Ухвала суду № 136185405, 30.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7762/26

Провадження № 2/752/9398/26

У Х В А Л А

іменем України

30 квітня 2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Хоменко В.С., при секретарі Павлюх П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Саперна Слобідка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у березні 2026 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із зазначеним позовом.

Ухвалою від 30.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.04.2026 року до суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача Халупного А.В. надійшла заява про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог) відповідно до якої просить закрити провадження у справі № 752/7762/266 та стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., на підставі ч. 3 ст. 142, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Дослідивши заяву про закриття провадження у справі, матеріали цивільної справи в розрізі вирішення даного питання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до п.4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, представником позивача направлено до суду заяву про закриття провадження в цивільній справі на підставі п.4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд робить висновок про те, що наявна підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача сплаченого судового збору у розмірі 3328,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки представник позивача просив закрити провадження у справі, не підтримує своїх вимог унаслідок сплати боргу відповідачем після пред`явлення позову, що є по суті відмовою від позову до початку розгляду справи по суті, і така відмова визнана судом, то на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачеві необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1664,00 грн. (3328,00 * 50 % = 1664,00), а 1664,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З приводу стягнення з відповідач витрат, понесених позивачем за професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд ураховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 199/9188/16-ц де зазначено, що правовий аналіз частини третьої статті 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Отже, закриваючи провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову, суд не встановлює наявність або відсутність фактів порушення прав позивача, суд не постановляє рішення стосовно пред`явлених позивачем вимог. Однак, задоволення відповідачем пред`явлених до нього позивачем матеріально-правових вимог, викладених у позовній заяві, що спонукало позивача до відмови від позову, являється достатньою підставою для покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.03.2026 року у справі № 917/1161/25 витлумачила, що буквальний аналіз другого речення частини третьої статті 130 ГПК України показує, що для її застосування - щоб суд присудив стягнення з відповідача понесені позивачем витрати у справі - необхідними є наявність таких складових елементів (умов): 1) позивач не підтримує своїх вимог; 2) це відбулося внаслідок їх (вимог) задоволення, яке в свою чергу має бути здійснене 3) відповідачем 4) після пред`явлення позову.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, відповідно до якої витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем такого клопотання не заявлялося.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією Договору №04/04/24 про надання правничої допомоги від 04.04.2024; копією Акту №26/02 прийому-передачі наданих послуг до Договору №04/04/24 про надання правничої допомоги від 26.02.2026 року; копією платіжної інструкції № 0226182035, відповідно до якої позивачем сплачено кошти за надання юридичних послуг згідно акту №26/02 від 26.02.2026 року.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 142 ЦПК України та доведеність належними доказами понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви представника позивача та наявність підстав відшкодування судових витрат у розмірі 4 000, 00 грн. на правову допомогу.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

З огляду на те, що сторона позивача в ході розгляду даної справи відмовилась від позову, однак така відмова від позову була зумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, а також клопотала про відшкодування позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до вимог ч.3 ст.142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст.13, 182, 142, 255, 259, 260 ЦПК України, -

у х в а л и в:

прийняти відмову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Саперна Слобідка» від позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Саперна Слобідка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

Повернути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Саперна Слобідка» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме 1664,00 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок), сплаченого при поданні позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Саперна Слобідка» судові витрати у розмірі 1664,00 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Саперна Слобідка», ЄДРПОУ 40634460, адреса: 03039, місто Київ, вулиця Саперно Слобідська, будинок 24;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст.ст.353-356 ЦПК України.

Суддя В.С. Хоменко