Рішення № 136161078, 30.04.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/277/26

номер провадження 2/546/445/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2026 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 02 березня 2025 року було укладено договір про надання коштів у кредит № 73111814. Договір підписаний електронним підписом позичальника. Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» опубліковані на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 16 від 24 вересня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13800,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 4000,00 грн, відсотками 1200,00 грн, пенею 8000,00 грн та комісією за надання кредиту 600,00 грн.

З моменту отримання позивачем права вимоги жодні нарахування за кредитним договором не здійснювалися.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою судді від 01 квітня 2026 року у справі відкрите провадження та постановлено здійснювати розгляд справи 30 квітня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копія ухвали від 01 квітня 2026 року вручена відповідачу 08 квітня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60). Відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 02 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів у кредит № 73111814 (далі Договір) (а.с. 6-12). Договір підписаний відповідачем електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора 13143.

Відповідно до пункту 2.2. Договору сума кредиту 4000,00 грн, процентна ставка/день 0,100%, строк договору 30 днів, комісія за надання кредиту 15,00% від суми кредиту, що становить 600,00 грн, пеня 4,00%.

Положеннями пункту 5.6. Договору передбачено, що договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

У розділі 12 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» зазначений номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Також з допомогою одноразового ідентифікатора 13143 ОСОБА_1 підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора 14634 (а.с. 13, 14-15).

Відповідно до копії платіжної інструкції № b5a324fd-7fb7-408a-b074-7f907ebb4e72 02 березня 2025 року було здійснено переказ коштів в сумі 4000,00 грн на картку № НОМЕР_2 (а.с. 16).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед кредитором в сумі 13800,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 4000,00 грн, відсотками 1200,00 грн, пенею 8000,00 грн та комісією за надання кредиту 600,00 грн (а.с. 17-20).

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 27/03/25 (а.с. 21-25).

Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги , зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Також 24 вересня 2025 року була підписана додаткова угода № 9 до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року (а.с. 26).

Згідно з копією акта прийому-передачі Реєстру Боржників № 16 від 24 вересня 2025 року за Договором Факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників № 16 кількістю 5674, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 27).

Відповідно до копії Витягу з Реєстру боржників № 16 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за договором позики № 73111814. Сума заборгованості становить 13800,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 4000,00 грн, відсотками 1200,00 грн, пенею 8000,00 грн та комісією за надання кредиту 600,00 грн (а.с. 29).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісним кредитором кредитних коштів у сумі 4000,00 грн та перерахування коштів відповідачу.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.

З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за Договором у сумі 4000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення із відповідача заборгованості за відсотками суд вважає доводи сторони відповідача частково обґрунтованими та звертає увагу на наступне.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України, застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу, що є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Сторонами договору про споживчий кредит узгоджено строк його виконання - 30 днів, упродовж яких кредитор, керуючись статтею 1054 ЦК України, мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Крім того, за умовами, передбаченими п. 7 Договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених цим Договором (пролонгація), на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Однак позивачем не було надано доказів, що строк кредитування відповідача за Договоромбув пролонгований кредитодавцем відповідно до пункту 7 Договору у зв`язку з чим строк кредитування становив тільки 30 днів.

З цих підстав суд не приймає доводи сторони позивача про правомірність нарахованих відсотків після закінчення строку дії договору та слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України, у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Отже, проценти, нараховані з 01 квітня 2025 року, тобто після закінчення строку кредитування, до стягнення не підлягають.

З огляду на вищезазначене, враховуючи положення частини п`ятої статті 8 та пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що первісний кредитор правомірно нарахував проценти в сумі 120,00 грн з 02 березня 2025 року по 31 березня 2025 року включно.

Також сторонами Договору була узгоджена одноразова комісія за Договором в сумі 600,00 грн за видачу кредитних коштів у зв`язку з чим вимога позовної заяви про стягнення комісії за договором підлягає до задоволення.

Щодо нарахування неустойки суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та до дати розгляду даної справи його не скасовано.

Ураховуючи, що нарахування неустойки здійснювалося у період дії воєнного стану в Україні суд не вбачає законних підстав для її стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»за Договором.

Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за Договором в сумі 4720 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн, процентами 120,00 грн та комісією 600,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № 154751 від 17 березня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 52).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 4720,00 грн, тобто 34,20% від суми позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 910,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 73111814 від 02 березня 2025 року в сумі 4720 (чотири тисячі сімсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками 120,00 грн та комісією 600 гривень 00 копійок.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 910 (дев`ятсот десять) гривень 54 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: вул. Лісова, 2, м. Бровари, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014.

Представниця позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна, адреса: вул. Лісова, 2, поверх 4, м. Бровари Київської області, 07400.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко