подання позову позивачка за первісним позовом сплатила судовий збір у розмірі 992 грн 40 к (а.с. 1).

Отже вказані судові витрати, у зв`язку із задоволенням первісного позову, підлягають стягненню з ТОВ «Колос» у повному обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Колос» на її користь витрат на правовому допомогу у розмірі 30000 грн суд дійшов наступного.

Відповідно частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, частина восьма якої передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Слід зазначити, що процедура відшкодування витрат на правничу допомогу є ідентичною як для цивільного, так і для інших видів судочинства, з невеликими відмінностями. Водночас, процесуальні вимоги до доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є тотожними для всіх видів судочинства. Зокрема, згідно з положеннями статей 137 ЦПК України, 126 ГПК України та 134 КАС України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі № 821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі № 199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95). Насамкінець варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2022 року між адвокатом Боднар М.О. та ОСОБА_1 був укладений договір № 239/23-12-2022/15 про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах передбачених даним договором.

Пунктами 4.1., 4.3 договору встановлено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Вартість правової допомоги складає 30000 грн та може змінюватись за додатковою угодою сторін по договору.

Відповідно до п. 5.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.

Крім того, до суду надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1171213 від 10.06.2024 року, що підтверджує повноваження адвоката Боднара М.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Біляївському районному суді Одеської області.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Боднаром М.О. надано детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого позивачці за первісним позовом надано наступні послуги: 23.12.2022 року усна консультація адвоката з приводу предмету спору та напрацювання позиції позивача з розглядом наявних письмових доказів по справі 3000 грн 3 години; 26.12.2022 року підготовка проекту позовної заяви та визначення переліку необхідних додаткових доказів по справі 5000 грн 5 годин; 27.12.2022 року отримання додаткових доказів у справі 1000 грн 1 година; 28.12.2022 року виїзд з м. Одеса до с. Троїцьке Одеського району Одеської області для узгодження остаточного тексту позовної заяви, її роздрукування та підписання позивачем, а також роздрукування/копіювання письмових доказів, що повинні бути подані разом з позовною заявою 3000 грн 3 години; 29.12.2022 року виїзд з м. Одеса до с. Троїцьке Одеського району Одеської області для сплати судового збору за подання позову, формування остаточного пакету документів, що подаються до суду (позовна заява та всі додатки до неї) 3000 грн 3 години; 30.12.2022 року виїзд з м. Одеса до с. Троїцьке Одеського району Одеської області для подання засобами поштового зв`язку до суду позовної заяви з доданими до неї документами 3000 грн 3 години; 11.04.2023 року аналіз зустрічної позовної заяви ТОВ «Колос» по справі № 496/271/23 з доданими документами 2000 грн 2 години; 25-27.04.2023 року підготовка та направлення сторонам та суду відзиву на зустрічну позовну заяву та клопотання про витребування доказів у справі 4000 грн 4 години; 08.05.2023 року підготовка пояснення до клопотання про витребування письмових доказів 1000 грн 1 година; 28.11.2023 року підготовка заяви про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 1000 грн 1 година; 20.03.2024 року підготовка заяви про підтримку позовних вимог, відмови в задоволенні зустрічного позову та розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 2000 грн 2 години; 10.06.2024 року підготовка заяви про підтримку позовних вимог, стягнення витрат по правовій допомозі та розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 2000 грн 2 години.

Згідно з актом про прийняття-передачі наданих послуг від 11.10.2024 року адвокат Боднар М.О. з 23.12.2022 року по 11.10.2024 року надав ОСОБА_1 перелічені вище юридичні послуги по супроводженню справи № 496/271/23 в Біляївському районному суді Одеської області відповідно до договору № 239/23-12-2022/5 про надання правничої допомоги від 23.12.2022 року, а ОСОБА_1 прийняла надані послуги. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 30000 грн. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг ОСОБА_1 до адвоката не має.

11.10.2024 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Боднару М.О. грошові кошти у розмірі 30000 грн, що підтверджується квитанцією про прийняття коштів.

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку із неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, проаналізувавши надані адвокатом Боднаром М.О. докази на підтвердження понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, а також врахувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що вартість деяких видів робіт є необґрунтовано завищеною з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду з січня 2023 року по червень 2025 року, під час якого представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема, позовна заява, відзив на зустрічну позовну заяву, клопотання про витребування доказів, пояснення до цього клопотання та ін.

Разом з тим, суд бере до уваги, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, представник позивача у жодному судовому засіданні участі не брав, обсяг надання правової допомоги обмежений складанням вказаних вище процесуальних документів.

Суд вважає, що витрачений адвокатом Боднаром М.О. час на складання заяви від 10.06.2024 року про розгляд справи без участі сторони позивача, яка надійшла до суду через підсистему «Електронний суд», очевидно не вимагало від адвоката істотних витрат часу та надмірних зусиль, а тому є завищеним і підлягає зменшенню.

Стосовно зазначеної в акті прийняття-передачі наданих послуг від 11.10.2024 року послуги «08.05.2023 року - підготовка пояснення до клопотання про витребування доказів 1000 грн 1 година», то суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи ОСОБА_1 в квітні 2023 року зверталась до суду із клопотанням про витребування письмових доказів у справі. Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 14.10.2024 року, в якій остання просить не розглядати клопотання про витребування письмових доказів, поданих в рамках даної справи.

Окрім того, адвокатом Боднаром М.О. не наведено обґрунтування неможливості визначитись з остаточним змістом позовної заяви з урахуванням надання ним протягом трьох годинної усної консультації з приводу предмета спору та напрацювання позиції позивача з розглядом наявних письмових доказів по справі та п`яти годинної підготовки адвокатом проекту позовної заяви до суду і наявності дійсної потреби витрачати ще додатково три години для узгодження з клієнтом остаточного змісту позову, три години для оплати судового збору, подання позову і формування остаточного пакету документів для подання до суду, а також ще три години для подання позову засобами поштового зв`язку саме з с. Троїцьке Одеського району Одеської області.

Враховуючи наведене, заявлені адвокатом вимоги з оплати наданих послуг на надання усної консультації та підготовки позовної заяви і подачі її до суду в обсязі 17 годин не є співмірними зі складністю справи і не можуть бути відшкодовані у тому обсязі, який заявлено представником позивача.

При цьому, як вбачається з квитанції про сплату судового збору № 54 від 29.12.2022 року, судовий збір був сплачений в м. Біляївка Одеської області, особисто ОСОБА_1 (а.с. 1)

Також, згідно з накладною на поштовому конверті, наявному в матеріалах справи, позовну заяву із доданими до неї документами було подано засобами поштового зв`язку особисто ОСОБА_1 (а.с. 25).

Недоведеним, на думку суду, є така послуга адвоката як отримання додаткових доказів у справі, на що 27.12.2022 року адвокатом витрачено одну годину.

Щодо стягнення витрат на складання заяви про стягнення витрат по правовій допомозі, то суд вважає за необхідне зазначити, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (такий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

Оскільки суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених представником позивачки за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу складності справи, не відповідність критерію розумності та співмірності із виконаною роботою адвоката, обрахована стороною позивача вартість наданих адвокатом послуг підлягає зменшенню.

Вирішуючи питання про стягнення з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн, суд провів належну правову оцінку наданих на підтвердження таких витрат доказів у їх сукупності, врахував визначений договором розмір гонорару, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг та дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь позивачки судових витрат на правову допомогу у розмірі 9500 грн.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Колос» на її користь витрат на правовому допомогу та зменшення таких витрат з 30000 грн до 9500 грн, які можна вважати необхідними і неминучими для позивачки за первісним позовом, яка була змушена залучити адвоката для надання їй професійної правничої допомоги.

Зважаючи на відмову у задоволенні зустрічного позову, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2694 грн, сплаченого ТОВ «Колос» за подання зустрічної позовної заяви, та витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн, покладаються на позивача за зустрічним позовом - ТОВ «Колос».

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 611, 624, 629, 638, 759, 762, 792 ЦК України, ст. ст. 8, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення плати за суборенду земельної ділянки задовольнити частково.

Розірвати договір суборенди земельної ділянки від 10.07.2014 року, кадастровий номер 5121082000:01:002:0514, площею 2,5476 га, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» та ОСОБА_1 , дата державної реєстрації: 16.07.2014 року, номер запису про інше речове право: 6416355.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (адреса: вул. Леніна, буд. 87, с. Градениці Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 24775415) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) плату за суборенду земельної ділянки за період з 2020 року по 2022 рік включно у розмірі 11388 грн 45 к. та пеню у розмірі 1608 грн 95 к., а всього 12997 грн 40 к.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (адреса: вул. Леніна, буд. 87, с. Градениці Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 24775415) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1984 грн 80 к. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 грн.

ОСОБА_1 в іншій частині позовних вимог про стягнення витрат на правовому допомогу - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 23.06.2025 року.

Суддя Л.О. Пендюра