Рішення № 13615449, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/39101.02.11 За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» До Комунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної у місті

Києві ради

Про стягнення 54407,10 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Гранацька Л.В. –по дов. № 155/1/03-03 від 04.01.2011

Від відповідача не з‘явився

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.01.2011 було оголошено перерву до 01.02.2011.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення з Комунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної у місті Києві ради 50822,60 грн. основного боргу та 3584,50 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 1/03 на виконання робіт по технічному обслуговуванню димових і вентиляційних каналів від газових приладів від 01.07.2009.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 25.01.2011 відзиві проти позову заперечує, оскільки позивачем не враховано оплату за січень 2010 в розмірі 2000 грн. та 1702,54 грн. Позивач нараховує за період з 01.01.2010 по 01.07.2010 71016,02 грн. Відповідачем сплачено 23896,00 грн. та різниця становить 47120,02 грн. Також зазначає, що позивачем в порушення умов договору в підтвердження виконаних робіт не подано акти обстеження. Заборгованість виникла у зв‘язку з несплатою мешканцями житлових будинків квартплати та плати за утримання будинків та прибудинкової території, а також невідповідність тарифів квартплати та фактичній собівартості утримання та обслуговування житлового фонду та відсутність дотацій з бюджету, в яку входить оплата за технічне обслуговування димових і вентиляційних каналів від газових приладів. Різниця між затвердженими тарифами та економічно обґрунтованими витратами на надання послуг з міського бюджету не відшкодовується.

Позивачем в судовому засіданні 01.02.2011 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 49120,06 грн. основного боргу та 3443,24 грн. пені.

Відповідач після оголошеної в судовому засіданні 25.01.2011 в засідання суду 01.02.2011 не з’явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача Макусь Н.П. від 25.01.2011.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 01.02.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.07.2009 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(підрядник) та Комунальним підприємством «ЖЕО-103»(замовник) було укладено договір № 1/03 на виконання робіт по технічному обслуговуванню димових і вентиляційних каналів від газових приладів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання обсягів робіт з технічного обслуговування димових і вентиляційних каналів від газових приладів (газових колонок, печей) відповідно до додатків та разових робіт по ліквідації завалів у вентканалах жилих будинків за заявками відповідача.

Строк дії договору відповідно до п. 7.1. сторонами погоджено по 01.07.2010.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 49120,06 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нарахована пеня в розмірі 3443,24 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2.2.3. договору встановлено обов‘язок відповідача розрахунки за виконані роботи виконувати щомісячно до складання актів комісійної перевірки димових вентиляційних каналів на підставі актів виконаних робіт, протягом десяти днів з дня підписання актів.

Згідно розділу 4 договору відповідач поводить сплату позивачу протягом 10 днів після підписання акта ф-2.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов‘язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконуючи умови договору виконав роботи у період з січня 2010 року по червень 2010 року на суму 71016,02 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаних та скріплених печаткою відповідача.

Однак, відповідач в порушення умов договору плату за виконану роботу повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданих позивачем та неоспорених відповідачем уточнених розрахунків складає 49120,06 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 49120,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати наданих послуг.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 2.2.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2. договору, розмір якої, за уточненими розрахунками позивача становить 3443,24 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3443,24 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-102»Голосіївської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Демиївська, 33, код ЄДРПОУ 26385316) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51А. код ЄДРПОУ 03366500) 49 120 (сорок дев‘ять тисяч сто двадцять) грн. 06 коп. основного боргу, 3 443 (три тисячі чотириста сорок три) грн. 24 коп. пені, 525 (п‘ятсот двадцять п‘ять) грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 02.02.2011.