Рішення № 136175250, 30.04.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/854/26

Справа № 279/52/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/52/26 за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства "Кіровгеологія" про визнання періоду до поновлення на роботі вимушеним прогулом, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03.07.2025 у справі №279/2215/25 його незаконне звільнення з посади заступника директора з виробництва КП "Кіровгеологія" було визнано незаконним. Згідно з рішенням суду, він підлягає поновленню на роботі з 14.04.2025, а також стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Станом на 31.12.2025 він фактично не поновлений на роботі, незважаючи на наявність виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження (№79537158, 79537283, 79537060). Відповідач умисно ухиляється від виконання рішення суду, що призводить до продовження його вимушеного прогулу та завдає йому матеріальної шкоди. Розрахунок середнього заробітку: Оклад: 19 985 грн/міс. Розрахунковий період: березень квітень 2025 Середньоденний заробіток: 930,04 грн. Кількість робочих днів у періоді прогулу (14.04.2025 31.12.2025): 183 Загальна сума: 930,04 х 183 = 170 197,32 грн. Просив визнати період з 14.04.2025 по день фактичного поновлення на роботі вимушеним прогулом з вини відповідача, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за вимушений прогул в розмірі 170197,32 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., завдану через затягування виконання рішення суду, невиплату заробітної плати, втрату соціальних гарантій та психологічний стрес. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи (копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 06.02.2026 року), відзив на позов та інших заяв, заперечень не подав. Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Згідно статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. З метою вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України підлягає встановленню: - чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - підлягає встановленню період затримки, та, відповідно, розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Частина друга статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Надаючи оцінку наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням, суд зазначає наступне. Судом встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/2215/25, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника директора з виробництва Казенного підприємства "Кіровгеологія" з 14 квітня 2025 року, рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання. Рішення суду набрало законної сили 05.08.2025 року, однак станом на 31.12.2025 року рішення суду в частині поновлення на роботі не виконано, з 14.04.2025 по 31.12.2025 позивач перебуває у вимушеному прогулі з вини відповідача, який ухиляється від виконання судового рішення. Постановами заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.11.2025 року відкрито виконавче провадження №79537158 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виробництва Казенного підприємства "Кіровгеологія" з 14 квітня 2025 року. За встановлених у справі обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за вимушений прогул є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 (далі - Порядок №100). Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись. Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №552/3404/17. Згідно з пп. «л» п.1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Суд бере до уваги, що обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішенні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03.07.2025 року і відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не потребують доказування у даній справі. Середньоденна заробітна плата складає 908,40 гривень. Судом встановлено, що період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого статтею 235 КЗпП України з 14.04.2025 року по 31.12.2025 року становить 183 робочих дні. З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. З матеріалів справи вбачається, що позивачем зроблений розрахунок середнього заробітку за вимушений прогул, за період з 14.04.2025 року по 31.12.2025 року за 183 днів затримки розрахунку, становить 170197,32 грн. (930,04 грн. (середньоденний розмір заробітної плати) х 183 робочих днів). Указана сума відповідачем не спростована та не оспорена. Оскільки згідно рішення розмір середньоденної заробітної плати складає 908,40 грн., то розрахунок середнього заробітку за вимушений прогул, за період з 14.04.2025 року по 31.12.2025 року за 183 днів затримки розрахунку становить 166237,20 грн. (908,40 грн. (середньоденний розмір заробітної плати) х 183 робочих днів). Що стосується стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне. Положеннями ст.237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Суд не ставить під сумнів факт перенесення моральних страждань позивачем у зв`язку із затягуванням невиконання рішення суду, невиплату заробітної плати, втрату соціальних гарантій та психологічний стрес, однак враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, в тому числі майнового стану винного. Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Справедливістю є оптимальний баланс інтересів осіб, з урахуванням засад розумності і добросовісності. Враховуючи наведені обставини справи та вимоги розумності і справедливості суд визначає моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень, оскільки на підтвердження завданої шкоди саме в розмірі 10000,00 грн., позивач доказів не надав і не обґрунтував саме такий розмір. За вищевказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.115, 235, 236 КЗпП України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства "Кіровгеологія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул в розмірі 166237 (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять сім) гривень 20 копійок та моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Казенного підприємства "Кіровгеологія" на користь ОСОБА_1 2354 (дві тисячі триста п`ятдесят чотири) гривні 45 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Казенне підприємство "Кіровгеологія", місце знаходження: 01103, м.Київ, вул.Бойчука Михайла, 8/9, код ЄДРПОУ 14308279.

Суддя Волкова Н.Я.