Ухвала суду № 136181727, 29.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15064/25

Категорія 38

2-п/295/26/26

УХВАЛА

29.04.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Савченко Людмили Василівни про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 адвокат Стахов Андрій Олексійович звернувся до суду з позовною заявою, в якій посилається на наступні обставини.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення зазначено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/9326/25 відкрито провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1

АТ «Універсал Банк» подало до суду заяву з грошовими вимогами до ОСОБА_1 про визнання кредитором боржника на суму 59 553, 84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/9326/25 прийнято заяву АТ «Універсал Банк» про визнання кредитором боржника на суму 59 553, 84 грн., тобто саме на таку суму, яка є ціною позову у справі № 295/15064/25, у якій винесено оскаржуване заочне рішення.

Однак, питання стягнення заборгованості за кредитним договором станом на дату винесення оскаржуваного заочного рішення уже було предметом розгляду Господарського суду міста Києва у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Спір у справі № 295/15064/25 та у справі № 910/9326/25 є між тими самими сторонами (Акціонерне товариство «Універсал банк» та ОСОБА_1 ), про той самий предмет (стягнення заборгованості у розмірі 59 553, 84 грн.) та з тих самих підстав (невиконання кредитних зобов`язань), відтак, позов АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 у справі № 295/15064/25 має бути залишений без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Отже, справа № 295/15064/25 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відтак підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідач та його представник не були обізнані про оскаржуване рішення у справі № 295/15064/25, що є окремою підставою для скасування оскаржуваного заочного рішення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10.03.2026 заяву призначено до розгляду (а.с. 114).

В судове засідання, призначене на 29.04.2026, сторони не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заперечень за заяву про перегляд заочного рішення від представника позивача не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.02.2026 позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 07.10.2024, яка станом на 08.09.2025 становить 52502, 53 грн та є заборгованістю за тілом кредиту, судовий збір в сумі 2669, 18 грн (а.с. 54-57).

Згідно з ч. 2 ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно частин 3, 4 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення чи скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз положень наведеної норми цивільного процесуального закону вказує на те, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно всіх наступних обставин: 1) відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; 2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

До матеріалів заяви про перегляд заочного рішення долучено ряд документів, з яких встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/9326/25 прийнято заяву АТ «Універсал Банк» про визнання кредитором боржника на суму 59 553, 84 грн., тобто саме на таку суму, яка є ціною позову у справі № 295/15064/25, у якій винесено оскаржуване заочне рішення(а.с. 100), а ухвалою від 15.09.2026 у справі № 910/9326/25відкрито провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про скасування заочного рішення.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

В статті 48-1 ЦК України передбачено, що стосовно фізичної особи, яка є нездатною виконати свої майнові зобов`язання і погасити борги, може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність і введена процедура реструктуризації боргів боржника або така особа може бути визнана банкрутом у справі про неплатоспроможність із застосуванням процедури задоволення вимог кредиторів за правилами, передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства".

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Отже, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства по своїй суті та змісту встановлює виключну підсудність всіх справ за участі боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність в межах справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника (фізичної особи) та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, частина 4 цієї ж статті передбачає, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

За правилами ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про неплатоспроможність або про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство (неплатоспроможність) щодо інших законодавчих актів України.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів до боржника задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

У наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц також зазначено, що у разі наявності провадження про визнання боржника банкрутом вимоги до такого боржника не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а належать до господарської юрисдикції. Разом з тим, провадження у справі не підлягає закриттю, а матеріали справи підлягають передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про визнання боржника банкрутом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з моменту порушення провадження у справі про неплатоспроможність №910/9326/25 відповідач ОСОБА_1 перебуває в особливому правовому режимі, тобто внаслідок змін у правовому статусі відповідача справа належить до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про її неплатоспроможність.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви в частині залишення без розгляду позовної заяви, а також у закритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки вищевказана справа підлягає передачі за підсудністю для розгляду до суду, у провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , а саме Господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 31, 260, 261, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03.02.2026 в справі 295/15064/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Савченко Людмили Василівни про залишення без розгляду позовної заяви, а також у закритті провадження у справі, заявлених в рамках заяви про перегляд заочного рішення.

Матеріали цивільної справи 295/15064/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - направити до Господарського суду міста Києва на розгляді якого перебуває справа №910/9326/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 29.04.2026.

Суддя Л.М. Чішман