Рішення № 136193105, 22.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 335/2598/25 2/335/347/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Корсунової Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за первісним позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714; м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) подану в особі представника Проценка Миколи Миколайовича до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) поданою представником адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714; м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) про застосування наслідків нікчемності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2025 до суду надійшла позовна заява акціонерного товариства «Сенс Банк» подана в особі представника Проценка Миколи Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 382 472,12 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.02.2021 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію Кіктенко Олексія Вікторовича та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.

Таким чином, між Банком та ОСОБА_1 дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «RED», мета кредиту для особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн; процентна ставка 35,99 % річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими останній активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку. Станом на дату звернення до суду відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 382 472,12 грн., з яких: 223 408,83 грн. прострочене тіло кредиту, 88 278,02 грн. відсотки за користування кредитом; 68 396,68 грн. тіло кредиту; 2 388,59 грн. овердрафт (несанкціонована заборгованість).

Просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 382 472,12 грн., судові витрати по сплаті судового збору - 4589, 67 грн. та 30 624,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

30 квітня 2025 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 № 4273-ІХ, назва Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя була змінена на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.

08.04.2025 до суду від представника відповідача - адвоката Працевитого Г.О. надійшов відзив по справі.

09.04.2025 на адресу суду представником відповідача - адвокатом Працевитим Г.О. надано зустрічну позовну заяву.

11.04.2025 від представника відповідача - адвоката Працевитого Г.О. надійшло клопотання про витребування доказів по справі та клопотання про дослідження доказів судом.

21.04.2025 від представника позивача за первісним позовом - адвоката Проценко М.М., надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

01.05.2025 судом була винесена ухвала про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 поданого через представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання дій неправомірним щодо нарахування та стягнення комісії РКО на підставі Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2021 та об`єднання в одне провадження з первісним позовом акціонерного товариства «Сен Банк» поданим в особі представника Проценка Миколи Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за загальним провадженням № 335/2598/25 (провадження № 2/335/1704/2025).

01.05.2025 ухвалою суду здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільної справи за позовною заявою акціонерного товариства «Сенс Банк» поданою в особі представника адвоката Проценка Миколи Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 поданим через представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання нікчемними положень договору та дій щодо нарахування та стягнення комісії РКО на підставі Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2021 - в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та проведено заміну судового засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням.

08.06.2025 від представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвоката Працевитого Г.О. надійшло клопотання про витребування доказів.

12.08.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою акціонерного товариства «Сенс Банк» поданою в особі представника Проценка Миколи Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 поданою представником адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем до акціонерного товариства «Сенс Банк про визнання положень правочину щодо комісії нікчемними. Витребувано у акціонерного товариства «Сенс Банк» оригінал додатку № 4 до договору від 19.02.2021, графік та розрахунок сукупної вартості кредиту, який міститься в Тарифах, що є невід`ємною частиною договору від 19.02.2021, який укладено між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Альфа Банк».

08.09.2025 від представника позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення, якими було зазначено, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АльфаБанк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-taumovi та є публічно доступною).

Договір про банківське обслуговування фізичних осіб (в редакції, що діяла на момент укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії додається, разом з тим з ним можливо ознайомитись за посиланням: https://sensebank.ua/storage/files/publichnoe-predlozhenie-na-oformlenie-dbo-flz-11012021.pdf.

Графік та розрахунок сукупної вартості кредиту, який міститься в Тарифах, що є невід`ємною частиною договору від 19.02.2021, який укладено між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Альфа Банк».

Представник позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом у судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв, правом подати відзив на зустрічну позовну заяву не скористався.

Про дату, час та місце проведення судового засідання позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал та судових повісток до електронного кабінету в системі «Електронний суд», а також на поштову адресу. Про отримання поштового відправлення свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом враховано, що як в позовній заяві, так і в окремих заявах представника позивача за первісним позовом викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, надавали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості за кредитним договором, а також зустрічні позовні вимоги про визнання пункту договору недійсним, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо стягнення заборгованості за кредитом

Судом встановлено, що 19.02.2021 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію ОСОБА_1 та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.

Підписанням Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2021 та акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії між сторонами було погоджено умови кредитування.

Згідно Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії Банком було встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн.; процентна ставка визначена в розмірі 35,99% річних, тип процентної ставки фіксована; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

До заяви також додано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 25.03.2024 виникла заборгованість в розмірі 382 472,12 грн., з яких: 223 408,83 грн. прострочене тіло кредиту; 88 278,02 грн. відсотки за користування кредитом; 68 396,68 грн. тіло кредиту; 2 388,59 грн. овердрафт (несанкціонована заборгованість).

На підтвердження розміру заборгованості, що виникла на підставі Угоди, позивачем за первісним позовом долучено як доказ по справі виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що наявна в матеріалах справи виписка по рахунку клієнта не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містить: реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість; не скріплений печаткою банку, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, містить положення про те, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку (п. 63).

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії між банком та позичальником було встановлено максимальний розмір кредитної лінії 200 000,00 грн. Додаткові угоди та зміну розміру кредитної лінії позивачем до матеріалів справи не долучались.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи документами позивачем за первісним позовом не підтверджено порядок та умови зміни кредитного ліміту, збільшення кредитного ліміту понад максимальний розмір кредитної лінії. Надання овердрафту, як короткострокового кредитного ліміту не підтверджується належними та допустимими доказами.

Долучена позивачем за первісним позовом виписка по рахунку містить операції: «списання процентів за овердрафт», «погашення щомісячного платежу по програмі Моментальна розстрочка», «щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків», що не узгоджується з умовами кредитного договору, не підтверджуються додатковими угодами між сторонами.

02.04.2024 позивач за первісним позовом відправив ОСОБА_1 письмові вимоги про виконання зобов`язань перед АТ «Сенс Банк» щодо погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

12.08.2025 ухвалою суду витребувано у акціонерного товариства «Сенс Банк» оригінал додатку № 4 до договору від 19.02.2021, графік та розрахунок сукупної вартості кредиту, який міститься в Тарифах, що є невід`ємною частиною договору від 19.02.2021, який укладено між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Альфа Банк».

На виконання ухвали суду позивачем за первісним позовом не було долучено оригіналу додатку № 4 до договору від 19.02.2021, який за змістом Акцепту пропозиції на укладення угоди ро обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, є невід`ємною складовою частиною кредитного договору, який містить додаткові умови та порядок кредитування.

Долучена позивачем за первісним позовом публічна пропозиція АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб не містить дати складання та опублікування, не містить доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наданим документом.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Альфа-Банк», правонаступник АТ «Сенс Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У розумінні ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу за первісним позовом та порушення зобов`язання останнім позивач за первісним позовом надав виписки по рахункам відповідача за первісним позовом, які не підтверджують порядок виникнення заборгованості в загальному розмірі 382 472,12 грн.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом не доведено порядок та умови надання відповідачу тіла кредиту в розмірі 223 408,83 грн. та тіла кредиту в розмірі 68 396,68 грн., порядку погодження з позичальником надання овердрафту в розмірі 2388,59 грн., не долучено витребувані ухвалою докази (Додаток №4), які є складовими частинами кредитного договору позов акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд звертає увагу, що до позовної заяви долучено розрахунки заборгованості, з яких вбачається розрахування суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, беручи до уваги усе вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» в тому числі процентів за користування кредитами коштами.

Щодо зустрічного позову про визнання неправомірними дій Акціонерного товариства «Альфа Банк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») щодо нарахування та стягнення комісії РКО на підставі Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2021

Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з Додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З розрахунку суми заборгованості за кредитним договором вбачається нарахування банком комісії РКО за період з 19.03.2021 по 19.03.2024.

При цьому, в Угоді про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2021 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Судом встановлено, що умовами Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2021 не передбачено право банку на нарахування та стягнення комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Також, в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до виписки по рахунку за кредитною картою World debit Mastercard, а також розрахунку заборгованості, банком здійснювалось списання сум: за розрахунково-касове обслуговування основної картки; щомісячну комісію за страховий пакет від фінансових ризиків; списання плати за користування послугою SMS-інформування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що АТ «Сенс Банк» не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, нарахування та стягнення банком комісії за розрахунково-касове обслуговування на підставі Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2021 за період з 19.03.2021 по 19.03.2024 є неправомірним, у огляду на що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт надання правової допомоги підтверджується долученими до позову письмовими доказами.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, № 33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, № 37246/04).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі № 648/1102/19 від 12.02.2020).

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем за первісним позовом відповідачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір у розмірі 4589,67 грн. та 30 624,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем за первісним позовом позивачем за зустрічним позовом було заявлено про понесення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги від 28.03.2025, укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого».

Представником позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом не надано суду заперечень щодо неспівмірності витрат відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом на правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Зокрема на це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

В той же час, враховуючи зазначене, оцінивши дії представника відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом - адвоката Працевитого Г.О., складність справи, затрати часу на підготовку документів по суті справи, а також задоволення зустрічної позовної заяви в повному обсязі, суд вважає, що з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 10 000,00 грн.

Враховуючи те, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають відсутні підстави для стягнення на користь позивача за первісним позовом судових витрат на правничу допомогу та витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714; м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714; м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100) провести перерахунок заборгованості за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2021 з огляду на нікчемність комісії.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714; м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Повне рішення суду складене 01.05.2026.

Суддя Вознесенівського

районного суду

міста Запоріжжя О.О. Романько