Рішення № 136167950, 01.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2026 р. справа № 300/723/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг", в інтересах якого діє адвокат Афонін Олександр Вікторович, до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг", в інтересах якого діє адвокат Афонін Олександр Вікторович, звернулося в суд із позовом до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2025 №UA209000/2025/900700/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.12.2025 для митного оформлення 502 кг косметичних масок для обличчя, що надійшли з Республіки Корея, відповідачу подана митна декларація № 25UA209170106558U5 із заявленням митної вартості за основним методом (ціною договору) на рівні 4,8995 долари США/кг. Товар позивачем придбаний за контрактом із компанією "Annecy CO., LTD". Відповідачем 09.12.2025 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900700/2, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення в 3,5 рази з 4,8995 долари США/кг до 17,0100 долари США/кг та застосовано другорядний метод визначення митної вартості резервний. Таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості відповідачу поданий комплект документів, достатній для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, надана банківська платіжна інструкція в іноземній валюті АТ "Ощадбанк" від 30.10.2025 № 35, за якою експортеру товару було сплачено обумовлену суму за інвойсами від 09.06.2025 № 6 та 6.1, та в якій є посилання на поданий відповідачу контракт та інвойс. Окрім товару за інвойсом № 6.1, за яким винесене спірне рішення, також оформлений за іншою митною декларацією інший товар за інвойсом № 6 за тим самим зовнішньоекономічним контрактом, при цьому обидва товари ввезені в одному транспортному засобі д.н.з НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , а оплата за обидва товари здійснена одним банківським переказом. Рішення не містить обґрунтованих із посиланням на законодавство України з питань митної справи зауважень щодо платіжної інструкції та сумнівів щодо дійсності та реальності грошового переказу експортеру. Відповідачу в незмінному вигляді надані отримані від перевізників ТОВ "Єврофорвард Сервіс" та ФОП ОСОБА_1 документи (рахунки та довідка) та калькуляція декларанта із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товарів позивача морським та наземним транспортом з Республіки Корея до митного кордону України в розмірі 14 112, 66 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копію платіжного документа від 30.10.2025 № 35, яка не може бути взята до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/ електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. В рахунках на оплату за перевезення від 04.12.2025 №325-0000402 та від 04.12.2025 №425 не зазначено таких витрат як митне очищення для експорту та транспорт по території Кореї від Ilsan до Busan. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (навантаження, страхування, митного очищення) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Рахунок на оплату за перевезення від 04.12.2025 №425 містить посилання на договір №120321 від 12.03.2021, який до митного оформлення не поданий. Поданий до митного оформлення коносамент від 30.08.2025 № ESSASEL25082196 не містить підпису. Таким чином декларантом до митного оформлення не надано належним чином оформленого транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позову відсутні (а.с.44-47).

У відповіді на відзив позивач вказав, що скоригована митна вартість товарів позивача ґрунтується на раніше визначеній митній вартості за митною декларацією № 25UA403070008083U7, порівняння відомостей якої із митною декларацією позивача свідчить про те, що наявна в матеріалах справи інформація не підтверджує правомірність обрання джерела цінової інформації, з огляду на очевидні відмінності всіх складових митної вартості (кількість товару, ціна товару, витрати на транспортування). Відзив не містить причин неврахування відомостей експортної митної декларації Республіки Корея від 26.08.2025 №6CS25-25-01254PX, відомості якої кореспондують заявленим позивачем. Відзив містить лише інформацію про подання експортної декларації, однак не містить жодної інформації про її аналіз під час контролю, що прямо свідчить про ненадання відповідачем оцінки наведеній в ній інформації, внаслідок чого є необ`єктивність прийнятого рішення та неврахування всіх обставин (а.с.85-88).

Згідно з ухвалою суду від 20.03.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, відмовлено.

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, враховує наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами частини першої статті 51, частини першої статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що 26.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" (покупець) і компанією "Annecy CO., LTD" (Республіка Корея) (постачальник) укладено контракт №129, згідно з якими постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар (косметичні маски для обличчя), а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за поставлений товар (а.с.7-12).

Відповідно до підпунктів 4.1 та 4.2 пункту 4 контракту поставка товару здійснюється на умовах "EXW", відповідно до правил Інкотермс 2010.

Ціна товару узгоджується сторонами та вказується в інвойсі на кожну окрему партію товару. Ціна товару, у тому числі, включає вартість тари (палет), упаковки та/або термоабіжної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару до місця поставки (пп.4.3, 4.4 пункту 4 контракту).

Оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати (пп.4.9.1 пп.4.9 п.4 контракту).

З урахуванням цього, на виконання контракту сформовано комерційний інвойс №6.1 від 09.06.2025 (а.с.13,109).

Позивачем 08.12.2025 подано до Львівської митниці Державної митної служби України митну декларацію № 25UA209170106558U5, якою задекларовано товар, який ввозиться на територію України, а саме косметичні маски для обличчя вагою 502 кг (а.с.6,53).

Позивач визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту на рівні 4,8995 доларів США/кг.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №25UA209170106558U5 від 08.12.2025 митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларантом було подано наступний перелік документів: 1) зовнішньоекономічний контракт від 26.10.2023 № 129; 2) рахунок (інвойс) від 09.06.2025 № 6.1; 3) банківську платіжну інструкцію від 30.10.2025 № 35; 4) рахунок перевізника від 04.12.2025 № 325-0000402; 5) рахунок перевізника від 04.12.2025 № 425; 6) довідку перевізника від 02.12.2025; 7) лист від 08.12.2025 № 08.12.25-2; 8) митну декларація країни відправлення від 26.08.2025 № 6CS25-25-01254PX (а.с.7-16,19-22).

Декларантом заявлено митну вартість у розмірі 103441,09 грн., з яких 89328,43 грн. фактурна вартість товару та складові митної вартості - витрати на транспортування у розмірі 14112,66 грн.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем 08.12.2025 розпочато митну консультацію з декларантом та запропоновано надати зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.62).

В свою чергу, позивач листом від 08.12.2025 повідомив митний орган, що автомобілем НОМЕР_1 /АС542XF (коносамент ESSASEL25082196), здійснюється перевезення вантажів за контрактом №129 від 26.10.2023. Згідно рахунків №425 від 04.12.2025, №325-0000402 від 04.12.2025, вартість витрат на транспортування вантажу від м.Ільсан, Корея до п/п «Ягодин» становить 267760 грн., в тому числі доставка згідно з інвойсом №6.1 (засоби для макіяжу (маски для обличчя)) 14112,66 грн.

Листом від 09.12.2025 позивач повідомив митницю щодо оплати ввезеного ним товару (а.с.63-64).

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив надання декларантом на вимогу митного органу коносаменту, експортної МД та листа щодо страхування.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митним органом, за результатами аналізу поданих декларантом до митного оформлення митної декларації та долучених документів, 09.12.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2025/900700/2 (а.с.23-24).

Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наступним: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Копію платіжного документа від 30.10.2025 №35 не може бути взято до уваги оскільки така не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису відповідальної особи, що має право розпоряджатися рахунком. В рахунках на перевезення від 04.12.2025 №325-0000402 та від 04.12.2025 №425 не зазначено таких витрат як митне очищення для експорту та транспорт по території Кореї від Ilsan до Busan. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (навантаження, страхування, митного очищення) не підтверджено документально (відсутні в рахунку на перевезення) та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Рахунок на перевезення від 04.12.2025 №425 містить посилання на договір №120321 від 12.03.2021, який до митного оформлення не поданий. Поданий до митного оформлення коносамент від 30.08.2025 №ESSASEL25082196 не містить підпису. Таким чином декларантом не надано належним чином оформленого транспортного документу, на підставі якого здійснювався морський фрахт. За результатами розгляду всіх наданих документів встановлено неподання документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення, заявка), каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару. Неподання документів є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Основою для розрахунку товару слугувала митна вартість товару "маски для обличчя", оформленого за МД №UA403070/2025/8083 від 11.09.2025. Скоригована митна вартість склала 17,01 дол. США/кг., Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі (а.с.23-24).

Відповідно, митний орган прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA209170/2025/064702 (а.с.25-26).

Львівською митницею визначено нову митну вартість товару за резервним методом. Сума донарахованих платежів становить 71103,29 грн. Позивачем на підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості подано нову митну декларацію.

Позивач вважаючи рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої його митної вартості.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено судом вище, відповідач під час митної консультації по митній декларації виставив вимогу щодо надання декларантом банківських платіжних документів.

З цього приводу суд зазначає, що пункт 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Водночас, положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Окрім цього, як уже зазначено, оплата здійснювалася у безготівковій формі, на підтвердження чого декларантом надано платіжний документ щодо оплати товару в іноземній валюті, зокрема АТ "ОЩАДБАНК" від 30.10.2025 № 35, за якою експортеру товару було сплачено обумовлену суму за інвойсами від 09.06.2025 № 6 та 6.1, та в якій є посилання на поданий відповідачу контракт та інвойс (а.с.14,68).

Як зазначив позивач, даний платіжний документ підтверджує оплату придбаного Товариством товару за інвойсом №6.1, а також іншого товару за інвойсом № 6 за одним зовнішньоекономічним контрактом, при цьому обидва товари ввезені в одному транспортному засобі д.н.з НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , а оплата за обидва товари здійснена одним банківським переказом, що не суперечить умовам контракту.

Відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував зміст такого платіжного документу та інших відомостей про отримання від компетентних органів країни продавця інформації про невідчуження позивачу товару чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний товар. До того ж, як зазначалося судом вище, за умовами контракту №129 від 26.10.2023, доставка товару відбувається тільки після проведення 100% передоплати.

Суд зазначає, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.10.2008 за № 910/15601 (далі - Порядок № 216).

Приписами п. 26 розділу ІІІ Порядку № 216 передбачено, що надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Надавач платіжних послуг має право відмовитися від виконання платіжної інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах та повернути її платнику, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства України та законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Тобто, з огляду на наведені положення Порядку № 216, обов`язок перевірки правильності заповнення реквізитів платіжних інструкцій лежить на надавачу платіжних послуг.

На думку суду, факт проведення банком платежу, є належним та достатнім доказом на підтвердження оплати вартості товару, а зауваження до оформлення платіжного документа, за умови його виконання банківською установою, є безпідставними.

Щодо зауважень контролюючого органу до наданих позивачем документів про підтвердження витрат на транспортування, таких як митне очищення для експорту та транспорт по території Кореї, суд зазначає наступне.

Позивачем митному органу надані отримані від перевізників ТОВ "Єврофорвард Сервіс" та ФОП ОСОБА_1 документи (рахунки, довідка) та калькуляція декларанта із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товарів позивача морським та наземним транспортом з Республіки Корея до митного кордону України в розмірі 14 112, 66 грн.

Зокрема, ТОВ "Єврофорвард Сервіс" 04.12.2025 сформував позивачу рахунок №425 на компенсацію вартості перевезень виконаних нерезидентом за межами України (морський фрахт, ПРР, ТЕО в порту та оф-е Т1) на загальну суму 207760 грн. (а.с.19), з яких 14112,66 грн. стосується вартості транспортування вантажу (косметичні маски для обличчя), щодо якого здійснювалося розмитнення згідно з МД №25UA209170106558U5 (а.с.19,22).

З даного рахунку вбачається, що перевезення фактично виконав не ТОВ "Єврофорвард Сервіс", а інша особа нерезидент (іноземний перевізник). ТОВ "Єврофорвард Сервіс" в даному випадку виступає, як експедитор/посередник, в зв`язку з чим виставив рахунок на компенсацію витрат на перевезення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

При цьому, взаємодія клієнта із залученими експедитором третіми особами, погодженими сторонами умовами договору не передбачена.

Згідно договору-заявки №325-0000402 від 28.11.2025 транспортне експедирування вантажу за маршрутом Гданськ, Польща - Коломия здійснював ФОП ОСОБА_1 . Вартість перевезення становила 92853 грн. (а.с.17-19). Разом з тим, ці витрати не включені позивачем до складових митної вартості, тож дослідження таких не є безумовним у даному випадку.

У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 , визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Водночас, на думку суду позивачем надано документи, які повністю підтверджують вартість перевезення товару, а припущення митного органу щодо додаткових витрат не підтверджені жодними доказами.

Що стосується посилання відповідача на відсутність підпису у коносаменті від 30.08.2025 №ESSASEL25082196, то суд зазначає, що коносамент це документ, що видається перевізником вантажовідправнику в посвідчення прийняття вантажу до перевезення морським транспортом з зобов`язанням доставити вантаж у порт призначення і видати його законному власнику коносаменту.

Суд зазначає, що коносамент від 30.08.2025 №ESSASEL25082196 містить всі необхідні реквізити (дата, маршрут, відправник, одержувач, опис вантажу, контейнерний номер).

Крім цього, відповідач не обґрунтовує яким чином вказані обставини не дають змоги визначити вартість оплаченого товару. З огляду на викладене, суд не бере до уваги дане зауваження митного органу.

Щодо відсутності висновку про вартість товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає, що висновок з оцінки є лише додатковим документом, який надається декларантом на письмову вимогу митного органу і не належить до переліку документів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Що стосується посилання митного органу та відсутність витрат на страхування товару, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах страхування ввезеного товару не здійснювалося, про що повідомлено митний орган листом за №0113 від 08.12.2023 (а.с.68 на звороті). До того ж, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на страхування, а тому витрати на страхування не є складовими митної вартості та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, який також не встановлює обов`язку страхувати товар, підстави для висновку про ненадання позивачем всієї інформації щодо складових вартості товару, а в даному випадку страхових витрат, відсутні.

Щодо зауважень митниці про ненадання наданих прайс-листів компанії, суд зазначає, що, по-перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. По-друге, прайс-лист уявляє собою довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Більш того, подальші дії відповідача (а саме митне оформлення товару після винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості) підтверджують, що і посадові особи митниці визнають вказані документи, зокрема платіжну інструкцію, транспортні документи, тощо, оскільки жодних застережень (картки відмови чи протоколів про порушення митних правил) при випуску товару у вільний обіг прийнято не було.

З приводу застосованого в спірному рішенні резервного методу для визначення митної вартості товару, слід зазначити наступне.

Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Судом встановлено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація МД25UA403070008083U7 (а.с.54-58).

Суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

В контексті ж митної декларації, відносно якої здійснювалося порівняння товару придбаного позивачем, суд звертає увагу на різницю величин задекларованих товарів, торгівельної марки, виробника, а також ваги товару співставлення якого здійснювалося. Суд пов`язує вказані обставини та звертає увагу на безпосередній вплив таких аспектів на формування митної вартості товару, що мало бути враховано митницею.

Слід також відзначити, що митна декларація, котра виступала джерелом порівняння митної вартості у спірних правовідносинах, у графі 43 містять зазначення "6", отже вже була попередньо скоригована митним органом, а не визначена відповідним декларантом самостійно, за ціною договору/контракту - "1", який і обрав позивач у досліджуваному випадку.

І в цьому випадку слушним є зауваження позивача, що порівняння ціни товарів за цією митною декларацією є недоречним в цілому, оскільки за митною декларацією №25UA403070008083U7 було оформлено 17 найменувань товарів, при цьому 13 товарів мали код згідно з УКТ ЗЕД 3304990000, а оскаржуване рішення не містить відомостей який саме товар використаний для порівняння.

Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутності інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умов договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнював митний орган беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.

З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до митного органу належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Правильність визначення митної вартості позивачем, відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб`єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, разом з тим використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин придбання товару, або що видані позивачу документи є фіктивними чи недійсними.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз цих положень дає підстави для висновку про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати співрозмірність розміру відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано копії: договору про надання правової допомоги від 08.01.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5239 від 22.10.2021, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1254119 від 12.01.2024, рахунку на оплату від 11.02.2026 №1-26/Р, платіжного документу від 12.02.2026 про оплату адвокатських послуг в сумі 43000 грн. (а.с.29-31, 117).

Відповідно до рахунку на оплату від 11.02.2026 №1-26/Р адвокат Афонін Олександр Вікторович надав ТОВ "Елма Трейдинг" юридичні послуги та правову допомогу, а саме: аналіз рішення митного органу про коригування митної вартості, митної декларації, поданих до митного оформлення товаросупровідних документів. Аналіз судової практики Івано-Франківського окружного адміністративного суду, вартістю 6000 грн.; підготовку позовної заяви, формування додатків до позовної заяви у форматі PDF, створення в підсистемі Електронний суд та подання до суду, вартістю 9000 грн.; підготовку та подання адвокатського запиту від 10.02.2026 ДМСУ щодо надання копії документів та статистичних відомостей, вартістю 1500 грн. загалом вартість цих послуг адвокатом оцінена в 16500 грн.

У рахунку від 11.02.2026 №1-26/Р, окрім цих трьох пунктів міститься ще 12 найменувань наданих послуг адвокатом, однак такі обмежені доступом, та ймовірно не стосуються даних правовідносин. Загалом вартість послуг за цим рахунком складає 43000 грн. (а.с.117).

Представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому вказав, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Сума витрат, яку заявляє представник позивача є завищеною (а.с.118-119).

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги заперечення відповідача, суд враховує, що дана справа є справою, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, окрім цього розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ряд послуг, таких як аналіз документів митного органу, є супутніми, який включає в себе такий вид правничої послуги, як підготовка позовної заяви.

Вивчення та правовий аналіз судової практики в подібних спорах з митними органами, не є видом правової допомоги. Це є допоміжною діяльністю при складанні процесуальних документів.

Представником позивача адвокатом Афоніним О.В. 23.04.2026 подано доповнення до заяви від 03.04.2026. Окрім раніше заявленої суми 43000 грн. представник просить стягнути на користь позивача додатково 9000 грн. Згідно з актом приймання-передачі від 07.04.2026 адвокатом надано такі послуги: підготовка та подання відповіді на відзив вартістю 7500 грн.; підготовка та подання додаткових пояснень щодо перекладу документів вартістю 750 грн.; підготовка та подання заяви щодо судових витрат вартістю 750 грн. На підтвердження оплати надано копію платіжного документу від 10.04.2026 на суму 9000 грн.

Що стосується відповіді на відзив. На думку суду його підготовка не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, частина доводів уже лягли в обґрунтування позовної заяви. Вартість такої послуги є явно завищеною та в цілому не відповідає по вартості критеріям розумності. Така послуга, як додаткові пояснення щодо перекладу документів, по суті взагалі відсутня, оскільки переклад документів до суду скеровувався адвокатом тільки супровідним листом.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за цими пунктами є завищеними.

Суд також бере до уваги наявність судової практики по цій категорії справ, а також враховує розмір витрат на правничу допомогу по інших аналогічних справах.

На думку суду підготовка позовних матеріалів не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, вивчення додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Застосувавши принцип співмірності відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає частково обґрунтованими заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, складність справи, яка, у свою чергу не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними та завищеними.

Суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Львівської митниці Держмитслужби в сумі 7000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів 09.12.2025 №UA209000/2025/900700/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43971343, вул.Костюшка Т., буд.1, м.Львів, Львівська область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" (код ЄДРПОУ 43971154, вул.Самійленка Володимира, буд.3, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область) сплачений судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.