Рішення № 136201573, 04.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5658/26

Провадження № 2/127/1552/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (б. Лесі Українки, буд. 26 офіс 411, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимогти тим, що 22.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №548606-КС-001 в електронній формі шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов договору Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти у розмірі 24000 грн, що підтверджується платіжними документами.

За умовами договору кредит надавався на визначений строк 16 тижнів із зобов`язанням Відповідача повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, передбачені договором і графіком платежів.

Позивач стверджує, що Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у встановлений строк кредит та проценти не повернув, здійснив лише часткові платежі, які не покрили заборгованість у повному обсязі, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

Відповідно до розрахунку Позивача, станом на визначену дату заборгованість Відповідача за договором становить 47400,80 грн, яка складається з:

простроченої заборгованості за тілом кредиту - 20824,00 грн;

простроченої заборгованості за процентами - 14576,80,00 грн;

заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 12000,00 грн..

Позивач вважає нарахування процентів правомірним, оскільки вони є платою за користування кредитом, а не санкцією за порушення зобов`язання, та здійснювалися відповідно до умов договору, норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач також посилається на правові позиції Верховного Суду, згідно з якими електронний договір, укладений з використанням одноразового ідентифікатора, є належною формою правочину.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем грошового зобов`язання у добровільному порядку, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачці ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 548606-КС-001 в електронній формі шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому ТОВ «Бізнес Позика» 22.07.2025р. направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 548606-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.

Через телекомунікаційну систему ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор UA-5136, на номер телефону НОМЕР_1 , який відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином 22.07.2025р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 548606-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 24000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності.

Зокрема, відповідно до п.2.1-2.14 даного Договору, кредит в сумі 24000,00 грн. виданий на строк 16 тижнів, дата повернення: 11.11.2025р., стандартна процентна ставка за кредитом -1% фіксована, комісія за видачу кредиту- 4800,00 грн.

Відповідно до Довідки АТ «Райффайзен Банк» №81-15-9/4153-БТ від 09.03.2026р.на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано картку № НОМЕР_2 . На дану картку відповідно до виписки Банку, 22.07.2025р. було зараховано 24000,00 грн.

Таким чином ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 24000,00 грн. шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_2 .

Також встановлено, що відповідачем в порушення умов укладеного договору кредитні кошти в повному обсязі не повернуті.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Відповідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

За ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору, за яким заявлено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Доказів про те, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, електронна адреса) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані.

За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_1 не заявляла зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитних договорів на підставі положень ст.1051 ЦК України.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у повному обсязі у межах встановленого строку кредитування кредитодавцю не повернув, нараховані на підставі умов кредитного договору відсотки за користування кредитом не сплачував, тому оскільки відповідачем не було спростовано правильність здійсненого розрахунку, суд вважає, що прострочена заборгованість за кредитом, основний борг, в розмірі 20824,00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 14576,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявлених вимог про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 12000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.07.2024 у справі №161/11703/22

Крім того, Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 у справі №910/11249/17 зробив висновок, що положення статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання,

Наявність боргового зобов`язання - не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

А тому вимоги позивача про стягнення заборгованості в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 12000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, які сплачені при подачі позовної заяви

Керуючись статтями 7, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, статтями 526, 611,638,1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (б. Лесі Українки, буд. 26 офіс 411, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133 м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26 офіс 411) заборгованість за кредитним договором № 548606-КС-001 від 22.07.2025 року в розмірі 47400 ( сорок сім тисяч чотириста ) гривень 80 коп., 2662,40 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 04.05.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133 м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26 офіс 411, ЄДРПОУ 41084239).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: