Постанова № 13616505, 25.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2011                                                                                           № 31/300

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондратової І.Д.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Кеба А.В.- пред. за дов. № б/н віж 15.06.2010р.,

від відповідача -не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Технік Енерджі"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010

у справі № 31/300 ( )

за позовом                               ТОВ "Альянс-Агро"

до                                                   ТОВ "Технік Енерджі"

про                                                   стягнення боргу 158602,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" про стягнення 158602,81 грн. заборгованості (151316,81 грн. - основного боргу, 6104,49 грн. - пені, 1181,51 грн. 3 % річних) за договором – заявкою для учасників на відкритих майданчиків від 20.05.2010 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" 151316,81 грн. основного боргу, 3052,25 грн. пені, 1181,51 грн. 3 % річних, 1586,03 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі 31/300 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги відзначає, що у відповідності до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідач не прострочив виконання зобов’язання з оплати вартості отриманого товару, оскільки позивач не звертався з вимогою до відповідача про виконання зобов’язання за договором-заявкою № б/н від 20.05.2010 року, а матеріали справи доказів такого звернення позивача до відповідача не містять. Також, апелянт вважає, оскільки строк виконання зобов’язання не настав, місцевим господарським судом неправомірно стягнуто з відповідача 3% річних. Крім того, відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статті 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справу розглянуто без участі відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2011 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 р. №01-23/1/4 внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скаргу у справі № 31/300 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Кондратова І.Д., судді: Коротун О.М., Попікова О.В.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 25.01.2011 р. не з’явився, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного договору-заявки № б/н від 20.05.2010 року для учасників ярмарки на відкритих майданчиках, за умовами якого відповідач, як учасник, замовив, а позивач, як упорядник, зобов’язався надати облаштовану відкриту експозиційну площу в кількості 422 кв.м. на загальну суму 168 129,79 грн.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою договір-заявка № б/н від 20.05.2010 року для учасників ярмарки на відкритих майданчиках є договором послуги.

Зобов'язання у сфері послуг унормовані главою 63 Цивільного кодексу України. За приписами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегією суддів встановлено, що в договорі-заявці сторони погодили суму та порядок розрахунків.

Зокрема, у відповідності до умов договору сторони погодили, що вартість послуг за договором становить 17030 Євро (150 Євро - реєстраційний внесок, 16880 Євро – відкриття експозиційної площі), при цьому оплата вартості послуг здійснюється на умовах 100 % передоплати протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку. Оплата здійснюється в національній валюті з урахуванням ПДВ по курсу міжбанківського валютного ринку на момент оплати.

Отже у відповідності до умов договору сторони чітко визначили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг - протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000036 від 20.05.2010 р. на суму 168129,79 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відзначає, що доводи заявника апеляційної інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів виставлення рахунку-фактури визнаються безпідставними, оскільки відповідачем частково була здійснена оплата вартості наданих послуг в сумі 16812,98 грн. відповідно до платіжного доручення № 139 від 07.06.2010 р. з призначенням платежу "оплата за реєстраційний внесок та експозиційну площу згідно р/ф № СФ-000036 від 20.05.2010". Зазначені обставини підтверджують факт отримання відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000036 від 20.05.2010 р.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що сторонами був підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000035 від 19.06.2010 р. на загальну суму 168129,79 грн. Зазначений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками без будь-яких претензій та зауважень та є підставою для проведення розрахунків між замовником і виконавцем.

Відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем в порушення вищенаведених норм чинного законодавства не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, не надано належних доказів, що спростовують факт отримання послуг від позивача, а також підтверджують виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не сплатив грошові кошти за надані послуги, а тому місцевий господарський суд правильно постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 151316,81грн. заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовних вимог, позивачем було заявлено про стягнення 3 % річних в розмірі 1181,51 грн. за 95 днів прострочення. На вимогу суду апеляційної інстанції позивач відзначив, що 3 % річних нараховані за період прострочення з 16.06.2010 року по 19.09.2010 року.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в розмірі 1181,51 грн. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача за заявлений позивачем період прострочення, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також, позивачем були заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 6104,49 грн., яка була нарахована за 95 днів прострочення зобов’язання.

Суд першої інстанції вимоги в цій частині визнав обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства. При цьому, керуючись пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції зменшив розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 %.

Колегія суддів відзначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальність у вигляді сплати пені є передчасним та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку позовні вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а позивачем не доведено наявність у нього права вимагати від позивача сплати пені.

Зокрема, за змістом статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, за правилами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, в силу статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі.

Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що умови укладеного між сторонами договору-заявки не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру пені за порушення грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати наданих послуг, а відтак, оскільки сторони при укладанні договору-заявки не дійшли згоди про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6104,49 грн., а відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3052,51 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року у справі № 31/300 - скасуванню в частині стягнення пені в розмірі 3052,25 грн., як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі № 31/300 в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1181,51 грн. та 151316,81грн. заборгованості прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на належних та допустимих доказах, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни в цій частині.

При цьому, посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм статей 22, 87 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до статті 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, третім особам які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Колегія суддів відзначає, що у відповідності до зазначеної норми, в матеріалах справи наявні докази про належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, зокрема, поштове повідомлення № 11743033 від 01.10.2010 року (а.с. 13, т. 1), яке підтверджує отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 31/300 від 30.09.2010 року та призначення справи на 20.10.2010 р., а також повідомлення № 11744234 (а.с. 15, т. 1), яке підтверджує отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду міста Києва про відкладення розгляду справи № 31/300 на 10.11.2010 р.

Отже, з огляду на те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідань суду, але не використав свого права на участь у розгляді справи, то суд першої інстанції правомірно розглянув справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, що допускається статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі № 31/300 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" пені в розмірі 3052,25 грн., державного мита в розмірі 61,79 грн. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 9,09 грн. – скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

3.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва у справі № 31/300 від 11.11.2010 р. залишити без змін.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А, код 32488256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код 35076670) 15,26 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

6.          Матеріали справи № 31/300 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.01.11 (відправлено)