Рішення № 136157008, 28.04.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/42/26

Провадження № 2/931/128/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Нова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

22.01.2026 року позивач через систему "Електронний суд" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 16.06.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання грошових коштів у позику № 8561720625.

Вказує, що договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що за умовами договору позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику у розмірі 12000 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок відповідача на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник - повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково, сплатити проценти за користування позикою.

Стверджує, що позикодавець свої зобов`язання відповідно до умов договору позики виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12000 грн, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за умовами договору позики належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 29114,40 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17114,40 грн - заборгованість за процентами.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що витрати на правничу допомогу, які позивач очікує понести у справі, становлять 5000 грн та повідомляє, що після ухвалення рішення, протягом 5 днів, позивач подасть до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі про відшкодування вказаних витрат з підтвердженням їх розміру.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 30.01.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача 17.03.2026 року подала відзив на позовну заяву, що був прийнятий судом.

У відзиві остання зазначає, що відповідач ОСОБА_1 визнає позовні вимоги частково, лише в частині заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 3000 грн.

Обгрунтовує це тим, що на момент укладення кредитного договору № 8561720625 від 16.06.2025 р. ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця ДПСУ, що підтверджується доданими до відзиву документами.

Зазначає, що на військовослужбовців Державної прикордонної служби України поширюються усі правові та соціальні гарантії, встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія пільги щодо ненарахування процентів поширюється не лише на мобілізованих осіб, а й на "інших військовослужбовців", які під час дії особливого періоду беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ.

Вважає, що статус прикордонника в умовах воєнного стану є беззаперечною підставою для застосування до відповідача пільги у вигляді звільнення від нарахування процентів за кредитним договором від 16.06.2025 року, позаяк у добровільному порядку банком така пільга не застосовується, хоча відповідачем на електронну адресу ТОВ «ІННОВА НОВА» було надіслано офіційне повідомлення про свій статус військовослужбовця з відповідними підтверджуючими документами

Відповідач фактично сплатив за договором грошові кошти на загальну суму 9000,00 грн, що не заперечується позивачем. Однак, вказані кошти були розподілені таким чином 7200 грн зараховано у рахунок процентів та 1800 грн у рахунок комісії.

Відповідач категорично не погоджується з твердженням позивача про те, що сплата 9000,00 грн є «заходом, спрямованим на визнання боргу» у вигляді процентів. Здійснюючи вказаний платіж, відповідач діяв як добросовісна сторона договору та мав на меті повернення виключно основної суми отриманої позики (тіла кредиту).

Саме тому відповідач визнає позов лише в частині 3000,00 грн, оскільки ця сума є арифметичним залишком реально отриманих та не повернутих коштів, тоді як решта суми позову є результатом незаконного нарахування відсотків на суму, яка вже була фактично повернута.

Просить у задоволенні позову ТОВ «ІННОВА-НОВА» в частині стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором № 8561720625 від 16 червня 2025 року відмовити повністю. Позовні вимоги щодо стягнення основного боргу задовольнити частково в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп., врахувавши фактично сплачені відповідачем 9000 грн, як погашення основного боргу (тіла кредиту) за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач та його представник у судове засідання також не з`явились, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили, будь яких інших клопотань, заяв від них не надійшло.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Судом встановлено, що 16.06.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір надання грошових коштів у кредит № 8561720625, що підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 2342 (а.с. 9-20). Дана обставина не заперечується сторонами.

Положеннями п. 2.1 договору встановлено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві.

У п.п. 2.3, 2.5 договору визначені основні умови кредитування, а саме: сума кредиту (загальний розмір) складає 12000 грн; тип кредиту - кредит; строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Згідно з п. 2.6.1 договору стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього договору (360 днів), та становить: - 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою; - 0,87 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п.п. 2.9, 2.9.1, 2.10, 2.10.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 3195,29%. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 54192 грн.

Положеннями п. 3.1, п. 3.2 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Дата надання кредиту - 16.06.2025 року або наступний за ним календарний день.

Відповідно до п. 4.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з п. 6.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться відповідно до Графіка платежів, крім випадку, визначеного в п.6.3 Договору.

Зі змістом п. 6.4 договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (у тому числі і всіх платежів, передбачених цим Договором), строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі.

У п. 7.6 договору зазначено, що нарахування процентів за користування кредитом в ІКС товариства відбувається щоденно, починаючи з першого дня надання кредиту до останнього дня надання коштів в кредит за цим договором.

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 8561720625 від 16.06.2025 року становить 29114,40 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17114,40 грн - заборгованість за процентами. При цьому із вказаного розрахунку вбчається сплата відповідачем коштів на загальну суму 9000,00 грн, що були розподілені таким чином 7200 грн зараховано у рахунок процентів та 1800 грн у рахунок комісії (а.с. 53, 54).

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка розглядається, договір надання грошових коштів у кредит № 8561720625 від 16.06.2025 року укладено сторонами в електронному вигляді та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідачем у відзиві не заперечується факту укладення спірного кредитного договору в електронному виді та надання йому кредитних коштів кредитодавцем в сумі 12000 грн.

Щодо процентів за користування кредитними коштами, то сторонами в договорі (п. 2.6.1, п.2.6.2 договору) погоджено їх розмір та нарахування саме за користування кредитними коштами.

Разом з тим, відповідач на момент укладення кредитного договору № 8561720625 від 16.06.2025 року мав статус військовослужбовця ДПСУ, що підтверджується довідкою начальника відділу кадрів військової частини НОМЕР_2 № 08/78 від 17.02.2026 року, службовим посвідченням НОМЕР_3 (а.с. 92, 93).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Водночас, згідно зі статтею 25 цього Закону, держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. При цьому військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими та соціальними гарантіями, передбаченими Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цим Законом та іншими актами законодавства України.

Таким чином, на військовослужбовців Державної прикордонної служби України поширюються усі правові та соціальні гарантії, встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі-військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора,під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/ або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку і з збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи в наслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ).

Відповідно до п. 15 ст. 14 цього Закону військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про оборону України» під час дії воєнного стану до участі у прикритті державного кордону України, ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України відповідними органами військового управління Збройних Сил України залучаються визначені у встановленому порядку прикордонні загони та/або загони морської охорони Державної прикордонної служби України.

Окрім того, згідно із Законом України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні. Під час дії воєнного стану прикордонні загони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України. Нормами цього Закону встановлено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України, звільнені з військової служби, зараховуються в запас Збройних Сил України. Відповідно до положень Закону України «Про національну безпеку України» силами оборони є: Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави. Отже, підрозділи Державної прикордонної служби України, належать до числа інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби в ДПСУ, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, передбачено, що громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням. Форма і порядок видачі службових та спеціальних посвідчень установлюється наказом Міністерства внутрішніх справ України. Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

Отже, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія пільги щодо ненарахування процентів поширюється не лише на мобілізованих осіб, а й на "інших військовослужбовців", які під час дії особливого періоду беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, яка згідно зі ст. 12 Закону "Про оборону України" є складовою частиною сил оборони і безпосередньо залучається до відсічі збройній агресії, він повністю підпадає під категорію "інших військовослужбовців", визначену вказаною нормою.

Таким чином, суд вважає, що статус відповідача - прикордонника в умовах воєнного стану є беззаперечною підставою для застосування пільги у вигляді звільнення від нарахування процентів за кредитним договором у даній справі.

Як зазначає представник відповідача, ОСОБА_1 на електронну адресу ТОВ «ІННОВА НОВА» було надіслано офіційне повідомлення про свій статус військовослужбовця з відповідними підтверджуючими документами. Однак, станом на дату подання відзиву відповіді ОСОБА_1 не отримав, також банком не було надано відповіді на відзив, та не висловлено своєї позиції щодо спору у будь який інший спосіб.

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 8561720625 від 16.06.2025 року становить 29114,40 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17114,40 грн - заборгованість за процентами.

При цьому із вказаного розрахунку вбачається сплата відповідачем коштів на загальну суму 9000,00 грн, що були розподілені таким чином 7200 грн зараховано у рахунок процентів та 1800 грн у рахунок комісії за надання кредиту.

Отже, суд вважає, що правильним розміром заборгованості ОСОБА_1 за договором № 8561720625 від 16.06.2025 року перед TOB «ІННОВА НОВА» є сума 4800,00 грн, що становить тіло кредиту, з врахуванням сплаченої суми 7200,00 грн, яку слід зарахувати саме на погашення тіла кредиту, а не процентів, позаяк відповідач звільнений від нарахування процентів за кредитним договором як військовослужбовець на підставі ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Сума 1800 грн, що була зарахована позивачем в рахунок комісії за надання кредиту не підлягає перерахунку, позаяк таке призначення не віднесено до категорій платежів, від сплати яких звільняються особи на підставі ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи наведене, позов підлягає до задоволення частково в розмірі 4800 грн.

Згідно зі ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 439 грн 03 коп.

Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 625, 626, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова", адреса: м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, код ЄДРПОУ 44127243, заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 8561720625 від 16 червня 2025 року у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 439 (чотириста тридцять дев`ять) грн 03 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба