Рішення № 136154639, 01.04.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1339/25

Провадження №2/472/164/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Дівульської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

В позовній заяві позивач зазначила, що шлюб з відповідачем було укладено 27 листопада 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області, який було розірвано 29 вересня 2010 року. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За рішенням Веселинівського районного суду Миколаївскьої області від 28.11.2017 року у справі № 472/1026/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 900 гривень щомісячно. Однак з 2017 року витрати, які необхідні для утримання дитини, значно зросли, а тому розмір аліментів в розмірі 900 гривень є недостатнім.

Відповідач є працездатним та отримує неофіційний дохід приблизно 10 000 - 15 000 гривень щомісячно, має доходи з земельного паю, займається розведенням домашньої худоби, від продажу якої також отримує дохід, однак добровільно кошти на утримання дитини не надає, а дитина проживає разом з позивачем та перебуває повністю на її утриманні. Зазначає, що отримуваного нею доходу недостатньо, доходів з будь-якої іншої діяльності не має, тому сама не спроможна забезпечити належний рівень життя дитини, яка на теперішній час потребує значно більших грошових коштів для її утримання та всебічного розвитку.

А тому, просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на її користь з відповідача на утримання дитини з твердої грошової суми в розмірі 900 гривень щомісячно на 1/4 від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 01 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про розгляду справи у їх відсутність, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання: 29.01.2026 року, 24.02.2026 року та 01.04.2026 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими конвертами, які повернулись до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та поштовим повідомленням про вручення. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки не повідомив суд, відзиву на позовну заяву чи заперечення щодо позову до суду не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами було зареєстровано 27 листопада 2008 року Порічанською сільською радою, про що складено відповідний актовий запис № 02 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , який було розірвано 29 вересня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та рішенням Веселинівського районного суду від 29 вересня 2010 року, яке набрало законної сили 12 жовтня 2010 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

На підставі рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2017 року, на виконання якого 29 грудня 2017 року було видано виконавчий лист, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 900 гривень щомісячно, що підтверджується копіями рішення суду, виконавчого листа та постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2018 року.

Як на підставу позовних вимог, позивач посилалася на те, що аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 900 гривень щомісячно на сьогоднішній день недостатньо для забезпечення належного утримання і розвитку дитини.

За змістом ст. 51 Конституції України дитинство являється об`єктом охорони держави.

Згідно з ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у зв`язку з покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення їх розміру. При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Право вимагати заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених ст.182 - 184 СК України.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

При цьому суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не лише норми ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема: ст. 181 «Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».

Позовні вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини.

В будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства, суд зважує на те, що присуджуючи аліменти, суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення - у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до частини першої та другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також необхідно зауважити, що відповідно до ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет на 2026 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить з 1 січня - 2817 гривні, а для дітей віком від 6 до 18 років становить з 1 січня - 3512 гривень..

Таким чином, державою щорічно встановлюється прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення для загальної оцінки рівня життя в Україні.

Зважаючи на щорічне зростання прожиткового мінімуму, не потребує доведення той факт, що вартість життя щорічно зростає, що впливає на матеріальний стан позивача.

Таким чином, розмір аліментів, який стягується з відповідача на утримання дитини в розмірі 900 гривень є меншим навіть за мінімально гарантований розмір аліментів, тоді як розмір стягуваних аліментів, має бути достатнім задля створення рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Позивач в позовній заяві вказує, що її місячний дохід становить приблизно 2 000 гривень, що підтверджується довідкою Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради від 15.10.2025 року.

Судом встановлено, що дитина сторін проживає разом з позивачкою, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 18.09.2025 року.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також враховуючи знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей, постійного зростання цін на продукти харчування, речі першої необхідності у зв`язку з чим матеріальний стан позивачки погіршився, при цьому потреби на дитину зросли, відтак збільшилися видатки на проживання, що виключає можливість забезпечувати належне та повноцінне утримання дитини з розміру аліментів, визначеному у рішенні суду від 28 листопада 2017 року.

На думку суду, збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку одночасно, є доказом зміни (погіршення) майнового стану того з батьків, з яким проживає дитина, оскільки потребує значно більших витрат на її утримання.

Також судом встановлено, що за віком відповідач є працездатною особою, доказів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров`я, саме станом на момент розгляду справи в суді, які б унеможливлювали сплату ним аліментів на утримання неповнолітньої дитини у збільшеному розмірі та інформацію про наявність інших утриманців суду не подав, то за таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку про можливість їх сплати останнім.

Крім того, варто зазначити, що Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», №31111/04, § 54).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому розмір аліментів необхідно визначити в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів) відповідача.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень, від сплати якого при зверненні до суду із цим позовом позивач була звільнена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2017 року у справі № 472/1026/17, на виконання якого 29 грудня 2017 року видано виконавчий лист, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із твердої грошової суми в розмірі 900 гривень щомісячно, на 1/4 (одну чверть) від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Відкликати виконавчий лист № 472/1026/17, який виданий Веселинівським районним судом Миколаївської області 29.12.2017 року на виконання рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2017 року, з примусового виконання після повного погашення заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 55587159.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного тексту заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко