Постанова № 136164465, 27.04.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6053/26

3/758/2700/26

Категорія 208

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2026 року Суддя Подільського районного суду міста Києва Лещенко О.В., за участю секретаря судового засідання Косинської Ю.О., захисника адвоката Гончар О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка працює головним бухгалтером АТ «ПУМБ», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 26.03.2026 року о 11 голині 00 хвилин у м.Києві по вул. Андріївська, 4, ОСОБА_1 вчинила правопорушення порядку ведення бухгалтерського обліку п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 12304337 грн., в тому числі за 2019 рік - 1797265, за 2020 рік - 4920856 грн., за 2021 рік - 6430948, за 2022 рік - 76091981 грн., за 2023 рік - 15559572 грн., за 2024 рік - 14742334 грн., за 2025 рік - 3500415 грн, та завищення від`ємного значення оподаткування, на суму -10202245 за 2022 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП.

У суді захисник адвокат Гончар О.С. надала письмові пояснення та просила справу про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування клопотання вказує, що:

висновки акту перевірки є незаконними та оскаржуються в адміністративному порядку у Державній податковій службі. Протокол складений передчасно, подія і склад правопорушення наразі не встановлені;

до протоколу не додано податкового повідомлення-рішення, що є єдиною підставою для складання такого протоколу. Протокол не містить форми вини особи та в чому вона полягає. У протоколі не зазначено у чому саме полягає порушення ОСОБА_1 встановленого порядку ведення податкового обліку, відсутній опис конкретних дій або бездіяльності, які нібито допущені ОСОБА_1 . Лише посилання на норми закону не може вважатися належним обґрунтуванням вини особи;

висновки ЦМУ ДПС ґрунтуються на припущеннях та є протиправними, крім того ЦМУ ДПС не виправило порушень, допущених при складанні акту від 01.01.2026 року, та повторно їх виклали у акті від 26.03.2026 року, висновки по якому зроблені з посиланням на нерелевантне нормативне регулювання;

ЦМУ ДПС при проведені повторної перевірки вийшли за межі своїх повноважень, перебравши на себе функції Національного банку України.

Крім того, захисник адвокат Гончар О.С. у поясненнях виклала детальний опис непогодження із деталями перевірки та встановленими ЦМУ ДПС порушеннями, які не можуть бути предметом розгляду даної справи, яка розглядається виключно в межах вимог КУпАП та щодо порушень виявлених спеціальним органом.

У судовому засідання захисник адвокат Гончар О.С. звернула увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог законодавства, оскільки не зазначена частина статті, яка інкримінована ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд немає права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Склад правопорушення це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Судом встановлено, що протокол складений стосовно ОСОБА_1 за ст. 163-1 КУпАП не містить зазначення частині відповідної статті, порушення вимог якої інкримінуєтьтся особі. Водночас вказана норма містить декілька окремих складів адміністративних правопорушень:

частина перша ст. 163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України;

частина друга ст. 163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення.

Наведені у протоколі обставини, щодо порушення порядку ведення бухгалтерського обліку охоплюється обома частинами наведеної статті, єдиним відмежуванням є ознака повторності.

Отже, в даному випадку, суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які інкримінуються ОСОБА_1 , перевірити їх доказами, які додані до протоколу на предмет належності, допустимості та достатності, в разі встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення накласти адміністративне стягнення саме за тією нормою, яка інкримінована особі.

Закон передбачає, що суд розглядає справу про адміністративне правопорушення у межах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення фактичних обставин і не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення.

Належне складання протоколу про адміністративне правопорушення, який у порядку ст. 251 КУпАП, є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на посадову особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд. Тобто при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, посадова особа, яка його складає, зобов`язана зазначати конкретно в чому саме полягало адміністративне правопорушення, що прямо витікає з диспозиції статті із вказівкою на відповідну частину статті, і це є обов`язковим.

Посадовою особою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який містить не конкретне обвинувачення, що є порушенням права на захист, оскільки особі не зрозуміло, від якого обвинувачення треба захищатись.

Особа має безумовне право чітко знати, у вчиненні якого адміністративного правопорушення його звинувачують. Ця інформація має бути надана своєчасно, у письмовій формі та зрозумілою мовою.

Вказані порушення складання протоколу про адміністративне правопорушення не можуть бути усунені судом, унеможливлюють законний обґрунтований розгляд справи, в межах висунутого обвинувачення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому розцінюється судом як відсутність основного належного та допустимого доказу складу адміністративного правопорушення, тому за приписами ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, ст. 62 Конституції України, провадження в справі підлягає закриттю.

Крім того, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення №178/31-00-07-01-05-25 від 03.04.2026 стосовно ОСОБА_1 складний за результати позапланової перевірки, після якої посадовою особою складений акт щодо результатів проведення перевірки. У даному випадку суд звертає увагу на таку обставину, що суб`єкт правопорушення, передбаченого ст.163-1 КупАП, є спеціальним, однак у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б прямо вказували на те, що ОСОБА_1 в період інкримінованого їй адміністративного правопорушення була суб`єктом вказаного цього правопорушення на момент його вчинення.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити за недоведеністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 163-1, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва шляхом подання у 10-ти денний строк, з дня вручення такої постанови, апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Лещенко