Рішення № 136157747, 29.04.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 369/24111/25

РІШЕННЯ

іменем України

"29" квітня 2026 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ємільчине цивільну справу за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки в сумі 103287,75 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 21000 грн.

Вимоги мотивує тим, що 03.08.2023 року між ПрАТ «СК «Універсальна» та ТОВ «Новомиргородський цукор» укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №3014/245/007795. Забезпечений транспортний засіб Skoda, д/н НОМЕР_1 .

05.12.2023 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Hyundai», д/н НОМЕР_2 , здійснила зіткнення із транспортним засобом Skoda, д/н НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою суду відповідача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно страхового акту позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 246563 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована АТ «СК «ББС Іншуранс» за полісом №214637778. Відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказана страхова компанія відшкодувала ПрАТ «СК «Універсальна» страхове відшкодування в розмірі 143275,25 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 103287,75 грн.

Позивач зазначив, що відповідач є винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, а тому з неї на його користь підлягають стягненню завдані збитки у розмірі 103287,75 грн.

23.01.2026 року по даній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та справу призначено до розгляду по суті.

Представник відповідача надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що відповідач здійснила ДТП під час виконання трудових обов`язків та на відповідній правовій підставі керувала автомобілем, що належить роботодавцю. Відтак, саме роботодавець є відповідальним за завдану шкоду. За загальним правилом, визначеним у ст.1172 ЦК України роботодавець відшкодовує шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Представник відповідача вважає, що позивачем визначено неналежне коло відповідачів та третіх осіб, не залучено у якості належного відповідача ТОВ «Гледфарм ЛТД».

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, відповіді на відзив на позовну заяву суду не надіслав.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини другої ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 26.12.2023 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме за те, що вона 05.12.2023 року о 16 год. 15 хв. на а/д Н-01 Київ-Знам`янка, поблизу с. Макарівка, керуючи транспортним засобом «Hyundai», д/н НОМЕР_2 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не вибрала безпечної швидкості, інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом Skoda, д/н НОМЕР_1 .

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №3720-IX від 21.05.2024 року) у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №3720-IX від 21.05.2024 року для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: 1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; 2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.

Ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль Skoda Octavia A7, д/н НОМЕР_1 , належить ТОВ «Новомиргородський цукор».

Згідно Сертифікату/Заяви-акцепту №3014/245/007795 добровільного страхування наземного транспортного засобу, який діє з 10.08.2023 року до 09.08.2024 року, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, 05.12.2023 року, транспортний засіб Skoda Octavia A7, д/н НОМЕР_1 , страхувальник ТОВ «Новомиргородський цукор» (ЄДРПОУ 32119999), було забезпечено ПрАТ «СК «Універсальна».

06.12.2023 року генеральний директор ТОВ «Новомиргородський цукор» звернувся із заявою до голови правління ПрАТ «СК «Універсальна» про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/245/007795 від 03.08.2023 року.

Із Страхового акту №G-18485-1 слідує, що на підставі наданих документів, відповідно до діючих правил страхування ПрАТ «СК «Універсальна» та до умов договору страхування, подія визнана страховим випадком, а збитки, яких зазнав страхувальник ТОВ «Новомиргородський цукор», підлягають відшкодуванню в сумі 246563 грн. Отримувач страхового відшкодування ФОП ОСОБА_3 .

Платіжною інструкцією №20895 від 27.12.2023 року стверджується, що ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ФОП ОСОБА_3 сплачено страхове відшкодування згідно страхового акту №G-18485-1 у сумі 246563 грн.

З огляду на викладене та відповідно до ст.19 Закону №3720-IX від 21.05.2024 року власник ТОВ «Новомиргородський цукор» забезпеченого транспортного засобу Skoda Octavia A7, д/н НОМЕР_1 , скористався правом на пряме врегулювання страхового випадку.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Із страхового акту №114552/1, складеного АТ «СК «ББС Іншуранс», слідує, що транспортний засіб «Hyundai», д/н НОМЕР_2 , забезпечено згідно договору страхування №ЕР-214637778 від 16.05.2023 року, строк дії якого з 04.06.2023 року по 03.06.2024 року. Власником забезпеченого транспортного засобу є ТОВ «Гледфарм ЛТД», водій забезпеченого транспортного засобу під час події, що сталася 05.12.2023 року - ОСОБА_2 . Сума страхового відшкодування на підставі розрахунку становить 143275,25 грн.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.19 Закону №3720-IX від 21.05.2024 року страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п`ятої цієї статті. Розмір такої вимоги не може перевищувати розміру витрат, розрахованих відповідно до вимог цього Закону.

Страховик відповідальної особи зобов`язаний на вимогу страховика потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, компенсувати заявлений ним розмір вимог, визначений частиною четвертою цієї статті, протягом п`яти робочих днів з дня отримання вимоги, якщо інший розмір компенсації чи строк її здійснення не передбачено положенням про пряме врегулювання страхових випадків.

Платіжною інструкцією №267486 від 05.02.2024 року стверджується, що ТОВ «СК «ББС Іншуранс» на користь ПрАТ «СК «Універсальна» сплачено страхове відшкодування в порядку регресу згідно страхового акту №114552/1 від 01.02.2024 року у сумі 143275,25 грн.

Таким чином різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням становить 103287,75 грн.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Представник позивача звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди до ОСОБА_2 , як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 , що є формою ОК-5, остання працювала у 2023 році в ТОВ «КУСУМ», ЄДРПОУ 20075891.

З відкритих джерел на сайті «Опендатабот» слідує, що ТОВ «Гледфарм ЛТД» змінило свою назву на ТОВ «КУСУМ».

Відповідно до звіту про використання пального від 31.12.2023 року за період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року працівником ТОВ «Гледфарм ЛТД» ОСОБА_2 використовувався автомобіль Hyundai Accent НОМЕР_2 для здійснення поїздок, пов`язаних з діяльністю підприємства, у адміністративних цілях/цілях збуту продукції.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 63 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не усіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Представник позивача не подавав заяву (клопотання) про заміну неналежного відповідача, а самостійно суд не має права замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 05.12.2023 року вчинила ДТП, керуючи автомобілем Hyundai, д/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Гледфарм ЛТД» (нова назва ТОВ «КУСУМ»), під час виконання нею своїх трудових (службових) обов`язків у вказаному товаристві.

З огляду на викладене, належним відповідачем по даній справі має виступати саме ТОВ «Гледфарм ЛТД» (нова назва ТОВ «КУСУМ»).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що представник позивача пред`явив позов про відшкодування шкоди в порядку суброгації до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.993, 1172, 1194 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.19, 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на свою користь завдані збитки в сумі 103287 (сто три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 75 коп., судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 21000 (двадцять одна тисяча) грн. відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна».

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Заполовський