Ухвала суду № 136175525, 29.04.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1470/25

Провадження №2/291/119/26

У Х В А Л А

29 квітня 2026 року селище Ружин

Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Федорчук І.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Міжрегіональна машино-технологічна станція Агро» про визнання недійсною додаткової угоди щодо земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

29.04.2026 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася до Ружинського районного суду Житомирскої області з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ТОВ «Міжрегіональна машино-технологічна станція Агро» про визнання недійсною додаткової угоди щодо земельної ділянки у вигляді заборони ТОВ «Міжрегіональна машино-технологічна станція Агро» та іншим особам його доручення або в інтересах вчиняти будь-які дії щодо використання земельної ділянки площею 7,424 га, що знаходиться на території Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825280800:07:000:0030, зокрема: обробіток грунту; посів (засів) сільськогосподарських культур; внесення добрив; здійснення агротехнічних робіт; збір врожаю; будь-яке інше фактичне користування земельною ділянкою до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заяву мотивує тим, що у провадженні Ружинського районного суду Житомирської області знаходиться справа № 291/1470/25 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Міжрегіональна машино-технологічна станція Агро» про визнання недійсною додаткової угоди щодо земельної ділянки. Предметом спору у даній справі є правомірність користування відповідачем земельною ділянкою на підставі спірної додаткової угоди. Позивач заперечує наявність вільного та усвідомленого волевиявлення на укладення такої угоди, вказує на її дефектність, відсутність істотних умов, а також укладення під впливом обману. Отже, у справі наявний реальний спір щодо права користування земельною ділянкою. На цей час відповідач фактично продовжує користування земельною ділянкою має можливість здійснювати її обробіток і засів. Додатково слід врахувати, що відповідач у поданих процесуальних документах посилався на нібито здійснення сплати орендної плати за 2025 рік, однак жодного належного та допустимого доказу на підтвердження таких тверджень суду не надано. Позивач вважає, що подальше користування земельної ділянки відповідачем призведе до безпідставного отримання вигоди за рахунок позивача.

Водночас невжиття таких заходів призведе до створення ситуації, коли навіть у разі задоволення позову виконання рішення буде істотно ускладнене.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1ст.153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 2 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2ст.149 ЦПК України).

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).

Заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «Міжрегіональна машино-технологічна станція Агро» та іншим особам його доручення або в інтересах вчиняти будь-які дії щодо використання земельної ділянки площею 7,424 га, що знаходиться на території Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, кадастровий номер 1825280800:07:000:0030, зокрема: обробіток грунту; посів (засів) сільськогосподарських культур; внесення добрив; здійснення агротехнічних робіт; збір врожаю; будь-яке інше фактичне користування земельною ділянкою до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Водночас заявник на підтвердження своїх вимог, не надав суду належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

З огляду на наведене, доходжу висновку про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено співмірності обраного виду забезпечення позову порівняно із заявленою вимогою, суду не наданого жодного доказу в підтвердження того, що невжиття заходів по забезпеченню позову ускладнить чи зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, тож заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149-154, 260, 353 ЦПК України, суддя,

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Міжрегіональна машино-технологічна станція Агро» про визнання недійсною додаткової угоди щодо земельної ділянки- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повну ухвалу суду складено 29.04.2026.

Суддя І.В. Федорчук