Рішення № 136158525, 29.04.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/21635/25

Провадження № 2/357/215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Столітній М.М. через систему «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором № 4951649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в загальному розмірі 55577.55 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура України» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4951649, відповідно до умов якого надано відповідачу грошові кошти у сумі 9000,00 грн., строком на 360 днів: з 08.09.2024 року по 03.09.2025, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 03.09.2025 та сплатити проценти за користування кредитом. 14.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 4951649, за яким сторони домовилися про надання відповідачу кредиту в сумі 5000 грн., шляхом зарахування коштів на платіжну картку. Отже з урахуванням зміненої суми кредиту за договором, сума кредиту становить 14000 грн.

У період з 08.09.2024 по 31.07.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 12336,98 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,32 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 12336,66 грн.

31.07.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Представник позивача зазначає, що відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4951649 строк кредиту 360 днів: з 08.09.2024 року по 03.09.2025 року, станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії Договору № 4951649 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.08.2025 року по 03.09.2025 року (34 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4760 грн.

Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, після укладення договору факторингу та переходу права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ані на рахунки позивача, ані на рахунки первісного кредитора, а тому відповідач має перед позивачем заборгованість за Договором № 4951649 від 08.09.2024 року загальною сумою 55577,55 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 13999,68 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 29817,87 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 34 календарних днів - 4760 грн., штрафні санкції - 7000 грн.

12.02.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.03.2026 відповідач ОСОБА_1 подав суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та здійснив ознайомлення.

Позивач в судове засідання не направив свого представника, у прохальній частині позовних вимог міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав позов частково, та зазначив, що, дійсно між ним та первісним кредитором був укладений кредитний договір № 4951649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2024р. Відповідно до цього договору відповідач отримав кошти у розмірі 9000 грн., потім ще 5000 грн. на строк 30 днів, в подальшому визначено всього строк кредитування 360 днів, всього отримав 14000 грн.

Однак відповідач не погоджується із розміром нарахованих відсотків у сумі 34577,87 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 29817,87 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 4760 грн.). Відповідач вважає заявлений розмір відсотків таким, що є надмірним та неспівмірним із основним зобов`язанням, а тому просив зменшити відсотки. Окрім цього, відповідач вказав, що не ухиляється від виконання зобов`язань, однак хворіє, має незадовільний стан здоров`я, про що надав виписки з історії хвороби №3504 від 23.04.2024р., консультативні висновки ДУ «ННЦ « Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска НАМН України " від 30.04.2024, 14.05.2024, а тому просив зменшити відсотки, та витрати на правничу допомогу, які є завищеними та не досить обґрунтованими.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Фактичні обставини справи.

Судом установлено, що 08.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ОСОБА_1 укладено договір № 4951649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було підписано електронним підписом позичальника. За умовами цього договору відповідачу надано кредит у розмірі 9000,00 грн строком кредитування 360 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (зниженої відсоткової ставки) на умовах 0,15% за кожен день .

У разі невиконання останньою зазначених у договорі умов відповідно до п.1.4.2 Договору, застосовувалася стандартна процентна ставка кредитування у розмірі 1,00% в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 41 400,00 гривень (п.1.2, п.1.3, п.1.4.2, п.1.6.1 Договору).

Кредит надається позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору).

Встановлено, що 14.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 4951649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2024 року.

Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно умов цього Додаткового договору Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2. Додаткового договору) Сума кредиту, яка було надана згідно з Додатковим договором складає: 5000 грн.

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 14000 грн.

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

У період з 08.09.2024 по 31.07.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 12336,98 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,32 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 12336,66 грн.

Так, на підтвердження укладання Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «70081», який відповідно до вимог чинного законодавства був введений Відповідачем для електронного підпису.

Відповідно до реквізитів Додаткового договору № 4951649 від 14.09.2024 року, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «60465»

Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору № 4951649 та Додаткового договору до Кредитного договору №4951649 від 08.09.2024 р здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копіями довідок платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення»,

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

З розрахунку заборгованості за Договором № 4951649 від 08.09.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», вбачається, що станом на 31.07.2025 заборгованість відповідача становить 50817,55 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 13999,68 грн., заборгованість за процентами - 29817,87 грн., штрафні санкції - 7000 грн.

Встановлено, що 31 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №31/07/2025 року від 31.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінтраст Капітал» складає 50817,55 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 13999,68 грн., заборгованості за процентами 29817,87 грн., штрафні санкції 7000 грн.,

Оскільки, станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії Договору № 4951649 закінчився, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.08.2025 року по 03.09.2025 року (34 календарних днів) було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4760 грн.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за договором № 4951649 перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання водному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного ,електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10,11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищевказаний договір № 4951649 віл 08.09.2024 та Додатковий договір до Договору № 4951649 від 14.09.2024, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідач не заперечив укладення кредитного договору, підтвердив отримання коштів в корситування, але не погоджується з розміром відсотків. При цьому, відповідач не надав власного контррозрахунку заборгованості. Доказів про належне виконання умов кредитного договору не має.

Відповідач заперечує розмір нарахованих відсотків, вважає надмірним та неспівмірним із основним зобов`язанням, але відповідач не надав жодного доказу відсутності в нього правовідносин з ТОВ «Лінеура України», чи доказів оскарження Договору № 4951649.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за вказаним договором первісним кредитором виконано умови договору, натомість відповідачем кредит не повернуто.

Суд погоджується з нарахуванням відсотків за користування кредитом, як первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», так і позивачем ТОВ «Фінтраст Капітал», оскільки відсотки нараховані у межах строку кредитування та у розмірі визначеному та погодженому відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу 7000 грн., оскільки є необгрунтованим нарахування неустойки в період воєнного стану.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, на вище зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року по справі №758/5318/23 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, І В ТОМУ ЧИСЛІ, договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася та який діє і на даний час.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, вимоги про стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідають вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача можливо стягнути з відповідач заборгованість в розмірі 48577,55 грн., з яких 13999,68 грн. тіло кредиту, 29817,87 грн. нараховані проценти первісним кредитором, та 4760 грн. нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 34 календарних днів.

Позивач ставить вимогу про стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 10 000 грн., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем на підставі договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., заявку № 13960 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024; акт № 13960 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи надані представником позивача докази в підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги та враховуючи, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, та існує багато судової практики в даній категорії спору, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування позивачу витрат на оплату правничої допомоги в сумі 3000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, та оскільки позов задоволено на 87,40 % (48577,55 х 100 : 55577.55 ), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати /судовий збір 2422,40 грн. та кошти правової допомоги 3000,00 грн. / пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 4739,17 грн (5 422,40 х 87,40% : 100).

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за договором № 4951649 від 08.09.2024 року та Додатковим договором № 4951649 від 14.09.2024 року у загальному розмірі 48577,55 грн. (сорок вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень, 55 копійок ) та судові витрати по справі у сумі 4739,17 грн (чотири тисячі сімсот тридцять дев`ять гривень, 17 копійок).

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2, м.Київ, 03045.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О. Я. Ярмола