Ухвала суду № 136158524, 29.04.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6842/26

Провадження № 2-о/357/188/26

У Х В А Л А

29.04.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаною заявою, в якій просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колодіїв, Галицького району, Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , безвісно відсутнім з 27.11.2024 року.

Суддя, перевіривши матеріали заяви на їх відповідність вимогам ЦПК України, встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009, №2 роз`яснюється, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам ЦПК України.

Частиною 4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Усі дані про заінтересовану особу повинні відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Також суд зазначає, що до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Вивченням заяви встановлено, що така подана з порушенням вимог ст.175 ЦПК України - заявником не визначено повний склад учасників справи, які можуть мати відношення щодо заяви та надавати пояснення щодо обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Зокрема Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 10 липня 2024 року № 686/11198/22 висновок зробив, що Під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця у справах про оголошення його померлим або визнання його безвісно відсутнім Міністерство оборони України або відповідні військові частини підлягають залученню до участі у справі з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання в судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення.

Також, слід зазначити, що заявниця в заяві вказала метою визнання безвісно відсутнім, як те, що вона перебуває у стані вагітності (термін 12 тижнів) та їй необхідно розірвати шлюб з безвісно зниклим чоловіком і в подальшому реалізувати право на шлюб, щоб забезпечити належний правовий статус немовляти, а також дати можливість біологічному батьку зареєструвати своє батьківство без додаткових судових процесів, однак надала лише копію довідки, що вона перебуває на 7 тижні вагітності та не вказала біологічного батька дитини.

Частиною 1 ст. 307 ЦПК України передбачено, що суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Проте ані у заяві, ані у доданих заявником до неї документах, не вказано осіб, які можуть дати свідчення про ОСОБА_2 , місцеперебування якого невідоме, зокрема, інших родичів, близьких осіб, співробітників, інших осіб із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, місця проживання чи роботи, контактних даних тощо.

Крім того, суд звертає увагу, що 14 квітня 2022 року Верховна Рада України прийняла в цілому проект Закону про внесення змін до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», реєстр. № 7244, назву якого змінено на «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Законом, зокрема, передбачено діяльність Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, функціонування реєстру таких осіб, уточнення їх правового статусу, обліку та розшуку, а також соціального захисту їх близьких родичів та членів сім`ї. Закон набув чинності 27 квітня 2022 року.

Особа, зникла безвісти, - це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

Особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

З моменту набрання чинності новою редакцією Закону він регулює питання правового статусу осіб, зниклих саме за перелічених вище обставин.

Особа набуває статусу зниклої безвісти за особливих обставин з моменту внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі - Реєстр), на підставі заяви про факт зникнення особи.

Так, заявником додано до заяви копію витягу з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин № ВГ/В-20260306-65 від 06.03.2026 з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій) та 18.12.2024 року він набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Викладені ж у заяві обставини свідчать про факт смерті особи, а не про відсутність відомостей про місце перебування особи протягом року в місці її постійного проживання . У зв`язку з чим заявнику слід визначитися з належним способом захисту своїх прав.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Слід зазначити, що в даній ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Таким чином, заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 294, 306 цього Кодексу та заявнику слід визначитися із належним складом заінтересованих осіб, з належним способом захисту своїх прав і долучити до матеріалів справи докази направлення копії заяви з додатками для усіх часників справи в порядку передбаченому ч. 7 ст. 43 ЦПК України.

За таких обставин, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - залишити без руху та надати заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення недоліків.

Роз`яснити заявнику, що в разі неусунення недоліків у вказаний строк заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана 29.04.2026.

Суддя О. Я. Ярмола