Рішення № 13615434, 27.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/53727.01.11 За позовом Приватного підприємства "Укртехобладнання"

До Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" –Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”

Третя особа Акціонерний банк «Київська Русь»

Про стягнення 8775281,96 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Мітічкін А.С. –представник за довіреністю

Від третьої особи –не з’явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.01.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.11.2010 до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи господарського суду Запорізької області №09-07/797-18/221/10 за позовом Приватного підприємства "Укртехобладнання" до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" –Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, які були направлені господарським судом Запорізької області до господарського суду міста Києва у відповідності до вимог ст.ст. 15, 17 ГПК України. 24.11.2010 зазначену справу за резолюцією керівництва господарського суду міста Києва було передано для розгляду по суті судді цього ж суду Станіку С.Р.

Ухвалою суду від 26.11.2010 справу прийнято суддею Станіком С.Р. до свого провадження, присовєно справі № 47/537 та призначено її розгляд на 14.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 розгляд справи відкладено до 21.12.2010.

Також, представником позивача в судовому засіданні 21.12.2010 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 24416196,00 грн. основного боргу, 4541411,89 грн. інфляційних втрат, 1388712,96 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 продовжено строк розгляду спору за спільним клопотанням сторін, залучено участі у розгляді справи Акціонерний банк «Київська Русь»(код ЄДРПОУ 24214088, місцезнаходження: 04071 м.Київ, вул. Хорива, 11-А) у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено розгул справи на 27.01.2011.

В судове засідання 27.01.2011 позивач своїх представників не направив, але суд, враховуючи те, що в попередніх судових засіданнях представником позивача були надані пояснення по суті спору, надані додаткові документи, які на його думку необхідні для вирішення спору, а також з метою дотримання процесуального строку розгляду спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача.

Вимоги позивача у позові (з урахуванням здійснених уточнень) мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 11161207419 від 04.12.2007 та ч. 4 статті 692 Цивільного кодексу України від 21.12.2010 не було здійснено у обумовлений договором строк оплату поставленого позивачем на користь вантажоотримувачів (підпорядкованих відповідачу підрозділи, а саме атомні електростанції) обладнання на суму 24416196,00 грн. Також, за прострочення виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару по договору № 11161207419 від 04.12.2007, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 4541411,89 грн. інфляційних втрат та 1388712,96 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2011 проти заявлених вимог, з урахуванням здійснених позивачем уточнень, - заперечував, просив суд у позові відмовити. Відповідач у відзиві в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 11161207419 від 04.12.2007, згідно умов якого позивач зобов’язався поставити на підпорядковані відповідачу підрозділи технологічне обладнання на загальну суму договору 13848650,00 грн. Найменування, номенклатура, кількість та ціна продукції, що поставлялась, були визначені сторонами в специфікаціях № 1-5. На виконання умов договору № 11161207419 від 04.12.2007 позивачем було поставлено продукцію на суму 7518142,00 грн., яка була прийнята вантажоодержувачами та оплачена відповідачем у повному обсязі. Також, позивач не досягнувши згоди з відповідачем щодо ціни продукції, за своєю ініціативою та на свій власний ризик поставив обладнання на заявлену до стягнення суму, що не відповідає специфікаціям № 1-5 до договору № 11161207419 від 04.12.2007. Оскільки поставка такого обладнання не була передбачена умовами підписаного договору, вантажоотримувачі не мали правових підстав для прийняття такого обладнання на виконання укладеного договору, а тому в прийманні такого обладнання було відмовлено. Але керівництво відокремлених підрозділів - вантажоотримувачів погодились на пропозицію позивача тимчасово прийняти його майно (обладнання) на відповідальне зберігання, про що оформили відповідні акти прийняття на зберігання продукції, в яких ціну товару не зазначено. Як на момент поставки такого обладнання, так і на сьогоднішній день, ВП «Атомкомплект»НАЕК «Енергоатом», як сторона по договору поставки № 11161207419 від 04.12.2007 не погоджував та не підписував жодної додаткової угоди, згідно якої було б внесено зміни до Специфікацій №1 - №5, щодо зміни номенклатури, кількості та вартості обладнання для їдалень, а позивач, всупереч визначеному законом і договором порядку такого погодження суттєвих умов поставки –відповідного погодження з відповідачем –не здійснив. Відтак, у відповідача відсутній обов’язок по оплаті товару на суму 24416196,00 грн.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору –Акціонерний банк «Київська Русь»через канцелярію суду надала письмові пояснення по суті спору, в яких зазначало про те, що АБ «Київська Русь»було надано позивачу кредит для придбання обладнання та поставки його відповідачу, а в забезпечення виконання зобов’язань по поверненню кредиту між сторонами було укладено договір застави майнових прав № 45363-20/7-6 від 18.12.2007, згідно умов якого позивачем, як заставодавцем, було надано заставодержателю, тобто банку, майнове право вимоги від ДП НАЕК «Енергоатом»передачі у власність грошових коштів згідно контракту № 11161207419 від 04.12.2007 в сумі 13848,650,00 грн., стягнення по якому коштів є предметом спору в справі № 47/537. невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки призвело утворення заборгованості позивача перед банком.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2007 між відповідачем - Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як покупцем, в особі директора відособленого підрозділу «Атомкомплект», та позивачем –ПП «Укртхобладнання», як постачальником, було укладено договір поставки № 11161207419 (далі –договір № 11161207419 від 04.12.2007), належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи.

Умовами договору № 11161207419 від 04.12.2007 сторони погодили, що постачальник зобов’язаний в поярку та на умовах, визначених у договорі, поставити обладнання для столових (продукція), для потреб ВП «Запорізька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС», ВП «Ровенська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Атоменергомаш АЕС», ДП НАЕК «Енергоатом», надалі –вантажоотримувач, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1), найменування, одиниця виміру та загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строки поставки вказуються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п. 1.2), ціна продукції встановлена в національній валюті України та вказана в специфікаціях (п. 3.1), сума договору складає 13848650,00 грн. (п. 3.2), продукція оплачується покупцем по ціні, вказаній у специфікаціях (п. 3.4), оплата поставленого, згідно специфікацій, продукції проводиться покупцем протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання –передавання продукції (п. 3.5). строк поставки продукції вказується в специфікаціях, за згодою сторін допускається дострокова поставка (п. 4.1), поставка продукції згідно специфікацій проводиться автомобільним транспортом на умовах DDP ВП «Запорізька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС», ВП «Ровенська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Атоменергомаш АЕС», ДП НАЕК «Енергоатом»згідно Інкотермс 2000 (п. 4.2), датою поставки вважається дата видаткової накладної, яка підтверджує надходження продукції на склад вантажоотримувача (п. 4.4), передавання продукції постачальником покупцю проводиться по акту приймання –передавання на складі вантажоотримувача у відповідності з супровідними документами (п. 5.1), зміни у договір можуть бути внесені за згодою сторін з оформленням додаткової угоди до договору, яке набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Допускається внесення змін у договір шляхом обміну листами, які є невід’ємною частиною договору. Зміни та доповнення у договір, які стосуються його суттєвих умов (предмет, вимоги якості, ціна, строк виконання) вносяться за згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до договору та скріплення його печатками (п. 10.3).

Також, сторонами договору № 11161207419 від 04.12.2007 було погоджено Специфікації № 1-5 до зазначеного договору, укладено додаткову угоду № 1 від 26.02.2008 щодо строків поставки, додаткову угоду № 2 від 30.12.2008, додаткову угоду № 3 від 30.12.2009.

Відповідно до актів здавання –приймання до договору № 11161207419 від 04.12.2007, а саме: від 27.06.2008 на суму 3927137,00 грн., від 22.07.2008 на суму 893265,00 грн., від 09.10.2008 на суму 790708,00 грн., від 28.10.2008 на суму 755292,00 грн., від 03.11.2008 на суму 471258,00 грн., від 29.12.2008 на суму 521360,00 грн., від 29.12.2008 на суму 159122,00 грн., які підписані представниками та посвідчені печатками продавця (позивача) та покупця (відповідача), продавцем було поставлено, а покупцем прийнято товар загалом на суму 7518142,00 грн., яка була прийнята вантажоодержувачами та оплачена відповідачем у повному обсязі в сумі 7518142,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими відповідачем копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи, а також прийнята вантажоодержувачами згідно видаткових накладних.

ПП «Укртехобладнання» направило до ВП «Атомкомплект»лист №26/03 від 26.03.2008р, в якому зазначало про те, що з метою належного оформлення змін до договору №11161207419 направляє повідомлення про прийняття пропозиції щодо змін умов договору та пропозицію укласти відповідну додаткову угоду до договору. 27.04.2008.

Також, ПП «Уктехобладнання» листом №27/09 повідомило ВП «Атомкомплект»НАЕК «Енергоатом»про можливість збільшення відпускних цін на обладнання. Відповідь на зазначений лист до ПП «Укртехобладнання» не надійшла.

Також, позивачем для доручення до матеріалів справи додано акти приймання –передавання продукції, згідно яких позивачем було передано для потреб ВП «Запорізька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС», ВП «Ровенська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Атоменергомаш АЕС», ДП НАЕК «Енергоатом»певну продукцію для зберігання на склад, без зазначення її ціни, зокрема за актами від 11.09.2008, від 08.09.2008, від 29.05.2008, від 06.06.2008, та акт без дати, в яких зазначено, що продукція за ними прийнята на зберігання.

У письмових поясненнях по справі, позивач зазначав про те, що вартість поставленої продукції за вищенаведеними актами прийняття на зберігання він визначив на підставі того, що листами №26/03 від 26.03.2008 та №27/09 він повідомив відповідача про збільшення відпускних цін, оскільки їх збільшив і завод-виробник, про що між позивачем та відповідачем була досягнута згода внаслідок направлення зазначених листів.

Як зазнава відповідач у своїх поясненнях по справі, керівництво відокремлених підрозділів - вантажоотримувачів погодились на пропозицію позивача тимчасово прийняти його майно (обладнання) на відповідальне зберігання, про що оформили відповідні акти прийняття на зберігання продукції, в яких ціну товару не зазначено. Як на момент поставки такого обладнання, так і на сьогоднішній день, ВП «Атомкомплект»НАЕК «Енергоатом», як сторона по договору поставки № 11161207419 від 04.12.2007 не погоджував та не підписував жодної додаткової угоди, згідно якої було б внесено зміни до Специфікацій №1 - №5, щодо зміни номенклатури, кількості та вартості обладнання для їдалень

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 Господарського кодексу України ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання. Суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб’єкта господарювання.

Ціна –це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об'єкт оцінки від продавця до покупця, також грошове відображення вартості товару.

П. 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд враховує те, що вимогами чинного законодавства встановлено, що зміна умов договору, зокрема тих, які є суттєвими, допускається за згодою обох сторін шляхом укладення відповідних двосторонніх угод, що зокрема встановлено і в пункті 10.3 договору № 11161207419 від 04.12.2007, а тому посилання позивача на те, що між ним та відповідачем на підставі надісланих відповідачу листів було погоджено умови договору № 11161207419 від 04.12.2007 щодо збільшення ціни продукції, яка підлягала поставці –судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить вищенаведеним нормам, оскільки ціна продукції має визначатись за згодою сторін договору шляхом укладення у встановленому порядку відповідних угод.

А оскільки позивачем суду станом на момент вирішення спору не надано належних та допустимих доказів того, що між позивачем та відповідачем було укладено у встановлений законом спосіб договір щодо поставки продукції, перелік якої наведено у актах прийняття на зберігання, зокрема не надано доказів і погодження ціни продукції у даних актах про прийняття на зберігання, загальна вартість якої визначена саме позивачем на суму 24416196,00 грн., як не надано доказів і погодження зазначеної вартості продукції відповідачем, відповідно, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутнє зобов’язання по її оплаті. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24416196,00 грн. заборгованості по договору № 11161207419 від 04.12.2007 –задоволенню не підлягають.

Також, оскільки у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем в розмірі 24416196,00 грн., відповідно, відсутнє і прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем по договору № 11161207419 від 04.12.2007 саме на заявлену до стягнення суму за заявлений до стягнення період, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 4541411,89 грн. інфляційних втрат та 1388712,96 грн. 3% річних –задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову - відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення –01.02.2011