Рішення № 13615679, 02.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11                                                                                           Справа№ 3/223(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Львівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Львів

До відповідача: Військової частини А-3913, с.Калинів Самбірського району Львівської області

Про стягнення 3915,16 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Пецух О.Я. - представник

від відповідача: Новіков В.А - представник

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Львівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” до Військової частини А-3913 про стягнення 3372,32 грн. основного боргу, 425,62 грн. інфляційних втрат та 117,22 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 13.01.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2011 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судовому засіданні надав усні пояснення по суті предмету спору, проти позовних вимог не заперечив, заборгованість пояснює відсутністю бюджетного фінансування.

В судовому засіданні 02.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.11.2007 року між ВАТ „Укртелеком” в особі Директора Львівської філії ВАТ «Укртелеком»(надалі - Орендодавець) та військовою частиною А-3913 (надалі - Орендар) в особі командира було укладено договір №460040-315 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину приміщення (далі - майно), розташоване в м.Самбір на 2-му поверсі 2-поверхового будинку №1 по пр.-ту Конюшкевича, загальною площею 1 кв.м. –виробничих приміщень із них 1 кв.м. спеціалізованих технологічних приміщень для розміщення апаратури ущільнення каналів зв’язку типу П-303.

На виконання умов договору згідно Акту приймання –передачі майна позивач (Орендодавець) передав майно, а відповідач (Орендар) прийняв частину площі нежитлового приміщення, проте оплату провів не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого виник борг в сумі 3372,32 грн.

12.11.2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію про оплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Станом на день подання позову, основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 3372,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 425,62 грн. та 3% річних в сумі 117,22 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 460040-315 від 01.11.2007 року позивач виконав свої зобов’язання, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.11.2007 року.

Відповідно до п.п. 6.1.3 договору Орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором. Орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з розрахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.3.1 договору).

Однак відповідач оплату за надані послуги провів частково, заборгувавши позивачу 3372,32 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 117,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 425,62 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність доказів оплати боргу з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Військової частини А-3913 (81464, с.Калинів Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 07699476) на користь Львівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (79000, м. Львів, вул. Дорошенка 43, код ЄДРПОУ 01186030) –3372,32 грн. –основного боргу, 425,62 грн. –інфляційних втрат, 117,22 грн. – трьох відсотків річних, 102,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.02.2011 року.

Суддя