Рішення № 13616101, 25.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 січня 2011 року справа № 5020-3/186 За позовомПублічного акціонерного товариства „Фармація”,

ідентифікаційний код 16515077

(99007, місто Севастополь, вул. М. Музики, 52-А)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 49158,19 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Публічне акціонерне товариство „Фармація”) Афендульєва Т.М., юрисконсульт, довіреність № 5 від 10.01.2011;

відповідач (фізична особа-підприємець ОСОБА_1) ОСОБА_3, представник, довіреність № 54 від 04.08.2010.

Обставини справи:

23.11.2010 Публічне акціонерне товариство „Фармація” (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 49158,19 грн., з яких: 34951,67 грн. заборгованість з орендної плати; 10994,00 грн. інфляційні втрати; 3212,52 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору оренди №5 від 01.01.2008 в частині строків внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.11.2010 порушено провадження у справі №5020-3/186.

В порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.01.2011 оголошувалась перерва до 20.01.2011, 20.01.2011 до 24.01.2011, а 24.01.2011 до 25.01.2011.

Заявою від 24.01.2011 позивач уточнив позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 29951,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 9978,30 грн. та 3% річних в розмірі 3036,05 грн., разом 42966,02 грн. /арк. с. 67/.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв зазначену заяву до розгляду.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог і просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі /арк. с. 48-49/. Зокрема відповідач зазначає, що спірний Договір є неукладеним через недосягнення сторонами домовленості з усіх його істотних умов та недотримання нотаріальної форми, а отже не породжує взаємних прав та обовязків сторін. Також відповідач посилається на неправильність розрахунків, здійснених позивачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Фармація”, яке змінило найменування на „Публічне акціонерне товариство „Фармація” згідно із Законом України „Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 №514-VI /арк. с. 55-56, 57-58/, (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди №5 (далі Договір) /арк. с. 9-13/, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщення аптечного складу площею 881,0 м2 та 320,0 м2 ангару, розташованих за адресою: АДРЕСА_2. Вартість майна складає 580263,15 грн. (пункт 1.1 Договору). Майно передається в оренду для збирання та зберігання меблів (пункт 1.2 Договору).

Строк дії Договору до 31.12.2008 (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлений розмір орендної плати, яка складає 12100,00 грн. з ПДВ. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги. Орендна плата сплачується щомісячно, до 10 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 Договору).

Додатковою угодою №1 від 01.08.2008 до Договору внесені зміни до пунктів 1.1 та 3.1 Договору, зокрема, зменшено площу орендованого майна та, відповідно, розмір орендної плати, яка за серпень 2008 року складає 11523,25 грн. з ПДВ /арк. с. 14/.

Факт належного виконання позивачем умов Договору підтверджується Актами приймання-передачі від 01.01.2008 /арк. с. 15-16/.

Несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати Орендарем спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору, тому підпадають під правове регулювання відповідними нормами Господарського кодексу України (Закон №436-ІV від 16.01.2003, з наступними змінами і доповненнями) та Цивільного кодексу України (Закон №435-ІV від 16.01.2003, з наступними змінами і доповненнями), які набрали чинності з 01.01.2004.

Водночас, відповідач ставить під сумнів укладення цього Договору, оскільки, на думку відповідача, сторонами не досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов Договору та не дотримано його нотаріальної форми.

Суд вважає ці доводи відповідача неспроможними та відхиляє їх, зважаючи на таке.

Визначення поняття „договір” наведено в статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Отже, договір це юридичний факт, підстава виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладання господарських договорів врегульовано статтями 180-181 Господарського кодексу України, згідно з якими господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладанні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Істотні умови договору оренди наведені в статті 284 Господарського кодексу України, до них належать: обєкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Дослідивши зміст спірного Договору суд дійшов висновку, що всі передбачені законом істотні умови договору оренди знайшли своє відображення в тексті Договору, який підписано сторонами.

Так, опис (склад) і вартість обєкта оренди наведені в пункті 1.1 Договору; строк Договору в пункті 10.1; орендна плата з урахуванням її індексації в розділі 3 Договору; порядок використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна в розділі 4; умови повернення або викупу майна в пункті 5.10 Договору.

Визначення моменту укладення договору здійснюється за правилами статті 640 Цивільного кодексу України, зокрема договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

За приписами статей 793, 794 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №501-V від 20.12.2006, який набрав чинності з 10.01.2007) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що спірний договір укладено 01.01.2008 (після набрання чинності Законом №501-V) на строк до 31.12.2008, тобто на один рік. Отже, цей Договір не підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За таких обставин доводи відповідача стосовно недотримання вимог закону щодо нотаріального посвідчення і державної реєстрації Договору оренди №5 від 01.01.2008 є хибними.

Більше того, на виконання цього Договору сторонами вчинялись певні дії, тобто здійснювалось його виконання.

Так, позивач передав відповідачеві, а останній прийняв обєкти оренди за відповідними актами приймання-передачі /арк. с. 15, 16/. Крім того, протягом строку дії Договору позивач виставляв відповідачеві рахунки на оплату оренди /арк. с. 70-84/, а відповідач майже регулярно, хоча і не в повному обсязі, вносив орендну плату, що підтверджується копіями банківських виписок, наданих відповідачем до матеріалів справи /арк. с. 85-98/.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами доведено, що спірний Договір виконується сторонами, що не дає підстав вважати його неукладеним.

Судом встановлено, що Договір оренди №5 від 01.01.2008 недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України, частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача (орендаря) справляється плата (орендна плата), розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 762 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Як установлено судом, при укладенні Договору сторони дійшли згоди щодо щомісячної зміни (індексації) розміру орендної плати залежно від індексу інфляції (пункт 3.3 Договору), що цілком відповідає наведеній нормі.

Тобто розмір орендної плати не є незмінним, а підлягає щомісячному корегуванню на індекс інфляції, причому при черговому корегуванні орендної плати приймається за основу орендна плата за попередній місяць, яка раніше вже була скорегована подібним чином.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно, до 10 числа поточного місяця.

Водночас, за загальним правилом обчислення строків, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Отже, відповідач був зобовязаний сплатити орендну плату в такі строки:

за січень 2008 року в сумі 12100,00 грн.до 10.01.2008;

за лютий 2008 року в сумі 12450,90 грн.до 11.02.2008;

за березень 2008 року в сумі 12787,07 грн.до 10.03.2008;

за квітень 2008 року в сумі 13272,98 грн.до 10.04.2008;

за травень 2008 року в сумі 13684,45 грн.до 12.05.2008;

за червень 2008 року в сумі 13862,34 грн.до 10.06.2008;

за липень 2008 року в сумі 13973,24 грн.до 10.07.2008;

за серпень 2008 року в сумі 11523,25 грн.до 11.08.2008;

за вересень 2008 року в сумі 11511,73 грн.до 10.09.2008;

за жовтень 2008 року в сумі 11638,36 грн.до 10.10.2008;

за листопад 2008 року в сумі 11836,21 грн.до 10.11.2008;

за грудень 2008 року в сумі 12013,75 грн.до 10.12.2008.

Загальна сума орендної плати за 2008 рік складає 150654,28 грн.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у визначені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо сплати орендної плати не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязань.

07.02.2008 Орендарем на рахунок позивача перераховано 3965,93 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000002 від 08.01.2008 за оренду майна згідно з договором №10 від 01.08.2006 /арк. с. 85/.

Дослідивши зміст рахунку-фактури №СФ-0000002 від 08.01.2008 /арк. с. 70/, суд дійшов висновку про те, що позивачем цілком обґрунтовано зараховано в рахунок сплати орендної плати саме 1836,42 грн., а не вся сума (3965,93 грн.).

Так, згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000002 від 08.01.2008 (рядок 1) оренда майна за Договором №10 від 01.08.2006 за січень 2008 року 1526,72 грн. без ПДВ (відповідно, 1832,06 грн. орендна плата з ПДВ). Решта суми це плата за електроенергію, холодну воду, вивезення твердих побутових відходів за січень 2008 року та коефіцієнт інфляції за грудень 2007 року (рядки 2-5 рахунку-фактури). Посилання на Договір №10 від 01.08.2006 суд вважає опискою.

Крім того, протягом 2008 року Орендарем здійснені наступні платежі:

27.02.2008 у сумі 1870,54 грн.;02.07.2008 4000,00 грн. /арк. с. 92/;

30.03.2008 10000,00 грн.;08.07.2008 5000,00 грн.;

04.04.2008 10000,00 грн.;14.07.2008 5000,00 грн. /арк. с. 93/;

05.04.2008 10000,00 грн.;17.07.2008 4000,00 грн. /арк. с. 94/;

30.04.2008 5000,00 грн. /арк. с. 86/;19.09.2008 5000,00 грн. /арк. с. 95/;

05.05.2008 5000,00 грн. /арк. с. 87/;29.09.2008 10000,00 грн. /арк. с. 96/;

16.05.2008 5000,00 грн. /арк. с. 88/;17.10.2008 4000,00 грн. /арк. с. 97/;

27.05.2008 3000,00 грн. /арк. с. 89/;07.11.2008 5000,00 грн.;

30.05.2008 3000,00 грн.;21.11.2008 4000,00 грн.;

04.06.2008 3000,00 грн. /арк. с. 90/;29.12.2008 7000,00 грн.;

26.06.2008 7000,00 грн. /арк. с. 91/;30.12.2008 3000,00 грн. /арк. с. 98/.

Разом: на суму 120702,60 грн.

Отже, заборгованість з орендної плати складає 29951,68 грн. (150654,28 грн. 120702,60 грн.).

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів погашення наявної заборгованості з орендної плати.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ „Фармація” про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі у сумі 29951,67 грн.

У звязку з неналежним виконанням Орендарем своїх зобовязань за Договором оренди №5 від 01.01.2008 Позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог /арк. с. 67/, просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 9978,30 грн. та 3% річних в розмірі 3036,05 грн.

Суд вважає ці вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем /арк. с. 68/, суд зазначає, що, в основному, він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, хоча і має певні недоліки. Зокрема, позивачем безпідставно не враховано, що в липні та серпні 2008 року в економіці країни спостерігалась дефляція (тобто індекс інфляції за ці місяці становив 99,5% та 99,9% відповідно).

За викладених обставин суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче.

За розрахунком суду інфляційні втрати склали:

Сума заборгованості на початок місяця, грн.Індекс інфляції/100Інфляційні втрати (гр. 2*гр.3-гр.2), грн.

січень-1,0290,00

лютий12100,001,027326,70

березень20848,301,038792,24

квітень23635,371,031732,70

травень11908,361,013154,81

червень9592,801,00876,74

липень13455,150,995-67,28

серпень9428,390,999-9,43

вересень20951,641,011230,47

жовтень17463,371,017296,88

листопад25101,721,015376,53

грудень27937,931,021586,70

01-12.200929951,671,1233684,06

01-10.201029951,671,0792366,18

Разом: 9547,28 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 9547,28 грн., в решті (9978,30-9547,28=431,02) позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

При цьому судом не прийняті та відхилені доводи відповідача щодо „подвійного” застосування індексу інфляції: перший раз під час щомісячної індексації орендної плати, другий за прострочення внесення цієї ж орендної плати, зважаючи на таке.

Як зазначено вище, орендна плата з урахуванням її індексації в контексті статті 286 Господарського кодексу України та статті 762 Цивільного кодексу України є тією ж самою орендною платою, але зміненою. Якщо Орендар не порушує строків її внесення, Орендодавець отримує орендну плату в розмірі, визначеному за погодженням сторін і стягнення інфляційних втрат не здійснюється.

За своєю правовою природою інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Тобто передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий Позивачем розрахунок 3% річних /арк. с. 107/ також визнаний судом невірним, оскільки при підрахунку не врахований той факт, що 2008 рік є високосним, а тому має 366 днів, а не 365. Крім того, неправильно визначені періоди прострочення. Зокрема, останній день внесення орендної плати за лютий 2008 року 11.02.2008, а не 10.02.2008 як зазначено позивачем; відповідно період прострочення має починатися з 12.02.2008. Також позивачем необґрунтовано збільшено період прострочення по 23.11.2010, в той час коли первісний розрахунок був здійснений до 10.11.2010 /арк. с. 20/.

Зміна періоду є зміною обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Втім, за приписами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України „Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI від 07.07.2010, який набрав чинності 03.08.2010), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

По-перше, відповідна письмова заява про зміну підстав позову позивачем не подавалась; по-друге, розгляд судом справи по суті розпочався 12.01.2010, що відображено в протоколі судового засідання, змінений розрахунок 3% річних наданий позивачем в останньому судовому засіданні 25.01.2011, тобто вже після початку розгляду справи по суті.

Беручи до уваги вищевикладене, судом здійснений власний розрахунок 3% річних:

Сума боргуПеріод простроченняДні прострочки3% річних

12100,0011.01.200807.02.20082827,77

10267,9408.02.200827.02.20082016,83

8397,4028.02.200830.03.20083222,03

12450,9012.02.200830.03.20084848,99

10848,3031.03.200804.04.200854,45

848,3005.04.200805.04.200810,07

12787,0711.03.200805.04.20082627,25

3635,3706.04.200830.04.2008257,45

13272,9811.04.200830.04.20082021,76

11908,3501.05.200805.05.200854,88

6908,3506.05.200816.05.2008116,23

1908,3517.05.200827.05.2008111,72

13684,4513.05.200827.05.20081516,83

12592,8028.05.200830.05.200833,10

9592,8031.05.200804.06.200853,93

6592,8005.06.200826.06.20082211,89

13862,3411.06.200826.06.20081618,18

13455,1427.06.200802.07.200866,62

9455,1403.07.200808.07.200864,65

4455,1409.07.200814.07.200862,19

13973,2411.07.200814.07.200844,58

13428,3815.07.200817.07.200833,30

9428,3818.07.200819.09.20086449,46

4428,3820.09.200829.09.2008103,63

11523,2512.08.200829.09.20084946,28

5951,6330.09.200817.10.2008188,78

1951,6318.10.200807.11.2008213,36

11511,7311.09.200807.11.20085854,73

8463,3608.11.200821.11.2008149,71

4463,3622.11.200829.12.20083813,90

11638,3611.10.200829.12.20088076,32

9101,7230.12.200830.12.200810,75

6101,7201.01.200910.11.2010679340,53

11836,2111.11.200831.12.20085149,48

11836,2101.01.200910.11.2010679660,56

12013,7511.12.200831.12.20082120,68

12013,7501.01.200910.11.2010679670,47

Разом: 2273,31 грн.

Отже, 3% річних підлягають стягненню з відповідача в сумі 2273,31 грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 762,74 грн. (3036,05-2273,31) позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 41772,27 грн., з яких: 29951,67 грн. заборгованість з орендної плати, 9547,28 грн. інфляційні втрати та 2273,31 грн. 3% річних; в решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати: витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в розмірі 417,72 грн. (41772,27/49158,19*491,58 або 1% від 41772,27) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 200,54 грн. (41772,27 / 49158,19*236,00).

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; п/р НОМЕР_2 в АКІБ “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО НОМЕР_3, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства „Фармація” (ідентифікаційний код 16515077; 99007, місто Севастополь, вул. М. Музики, 52 А, п/р 2600200015733 в СФ АТ “Укрексімбанк”, м.Севастополь, МФО 384986) 41772,27 грн. (сорок одна тисяча сімсот сімдесят дві грн. 27 коп.), з яких: 29951,67 грн. заборгованість з орендної плати, 9547,28 грн. інфляційні втрати та 2273,31 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 417,72 грн. (чотириста сімнадцять грн. 72 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині стягнення збитків від інфляції в сумі 431,02 грн. та 3% річних в сумі 762,74 грн. в позові відмовити.

СуддяпідписВ.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

31.01.2011.