Рішення № 136164089, 30.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10569/25

Провадження №: 2/755/6115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2020 року № 3898823 в загальному розмірі 34 550,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн, заборгованість за процентами - 29 550,00 грн, та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» укладено кредитний договір № 3898823, відповідно до умов якого кредитодавець 28 серпня 2020 року перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі 5 000,00 грн, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування до 26 березня

2021 року. Кредитний договір укладено в електронній формі, шляхом підписанням електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Позивач виконав умови договору, перерахувавши на платіжну картку відповідача грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, однак належного виконання умов кредитного договору від відповідача не отримав.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 30 квітня 2025 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 34 550,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 5 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 29 550,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2020 року № 3898823 у розмірі 34 550,00 грн гривень та судові витрати.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника та згоду на ухвалення заочного рішення по справі.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_1 отримала

18 червня 2025 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету.

15 серпня 2025 року (вхід. № 48012) на адресу суду на виконання ухвали від 18 червня 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація, з якої вбачається, що на ім`я

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано банківську карту

№ НОМЕР_2 , на яку 28 серпня 2020 року здійснено переказ коштів у сумі 5 000,00 грн.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 29 серпня 2020 року ТОВ «Алекскредит» надіслав ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір щодо надання кредиту № 3898823, з умовами якої остання погодилась підписавши вказану пропозицію за допомогою одноразового ідентифікатору.

28 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» укладено договір про надання кредиту № 3898823, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти зв користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору (пункт 1.2 Договору). Сума кредиту складає 5 000,00 грн та надається в безготівковій формі, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (пункти 1.3-1.4 Договору).

Пунктом 1.7.1 Договору, визначено, що у випадку користування кредитом менше ніж

5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 5,05 % від суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.7.2 Договору, у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному повернені суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 28 серпня 2020 року до 27 вересня 2020 року (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,01 % або ставка за програмою лояльності. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 6 515,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 5 000,00 грн, проценти за користування кредитом 1 515,00 грн.

Згідно з пунктом 1.7.3 Договору, при використанні позичальником загальних умов кредитування в Базовий період з 28 серпня 2020 року по 17 вересня 2020 року (включно) проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 1,70 % за один день користування кредитом, а в спеціальний період з

28 вересня 2020 року по 26 березня 2021 року (включно) у розмірі 3 % за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 7 555,40 грн.

Сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору - 28 серпня 2020 року до кінцевої дати виконання договору - 26 березня 2021 року (включно). Закінчення дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення/погашення кредиту (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 7.2 Договору, уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений з умовами договору та правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх.

Сторони підтвердили, що даний електронний договір (договір, укладений у вигляді електронного документа), всі додатки до нього, додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручним підписами сторін, тобто вчинений виключно у письмовій формі та в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію».

До договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки за договором від 28 серпня 2020 року № 3898823, відповідно до якої орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 1 027,21 %, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 7 555,40 грн, а також графік платежів.

Також до матеріалів справи долучено підписаний ОСОБА_1 28 серпня 2020 року паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як встановлено судом, кредитний договір від 23 липня 2021 року № 5106142 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» укладено кредитний договір від 28 серпня 2020 року № 3898823, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Таким чином, кредитний договір від 28 серпня 2020 року № 3898823 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору від 28 серпня 2020 року

№ 3898823, власного розрахунку заборгованості не надано. Договір чи його окремі положення у судовому порядку не оспорювалися та недійними не визнавалися.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

На підтвердження виконання ТОВ «Алекскредит» зобов`язань за кредитним договором від

28 серпня 2020 року № 3898823 до матеріалів справи долучено довідку видану ТОВ ФК «Вей Фор Пей» на підтвердження успішного проведення платежу, відповідно до якого 28 серпня 2020 року на платіжну картку № НОМЕР_2 здійснено переказ грошових коштів у сумі 5 000,00 грн.

Крім того, з наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано банківську карту № НОМЕР_2 , на яку 28 серпня 2020 року здійснено переказ коштів у сумі 5 000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем кредитного договору від 28 серпня 2020 року № 3898823, ТОВ «Алекскредит» 28 серпня 2020 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн на банківський рахунок відповідача.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 28 серпня 2020 року № 3898823 належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості станом 30 квітня 2025 року складає

34 550, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками

- 29 550,00 грн. Розрахунок заборгованості сформовано за період з 28 серпня 2020 року по 30 квітня

2025 року, проценти нараховано до 26 березня 2021 року (включно).

Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором від

28 серпня 2020 року № 3898823 не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано. Також матеріали справи не містять відомостей про виконання відповідачем умов договору щодо погашення всієї суми заборгованості.

Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті

77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд наголошував на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).

Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі

№ 209/3103/21).

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору від 28 серпня 2020 року

№ 3898823 на погоджених умовах кредитування, факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Відповідач, в свою чергу, не скористалась процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов`язань. За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 29 550,00 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 16 травня 2025 року № 10833 про оплату судового збору на суму 2 422,40 грн.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 2 422,40 грн

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 229, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2020 року

№ 3898823, що складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5 000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 29 550,00 грн, що разом складає 34 550,00 грн (тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41346335, адреса місцезнаходження: вул. Якова Самарського, буд. 12-А,

м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49044

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 30 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова