Рішення № 136202447, 28.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7881/25 2/335/1051/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К, за участю секретаря судового засідання Кумер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2398995 від 13.08.2024 у сумі 17 508,75 грн., з яких: сума основного боргу 5800,00 грн, сума заборгованості за процентами 290,00 грн., сума заборгованості за пенею 10730,00 грн., заборгованість по комісії 688,75 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальність «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2398995.

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 за умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язується передати (відступити) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників №41 від 24.01.2025 до договору факторингу №2398995 від 13.08.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 17508,75 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , позивачем не здійснювались нарахування жодних штрафних санкцій.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Заочним рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.10.2025 позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №2398995 від 13.08.2024 у загальному розмірі 17 508,75 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, через представника звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що йому не було відомо про розгляд даної справи, ухвалу про відкриття провадження у справі він не отримував, тому був позбавлений можливості подати відзив на позов, та не отримував судові виклики. Оскільки заочне рішення було прийнято судом у його відсутність, що не дозволило йому реалізувати свої процесуальні права, заявник вважає, що він був позбавлений можливості надати заперечення проти позову та відповідні докази, які спростовують позовні вимоги. Копію заочного рішення від 25.10.2025 не отримував за допомогою поштового зв`язку, ані нарочно. Про наявність судового процесу ОСОБА_1 дізнався 15.11.2025 після надходження рішення у застосунок «Дія».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2025 справа передана в провадження судді Сиротенко В.К.

Ухвалою суду від 01.12.2025 клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.10.2025, заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 08.01.2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 23.10.2025 у справі №335/7881/25 задоволено. Заочне рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.10.2025 у справі №335/7881/25 - скасовано. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.02.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача Білотіл А.Г. надійшли письмові пояснення та клопотання про витребування доказів. Відповідно до яких позивач зазначає, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Детальний порядок укладення Кредитного договору передбачено п.20-п.23 Кредитного договору, (розділом 6 Кредитного договору №2, розділом 1 Кредитного договору №3 ). Укладення Кредитного договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Первісного кредитора, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Первісним кредитором правильності введення коду, направленого Первісним кредитором на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Первісного кредитора. Тобто, верифікація та ідентифікація Позичальника здійснюється через ІТС Первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Первісного кредитора (ІТС Первісного кредитора) та доступний, зокрема, через сайт Первісного кредитора та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. З метою надання вичерпної інформації по справі представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд поновити строк та долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договорами факторингу, а саме Платіжна інструкція до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 Копія повного Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 з додатками.

09.02.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача посилається на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами вищезазначеного договору, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо, а також доказів про те, на яку картку, з яким номером, та відомості про належність цієї картки до відповідача на яку перераховано такі кошти. Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 41 від 24.01.2025 року за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року відсутній, що не тільки порушує п.1.2. договору позики, але і взагалі не дає змоги стверджувати, що реєстр боржників дійсно було передано від Клієнта Фактору і позивач як Фактор набув право грошової вимоги до відповідача. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких первинних бухгалтерських документів та допустимих доказів отримання позичальником кредитних коштів за умовами договору позики, не вказано на який саме банківський рахунок зараховано кошти та у якому розмірі. Окремо звертаю увагу суду на те, що позивачем жодних доказів щодо проведення дій по ідентифікації клієнта з боку первісного кредитора не наведено. Тобто позичальника не було ідентифіковано належним чином. Щодо нарахування пені: Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Разом з тим, з 24.02.2022 відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. 15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими п.18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено п. 6, який містить аналогічні положення. розмір відсотків з договором позики повинен розраховуватися на протязі 25 днів за відсотковою ставкою 0,01% в день. Щодо договору факторингу та недоведеності позивачем права вимоги за договором позики. Не доведеним є факт того, що на момент укладення договору факторингу права позивача у ТОВ «ЄАПБ» дійсно існували, а тому відповідач вважає, що ТОВ «ЄАПБ» не могло бути позивачем у справі, у зв`язку із тим, що не набуло права вимоги до відповідача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.02.026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що ЦПК України передбачена можливість сторонам справи надати докази, які не були подані разом із позовом та/або відзивами, разом із наданням відповідей на відзиви та/або заперечення на відповіді в обґрунтування викладених у цих заявах по суті обставин.

30.01.2026 Представником Позивача було подано Письмові пояснення, у яких детально виклав свою позицію. Оскільки Відповідачем отримання коштів не визнається, позивачем було у додаткових поясненнях викладено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року поновлено позивачу строк на подання клопотання про витребування доказів. Задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Білотіл Ангеліни Григорівни про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Витребувано у Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д): інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткових рахунків відкритих у банку станом на 13.08.2024 року; інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 ; інформацію про надходження на картковий рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошових коштів 13.08.2024 року в сумі 5800,00 грн.

03.04.2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана інформація.

23.04.2026 року представник позивача у судове засідання не з`явився, а матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача під час судового засідання 23.04.2026 просив відмовити у задоволені позову з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 23.04.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 28.04.2026 року.

У судове засідання 28.04.2026 року представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 13.08.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕЖИТІВ» та ОСОБА_1 укладений договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №2398995, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 406066, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5800,00 грн строком на 25 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_2 . Дата надання кредиту 13.08.2024. Дата погашення кредиту 06.09.2024. Денна процентна ставка становить 0,675%.

Також ОСОБА_1 18.08.2024 підписав Додаток №1 до Договору позики №2398995, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положення статті 6 та 627 Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що Договір позики № 2398995 від 13.08.2024 укладений в електронній формі та з боку позичальника (відповідача) підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 406066.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до п.15 Розділу 3 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021, договір, що укладається у вигляді електронного документа, підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України. Примірник такого договору споживача повинен містити кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником кредитодавця.

Згідно пп.1 п.17 вказаного Положення, кожен примірник договору, що укладається у вигляді електронного документа, повинен містити електронні підписи сторін договору з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Суд також вважає доведеною обставину отримання відповідачем від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» грошових коштів у розмірі 5800,00 грн у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором.

На виконання ухвали суду від 03.03.2026 року про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 13.08.2024-13.08.2024 згідно якої 13.08.2024 року на рахунок відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , здійснено зарахування коштів у розмірі 5800,00 грн.

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/2021 (з додатковими угодами), відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

При цьому суд звертає увагу, що сторони не позбавлені права укладати додаткові угоди до основного договору.

Відтак, сторонами договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 укладалися додаткові угоди, зокрема, що продовження строку дії такого договору.

Крім того, 24.01.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» підписано додаткову угоду №47 до вказаного договору факторингу, якою визначено загальну суму зобов`язань, за якими передається право вимоги, визначено перелік боржників, право вимоги до яких передається.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 24.01.2025 до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2398995 від 13.08.2024 у розмірі 17 508,75 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 5800,00 грн, сума заборгованості за відсотками 290,00 грн, сума заборгованості за пенею 10730,00 грн, комісія за надання позики 688,75 грн.

На підтвердження оплати за договором факторингу позивачем надано копію платіжної інструкції від 28.01.2025 №634 на суму 3064628,94 грн, призначення платежу Оплата за відступлення права вимоги зг. Додаткової угоди №47 від 24.01.2025 до договору факторингу «14/06/21 від 14.06.21.

При цьому суд звертає увагу, що зазначений витяг з реєстру боржників та платіжна інструкція про здійснення оплати за додатковою угодою долучена позивачем до позовної заяви.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 17508,75 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 5800,00 грн, сума заборгованості за відсотками 290,00 грн, сума заборгованості за пенею 10730,00 грн, комісія за надання позики 688,75 грн. Тобто, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у тому розмірі, в якому отримав право вимоги за договором факторингу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Договір позики №2398995 від 13.08.2024 є дійсними, у судовому порядку не оскаржувався. Доказів протилежного суду не надано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права нового кредитора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти його вимог.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 та постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 681/44/15-ц.

Крім того, суд враховує, що за положеннями статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Верховний Суд зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

За викладених обставин суд доходить до висновку, що Договір факторингу між Первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений у відповідності до вимог чинного законодавства. До ТОВ «ФК «ЄАПБ» за додатковою угодою №47 від 24.01.2025 до договору факторингу перейшло право вимого вже існуючого зобов`язання за договором позики №2398995 від 13.08.2024.

Відтак, заперечення відповідача (його представника) щодо неотримання позивачем права вимоги на договором факторингу спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність позивачем факту укладення договору позики №2398995 від 13.08.2024 між відповідачем та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІНИХ КРЕДИТІВ», перерахування відповідачу кредитних коштів первісним кредитором та набуття права вимоги за таким договором позивачем, а також доведеність останнім порушення відповідачем грошових зобов`язань.

За правилами статей 526, 530, 610 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Отже, надавши докази передання грошових коштів, позивач вправі вимагати їх повернення, відповідач в свою чергу має довести або неотримання коштів, або їх повернення, що ним зроблено не було.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано і не представлено суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Крім того, умовами п. 1.2. договору позики визначено, що комісія за надання позики це грошові кошти, які згідно умов договору позичальник зобов`язаний сплатити позикодавця за надання та користування позикою в якості однієї із складових загальних витрат за споживчим кредитом, котра включає в себе проценти за користування позикою та комісію за надання позики.

В п. 2.4. договору позики сторонами погоджено розмір комісії за надання позики 16,64% (фіксована) від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 964,830 грн).

Відповідно до п. 4 договору позики, комісія за надання позики нараховується одноразово в дату надання позики (в перший день користування позикою).

Одноразова комісія за надання кредиту не є комісією за обслуговування кредиту, підписуючи договір позики відповідач був обізнаний про зобов`язання сплатити таку комісію, а також був обізнаний про її розмір. Відтак, суд доходить до висновку, що комісія за надання кредиту, визначена умовами договору позики №2398955 від 13.08.2024 підлягає стягнення з відповідача.

За викладених обставин суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5800,00 грн та заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 688,75 грн. При цьому, судом враховано, що право вимоги, зокрема, щодо комісії за надання кредиту, було відступлено первісним кредитором саме у такому розмірі.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За умовами Договору строк кредиту (строк дії Договору) становить 25 днів (дата надання кредиту 13.08.2024, дата повернення кредиту 06.09.2024).

Пунктом 1 договору позики визначено, що позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (Проценти) від суми позики та комісію за надання позики.

Пунктом 1.3. договору визначено, що Проценти це грошові кошти, що нараховуються на суму позики і є платою за користування такою позикою. Договором передбачено фіксовану процентну ставку.

За умовами п. 2.3. договору, процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики становить 0,01% (фіксована).

При цьому, у договорі (між пунктами 2.4. та 2.5. позикодавцем викладено таблицю, в якій зазначено денну процентну ставку 0,675% та викладено порядок розрахунку такої ставки. Так, зазначено, що розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії договору: 978,75 грн) / (загальний розмір споживчого кредиту (сума позики) 5800,00 грн) / (строк дії договору 25 днів) х 100% = 0,675%.

Відповідно до п. 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до дати повернення позики (включно), на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором. Проценти не нараховуються за перший день користування день користування позикою.

Як вбачається зі змісту договору позики, розмір процентної ставки, яку має сплатити позичальник, містить розбіжності (0,01% та 0,675%).

Як свідчить Додаток №1 до договору позики Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, позикодавцем при розрахунку загальної вартості кредиту застосовано саме розмір процентної ставки 0,675% (що становить 978,75 грн за 25 днів користування кредитом), при цьому, всупереч умовам п. 4 договору, до нарахування процентів включено і перший день користування позикою.

Суд звертає увагу, що позивачем до позовної заяви не додано розрахунку процентів, які він просить стягнути, а лише зазначено суму таких процентів 290,00 грн. Відтак у суду відсутня можливість перевірити правильність здійснених нарахувань.

Разом з тим, враховуючи умови пунктів 1, 1.3, 2.3, 4 договору, а також враховуючи приписи ст. 1048 ЦК України, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача підлягають проценти у розмірі 13,92 грн (5800,00 грн сума кредиту х 0,01% х 24 днів (з наступного дня після одержання кредиту 14.08.2024 до дня повернення 06.09.2024).

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення суми заборгованості за пенею.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути із відповідача за договором позики №2398995 від 13.08.2024 року суму заборгованості за пенею у розмірі 10730,00 грн.

П.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» яким передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, за договорами укладеними з 13.08.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Однак, з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Суд звертає увагу, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 10730,00 грн. суми заборгованості за пенею підлягають списанню позикодавцем в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Позивачем надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, при цьому відповідачем доказів на спростування вимог позивача та підтвердження заперечень, викладених у відзиві на позов, не надано.

За викладених обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1124,60 грн, виходячи з розрахунку: 6502,67 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 3028,00 грн (сума сплаченого судового збору) / 17508,75 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 258, 259, 264-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №2398995 від 13.08.2024 у сумі 6 502 (шість тисяч п`ятсот дві) грн 67 коп., яка складається з: 5800,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 13,92 грн заборгованості за нарахованими відсотками; 688,75 грн - комісія за надання позики.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у 1124 (одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 60 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 травня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.К. Сиротенко