Рішення № 136203692, 31.03.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1215/25

Провадження №2/472/142/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у селищі Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - позивач, АТ «А-Банк» або Банк) подало до суду позов до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовувало наступним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 27 травня 2020 року ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки, на підставі чого останній отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на залишок заборгованості за кредитом.

Зазначає, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним і банком кредитний договір, про що свідчить його підпис у заяві.

Вказує, що відповідно до п.п.2.1.1.2.2 - 2.1.1.2.4 договору відповідач надав свою згоду щодо права банку у будь-який момент змінити кредитний ліміт.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 15 жовтня 2025 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором в розмірі 32 727 гривень 08 копійок, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 25 586,64 гривні, заборгованість за процентами в розмірі 7 140,44 гривні.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 32 727 гривень 08 копійок та судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та надання згоди на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 12.02.2026 року та 31.03.2026 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими конвертами із судовими повістками, які повернулись до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того, був повідомлений шляхом розміщення оголошення на веб-сторінці суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, в якій указано, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між банком та позичальником договір про надання банківських послуг.

Згідно з умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Станом на 05.09.2024 року кредитний ліміт становив 28 000 гривень.

З моменту отримання первісної картки відповідач користувалася кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, останнє погашення коштів було здійснено 24.05.2024 року в розмірі 650 гривень, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ «А-Банк» станом на 15 жовтня 2025 року складає 32 727 гривень 08 копійок, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 25 586,64 гривні, заборгованість за процентами в розмірі 7 140,44 гривні.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У підписаній сторонами заяві позичальника від 21 листопада 2019 року не зазначена процентна ставка, а також умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів).

У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в подібних правовідносинах неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Посилання позивача на Правила надання банківських послуг АТ "А-Банк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Анкета - заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" від 21 листопада 2019 року не містить будь-яких відомостей про розмір кредиту (кредитної лінії), процентної ставки, а також не зазначено про види відповідальності (штрафи, пеня) за порушення умов кредитування.

Отже, ціна кредитного договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами в письмовій формі сторонами не узгоджувалась.

На підтвердження умов кредитування позивач, крім вказаної вище заяви та витягу з Умов і правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк", надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та "Універсальна GOLD". Власноручного підпису позичальника ці витяги не містять.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов і правил надавались відповідачу для ознайомлення та узгодження, а також що саме така редакція цих актів, що постійно змінювалась, діяла на час укладення кредитної угоди.

Роздруківка із сайту позивача, як доказ узгоджених сторонами умов кредитування, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Факт вручення відповідачу або його ознайомлення з Тарифами та Умовами і правилами позивачем не доведено.

Отже, такі докази не можуть вважатись достатньою підставою для покладення на позичальника обов`язків, які передбачені цими документами.

Позивачем також не надано до суду будь-яких документів, де б містилися умови кредитування з підписом відповідача.

При цьому, посилання АТ "А-Банк" на підписання відповідачем документу, який іменується як Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" від 27.05.2020 року, який, зокрема, містить умови щодо сплати відсотків за користування кредитом, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у цивільний справі №393/126/20 (постанова від 23 травня 2022 року) ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказана позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 22 листопада 2023 року, справа № 619/1384/21.

Також варто зазначити, що в цьому паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , містяться певні варінти умов кредитування, які застосовуються за тих чи інших обставин, тобто в цьому документі викладені не умови кредитування, які були узгоджені конкретно з ОСОБА_1 , а загальні правила та умови надання банківських послуг/кредиту.

Таким чином, надання позивачем паспорту споживчого кредиту, підписаного позичальником ОСОБА_1 27 травня 2020 року, не має правового значення для вирішення цих позовних вимог, оскільки в ньому визначено умови використання відразу двох різних типів кредитних карток та сторони чітко погодили, що інформація за цим паспортом надана позичальнику 27 травня 2020 року та зберігає чинність і є актуальною до 01 липня 2021 року, тобто, станом на день звернення позивача до суду з цим позовом та на період проведення нарахування заборгованості за відсотками вказана інформація не може бути застосована.

До того ж, у цьому паспорті зазначено, що умови Договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, у зв`язку з чим цей паспорт не можна вважати складовою Кредитного договору від 27 травня 2020 року.

Тому, з врахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Таким чином, суд вважає, що Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, не містять власноручного підпису позичальника, а отже не погоджувалися, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Вказані обставини свідчать про безпідставність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами в розмірі 7 140,44 гривні через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по її сплаті позивачу у анкеті-заяві від 21 листопада 2019 року та відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк".

Відповідно до ч.2 ст.13, ч.7 ст.81 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

З досліджених в судовому засіданні доказів: розрахунку заборгованості, довідки про видачу відповідачеві кредитної картки, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, витягу з Тарифів обслуговування карт "Універсальна GOLD", виписки по рахунку відповідача вбачається, що з відповідачем ОСОБА_1 не було погоджено процентну ставку за користування кредитними коштами.

Станом на 31 березня 2026 року позивачем будь-яких додаткових (нових) доказів не було надано.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, але вчасно їх не повернув.

Станом на 15 жовтня 2025 року заборгованість за тілом кредиту становить 25 586,64 гривні.

Отже, враховуючи те, що є доведеним факт отримання відповідачем у вказаний період 25 586,64 гривні кредиту, який відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не повертає, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту.

Тому, суд дійшов висновку, що позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише заборгованість за тілом кредиту - 25 586,64 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 893,88 гривень судового збору (25 586,64 гривні (сума позову задоволена судом х 2 422,40 гривень (сума сплаченого судового збору) / 32 727,08 гривні (загальна сума позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, р/р № НОМЕР_2 , МФО 307770, код ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 27.05.2020 року станом на 15.10.2025 року, яка складається із тіла кредиту в розмірі 25 586 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки; та стягнути судовий збір в розмірі 1 893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 7 140,44 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного тексту заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко