Рішення № 136162471, 21.04.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1442/25

провадження № 2/691/389/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.06.2024 у сумі 34104 грн. 48 коп. та судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 02.06.2024 ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, у зв`язку з чим підписав заяву про встановлення кредитного ліміту та отримання платіжної картки. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідно до п. 2.1.1.1.3 умов та правил, клієнт погоджується, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.

АТ «Акцент -Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачеві кредит (встановило кредитний ліміт) у розмірі, що передбачений умовами договору.

ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредитному договору не виконав, а саме не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, та станом на 25.10.2025, має заборгованість у розмірі 34104 грн. 48 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 24804 грн. 67 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 8849 грн. 81 коп. та пені у сумі 450 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки вона містить недостовірні відомості щодо розміру заборгованості, подана з порушенням процесуальних норм і спрямована на отримання неправомірної вигоди шляхом завищення вимог без урахування обставин непереборної сили. Розрахунок заборгованості у сумі 34104 грн. 48 коп. є некоректним, оскільки позивачем не враховано обставини непереборної сили, про які він неодноразово повідомляв банк, не враховано період його тимчасової непрацездатності через онкологічне захворювання та лікування. Також відсутні підтвердження фактичного отримання грошових коштів, що зазначені банком, розрахунок містить подвійне нарахування відсотків і штрафів. Він неодноразово звертався до позивача про форс-мажорні обставини, зокрема тяжку хворобу, операцію та лікування, та просив провести реструктуризацію боргу, однак банк жодного разу не відповів на його офіційні звернення. Нараховуючи заборгованість, банк використав умови, які не були індивідуально узгоджені (договір приєднання), для нарахування непропорційної суми.

Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву по суті справи, у якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у наданих позивачем матеріалах відсутні підписані ОСОБА_3 тарифи, з якими він був ознайомлений та на які умови кредитування він погодився. Неможливо здійснити документальну перевірку фактичного розподілу коштів, внесених ОСОБА_3 на погашення боргу, яка частина реальних платежів була спрямована на погашення основного боргу (тіла кредиту), а яка на капіталізацію відсотків. За довідкою банку, максимальний кредитний ліміт відповідача становив 24900 грн. Стягнення за «тілом кредиту» станом на 23.10.2025 складає 24804 грн. 67 коп., тобто сума фактично дорівнює майже повному кредитному ліміту, що викликає обґрунтовані сумніви щодо правильності розрахунку, оскільки банк повністю ігнорує здійснені відповідачем платежі. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 29.10.2024 фактичне тіло кредиту становило лише 17200 грн. 18 коп. Ця сума є ключовою відправною точкою для контррозрахунку, оскільки вона зафіксована самим позивачем до початку системного включення банком нарахованих відсотків до структури основного боргу, що не було погоджено відповідачем. ОСОБА_3 були здійснені наступні платежі: 19.11.2024 - 200 грн.; 03.12.2024 - 3000 грн.; 24.02.2025 - 810 грн. 89 коп.; 05.03.2025 - 1000 грн.; 31.03.2025 - 1000 грн.; 08.04.2025 - 1000 грн. Загальна сума оплат 7010 грн. 89 коп. Залишок фактичного «тіла кредиту» становить 10189 грн. 29 коп. Збільшення банком «тіла кредиту» до 24804 грн. 67 коп. свідчить про включення до структури основного боргу нарахованих відсотків та інших платежів, що суперечить суті кредитного зобов`язання та створює штучне роздуття боргу. Крім того, банком незаконно нараховані штрафні санкцій у період дії воєнного стану. Відповідач протягом липня грудня 2025 року здійснив 5 офіційних письмових звернень до позивача щодо обставин непереборної сили, однак банк продовжує капіталізувати борг. Позивач не довів належними доказами погодження відповідачем умов кредитування, зокрема процентної ставки та штрафних санкцій. Представник відповідача просить визнати недоведеним розрахунок заборгованості у частині відсотків та штрафних санкцій, обмежити суму можливого стягнення виключно залишком основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 10189 грн. 29 коп. та застосувати розстрочення виконання рішення суду рівними частинами протягом 4 місяців.

Представник АТ «Акцент-Банк» подав відповідь на відзив, у якому вказав, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг. Його було ідентифіковано та верифіковано, а підписання анкети заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг було здійснено на сенсорному екрані пристрою (смартфону) із застосуванням цифрового власноручного підпису в банківській системі.

У подальшому, будучи клієнтом банку, 02.06.2024 відповідач звернувся до банку із заявою про відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яка фактично і є спірним кредитним договором в якому викладені всі суттєві умови кредитування, у тому числі, відсоткова ставка. Банком, до укладання кредитного договору, було детально роз`яснено його умови відповідачу, на підтвердження чого додано паспорт споживчого кредиту договору, який ним підписаний за допомогою електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису, згоду на використання якого відповідач надав в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Факт отримання кредиту підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача, де відображено використання кредитного ліміту. Також до позову було додано довідку про видачу картки та довідку про встановлення/зміну кредитного ліміту, де ініціатором встановлення/зміни кредитного ліміту може бути як банк, так і сам клієнт, та заборгованість виникла в результаті витрачання кредитних коштів, а встановлення кредитного ліміту є лише можливістю їх використання (відповідно до всіх умов договору), а не обов`язком клієнта.

Врахувавши доводи сторін, ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом установлено, що 02.06.2024 ОСОБА_1 склав анкету-заяву і приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ «А-Банк»), з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки.

На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, та паспорту споживчого кредиту «Кредитна карта «Вигода», ОСОБА_4 видано платіжну картку на яку встановлено кредитний ліміт на споживчі цілі, у сумі /ліміт/ від 1000 до 200000 грн.

За умовами договору строк кредитування становить 240 місяців.

Пільговий період користування кредитним лімітом становить 62 дні за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна 3,4% на місяць.

При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% на місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості.

За несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків позичальник сплачує штраф, який списується в день списання відсотків, у тому числі 500 грн. + 5% від суми загальної заборгованості у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по оплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушенням строком більше ніж 30 днів.

За умовами договору клієнт має право протягом 14 календарних днів з дня отримання кредиту відмовитися від договору без пояснення причини.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на весь строк кредитування складає 134120 грн. 95 коп.

Положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) зауважила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому в суду відсутні підстави для прийняття в якості доказу Витягу з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та тарифу по картці «Зелена».

Однак, ліміт кредиту, процентна ставка та інші умови кредиту обумовлені у заяві про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, та паспорті споживчого кредиту «Кредитна карта «Вигода», з якими ОСОБА_1 був ознайомлений особисто, про що свідчить проставлений підпис.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки по картці клієнта АТ «А-Банк» ОСОБА_1 , за період з 02.06.2024 по 23.10.2025, активно користувався кредитними коштами /здійснював придбання товару в магазинах, на АЗС, закладах харчування, знімав готівку в банкоматах, здійснював перекази на інші платіжні картки, інші трансакції/. Періодично здійснював погашення заборгованості за договором, останнє погашення було здійснено 08.04.2025.

ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредитному договору не виконав, а саме не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та станом на 25.10.2025, має заборгованість у розмірі 34104 грн. 48 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 24804 грн. 67 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 8849 грн. 81 коп. та пені у сумі 450 грн.

Іншого розрахунку боргу відповідачем суду не надано. Посилання представника відповідача на те, що сплачені боржником кошти мали бути зараховані лише на погашення тіла кредиту суд вважає помилковим.

Щодо посилання відповідача та його представника на виникнення форс мажорних обставин /захворювання та лікування/, що слугували підставою порушення виконання зобов`язання за кредитним договором, суд враховує наступне.

Умовами п. 13 заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, передбачено, що у випадку порушення клієнтом чи банком умов договору порушник несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. При цьому сторона договору, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Отже, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором за умови доведення, що таке невиконання, неналежне виконання викликано факторами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), тобто надзвичайними і невідворотними обставинами, що засвідчується Торгово-промисловою палаток України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами або іншими уповноваженими державними службами у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 617 ЦПК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Під форс-мажорними обставинами, обставинами непереборної сили сторони договору розуміють зовнішні й надзвичайні події, які не існували під час підписання договору, виникли поза волею сторін, настанню і дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що була піддана дії непереборної сили. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Умовами ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, із зазначенням обставин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати: форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушили зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Перебування відповідача на стаціонарному лікуванні у період часу з 02.06.2025 до 11.06.2025, згідно виписного епікризу КНП «Клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги Черкаської обласної ради», у розумінні ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» не являється форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

При користуванні кредитними коштами відповідач у тому числі мав би передбачати і можливі непередбачувані витрати, в тому числі на лікування.

Відповідачем також не надано суду чітких розрахунків про щомісячні доходи і витрати членів своєї сім`ї, із посиланням на відповідні докази.

Також суд звертає увагу й на те, що розмір заборгованості відповідача не є значним, однак протягом тривалого часу відповідач взагалі не погашав заборгованість, а лише звертався з пропозиціями про реструктуризацію заборгованості, які не є обов`язковими для виконання банком.

Разом із тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 450 грн. до задоволення не підлягає.

Крім того, як вбачається з виписки по картці, всупереч вказаним вимогам п. 18, банком було нараховано штрафи: 01.12.2024, 01.02.2025, 01.03.2025, 01.06.2025, 01.07.2025, 01.08.2025, 01.09.2025, 01.10.2025 у загальній сумі 600 грн. Тому ця сума підлягає вирахуванню з суми заборгованості.

На підставі наведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 будучи належним чином обізнаним з умовами договору, належними чином не виконав своїх зобов`язань та не погашав своєчасно кредитну заборгованість, у зв`язку з чим з нього на користь банку слід стягнути грошові кошти у розмірі 34104,48 - 450 - 600 = 33054,48 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2347 грн. 82 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором б/н від 02.06.2024 у сумі 33054 (тридцять три тисячі п`ятдесят чотири) грн. 48 коп. та судовий збір у сумі 2347 (дві тисячі триста сорок сім) грн. 82 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Суддя Л. В. Подорога