Рішення № 136183513, 01.05.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1422/25

Провадження №2/567/45/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

з участю

представника позивачки - адвоката Соколова О.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Острозької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Острозької міської ради Рівненської області, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінки ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_3 , в період з 05.02.2008 року по дату смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою : АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінка та чоловік з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 в період з 05 лютого 2008 року по дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в даний час вона продовжує проживати одна за вказаною адресою.

Вказує, що під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як жінка та чоловік, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно харчувалися, мали спільний бюджет та купували майно для спільного користування, споживання та задоволення своїх побутових потреб, зокрема, продукти харчування, одяг, речі домашнього вжитку, брали участь у спільних витратах на утримання та ремонт житла, в якому проживали, а саме житловому будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою, надавали один одному взаємну допомогу, мали усну домовленість про спільне користування таким житловим будинком.

Зазначає, що у власності ОСОБА_3 перебувало нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 спадкування житлового будинку не здійснювалось, в даний час право власності на житловий будинок зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 .

Посилається на те, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінка та чоловік з ОСОБА_3 з 05 лютого 2008 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більше 5 років, заповіт ОСОБА_3 не складався, водночас, спадкоємців майна ОСОБА_3 , які мають право на спадкування за законом у першу, другу та третю черги, немає. Відтак, вважає, що вона має право на спадкування майна ОСОБА_3 у четверту чергу, в разі встановлення факту проживання її однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінки та чоловіка з ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до дати смерті ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що іншого порядку встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу не існує, з метою прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , просить встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінки та чоловіка з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 05.02.2008 року по дату смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03.09.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж.Я. копію спадкової справи №168/2013, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 26.02.2026 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просив її задовольнити.

Додатково пояснив, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 як чоловік і жінка з 05.02.2008 по день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що вони проживали разом та вели спільне господарство у житловому будинку, який на праві власності належав ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вона на даний час продовжує проживати. Вказав, що вони мали намір одружитися, однак до того продовжували проживати без реєстрації шлюбу. За час проживання однією сім`єю в не зареєстрованому шлюбі як чоловік та дружина вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, купували предмети домашнього побуту, продукти харчування та інше. Вказує, що ОСОБА_3 за життя заповітів не складав, дітей у нього не було.

Представник відповідача Острозької міської ради в судове засідання не з`явилася, в поданій до суду заяві просить здійснювати розгляд справи у її відсутності, при розгляді даної справи покладається на розсуду суду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та дату розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд доходить до наступних висновків.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що у власності ОСОБА_3 перебував житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний житловий будинок було зареєстровано 09.12.2010 року за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 06.12.2010 року, що підтверджується відомостями, внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 08.09.2021 року вбачається, що заявниця ОСОБА_1 проживає одна в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З договору №256149631 від 23.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 уклала договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 .

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувались.

З досліджених матеріалів спадкової справи №168/2013, заведеної після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 18.03.2013 року складено відповідний актовий запис №06, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 03.08.2013 року встановлено, що ОСОБА_5 відмовився від спадщини, яка залишилась після смерті його рідного брата ОСОБА_3 на користь його племінниці ОСОБА_2 .

03.08.2013 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Богун І.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3 .

Водночас з матеріалів спадкової справи встановлено, що 15.11.2017 року приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. видано 4 свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких ОСОБА_2 є спадкоємцем земельної ділянки кадастровий номер 5624283600:07:002:0074 розміром 0,7906 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області, земельної ділянки кадастровий номер 5624283600:08:001:0219 розміром 1,2486 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області, земельної ділянки кадастровий номер 5624283600:09:002:0118 розміром 0,1568 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області, земельної ділянки кадастровий номер 5624283600:09:002:0358 розміром 0,3330 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області, які належали спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯА №687538 виданого Острозькою райдержадміністрацією 29.08.2005 року.

Окрім того, 15.11.2017 року приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. було видано ще 4 свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких ОСОБА_2 є спадкоємцем земельної ділянки кадастровий номер 5624283600:07:002:0075 розміром 0,7906 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області, земельної ділянки кадастровий номер 5624283600:09:001:0118 розміром 1,0406 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області, земельної ділянки кадастровий номер 5624283600:09:002:0117 розміром 0,1568 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області, земельної ділянки кадастровий номер 5624283600:09:002:0357 розміром 0,3330 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кутянківської сільської ради Острозького району Рівненської області, які належали спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯА №687537 виданого Острозькою райдержадміністрацією 29.08.2005 року.

Згідно довідки Кутянківської сільської ради №794/02.26 від 10.07.2013 встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 проживав один за адресою : с.Болотківці Острозького району Рівненської області.

Також до матеріалів позовної заяви додано письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які суд оцінює критично, оскільки вказані особи не були допитані в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на майно є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, а також регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому (ч.ч.1, 3 ст.2 СК України).

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст.27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Поняття "проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Згідно роз`яснень Верховного Суду щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

Згідно вимог ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, норм чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, саме позивачка повинна довести обставину, на яку вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та ведення з ним спільного господарства.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц (провадження №61-42601св18); від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19 (провадження № 61-3071 св 21), від 9 жовтня 2025 року у справі №314/510/25 (провадження № 61-11230св25).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт проживання заявниці однією сім`єю з ОСОБА_3 , зокрема щодо спільного проживання позивачки разом із ОСОБА_3 в період з 05.02.2008 до 17.03.2013 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства (довідок про склад сім`ї, актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, виписки з погосподарських домових книг, доказів про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, тощо), та з урахуванням принципу балансу вірогідностей дійшов до висновку про відсутність правових підстав для встановлення такого факту.

Отже, позивачкою не надано достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують наявність між нею та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у заявлений період правовідносин, притаманних подружжю.

Враховуючи наведене, встановивши, що позивачка не надала належні та достатні докази на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 та ведення з ним спільного господарства, спільного побуту, наявності у них взаємних прав та обов`язків, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ч.6 ст.294, ч.4 ст.315 ЦПК України, -

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Острозької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.05.2026.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.