Рішення № 13615417, 24.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/35824.01.11 Господарський суд міста Києва, у складі колегії судді, головуюча суддя Джарти В.В., судді Пригунова А.Б. та Гулевець О.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аплінк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков і компанія"

простягнення 24243,84 грн.

Представники сторін: від позивача Племянник О.М. - представник; від відповідачаКияниця О.В. –представник. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аплінк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і компанія" коштів на загальну суму 24243,84 грн., у тому числі 8784,00 грн. –основний борг, 15459,84 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв‘язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по договору доручення від 06.04.2010 у строки передбачені договором, позивач набув право відмовитись від договору та вимагати від відповідача повернення коштів перерахованих на рахунок відповідача позивачем та сплати неустойки у вигляді пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на відсутність його вини у невиконанні зобов‘язань по договору, оскільки позивач звернувся до відповідача з проханням припинити виконання доручення по договору. Крім того, відповідач зазначає про те, що позивачем не переданий весь пакет документів для належного виконання доручення позивача.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

06.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аплінк", як довірителем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і компанія", як повіреним (відповідач), укладено договір доручення № 01/04, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов‘язання від імені та за рахунок довірителя здійснити комплекс юридичних дій пов‘язаних з отриманням на ім‘я довірителя ліцензії Міненергобуду України на здійснення будівельної діяльності, пов‘язаної із створенням об‘єктів архітектури, а саме: формування необхідного пакету документів; проходження експертної перевірки; отримання позитивного експертного висновку; подача документів на ліцензійну комісію; проходження комісії, отримання будівельної ліцензії, яка має містити відповідний перелік робіт.

Згідно з п. 1.2 договору повірений зобов‘язується виконати доручення в термін до 01.06.2010, за умови своєчасного надходження передплати на розрахунковий рахунок повіреного згідно з п. 2.1.2 даного договору. Договір діє до 05.06.2010 (п. 6.4 договору).

Виконанням доручення, визначеного п. 1.1 цього договору, вважається факт передачі повіреним довірителю за актом приймання –передачі ліцензії Міненергобуду України на ім‘я довірителя з переліком робіт зазначених у п. 1.1.6 цього договору.(п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1, п. 2.1.1, за виконання доручення, визначеного п. 1.1. цього договору, довіритель зобов‘язується виплатити повіреному винагороду в розмірі 14640,00 грн.; довіритель зобов‘язується оплатити частину (60%) винагороди повіреного в сумі 8784,00 грн. до початку виконання доручення, але не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом п. 2.2.3 договору передбачено, що при підписанні договору довіритель зобов‘язується надати повіреному всю необхідну інформацію та документи, а саме: нотаріально посвідчені копія статуту довірителя; копія довідки з ЄДРПОУ від 17.03.2010, нотаріально посвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію серії А01№ 095095.

На виконання умов договору позивачем передану відповідачу за актом від 06.04.2010 документи передбачені п. 2.2.3 договору. Також позивачем платіжним дорученням від 07.04.2010 № 3087 перераховано на рахунок відповідача кошти на загальну суму 8784,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як в строк передбачений договором (до 01.06.2010) так і на момент розгляду спору судом, доручення позивача не виконав, ліцензію за актом не передав, доказів часткового виконання зобов‘язання не надав.

Відповідач факт не виконання зобов‘язань по договору не заперечує. Однак вказує на те, що не виконання договору сталось з вини позивача, оскільки позивач, листом від 11.05.2010 звернувся до відповідача з проханням зупинити підготовку документів по договору № 01/04 у зв‘язку з необхідністю отримання ліцензії на іншу юридичну особу. Також позивач в листі просив відповідача розглянути можливість розірвання договору та повернення коштів з одночасним укладенням нового аналогічного договору. Відповідач на вказаний лист надав відповідь, в якій повідомив про можливість отримання ліцензії на іншу юридичну особу без розірвання договору. Позивач листом від 12.05.2010 повторно просив відповідача розірвати договір № 01/04, повернути кошти та укласти аланолічний договір з іншою юридичною особою. Сторони в добровільному порядку договір не розірвали.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором доручення.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно з ст. 1001 Цивільного кодексу України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Статтею 1002 Цивільного кодексу України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. (ст. 1003 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Відповідно до ст. 1006, ст. 1007 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що позивач на виконання договору доручення передав відповідачу довіреність та документи, передбачені договором для виконання доручення, а також перерахував кошти в якості попередньої оплати у розмірі 8787,00 грн.

Судом відхиляються доводи відповідача про порушення позивачем зобов‘язань по договору в частині не надання довіреності та документів, визначених наказом від 27.01.2009 № 47 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов‘язаної із створенням об‘єктів архітектури", оскільки умовами договору не передбачено передачу позивачем відповідачу додаткових документів, ніж ті, що зазначені в п. 2.2.3 договору, а також не передбачено, що довіреність передається по акту прийому –передачі.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем не виконано умови договору щодо виконання доручення та не передано по акту документи, які повинні були бути створені на виконання договору, у строк передбачений договором до 01.06.2010. Відповідачем не надано жодних доказів створення та отримання будь –яких документів на виконання договору доручення. Судом враховується лист позивача від 11.05.2010, в якому останній просить відповідача зупинити виконання договору доручення. Однак, відповідач не надав жодних доказів виконання договору доручення до 11.05.2010 року.

Згідно з ст. 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі, зокрема відмови довірителя або повіреного від договору. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Позивач листом від 27.08.2010 повідомив відповідача про односторонню відмову від договору № 01/04 на підставі п. 2.4.1 договору з 27.08.2010 року та вимагав повернути кошти у розмірі 8784,00 грн.

Згідно з п. 2.4.1 договору доручення довіритель має право відмовитись в односторонньому порядку від договору у разі прострочення доручення визначного п. 1.1 даного договору більш ніж на 30 календарних днів з дати визначеної п. 1.2 договору. Про односторонню відмову від договору довіритель письмово повідомляє повіреного.

Статтею 1009 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення. Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

За таких обставин, судом встановлено, що договір доручення є припиненим у зв‘язку з відмовою позивача від договору доручення, зобов‘язання відповідача по договору доручення не виконано, доказів часткового виконання відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 8784,00 грн., які були перераховані позивачем як попередня оплата по договору доручення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15459,84 грн., за період з 01.06.2010 по 27.08.2010 у розмірі 2% від фактично сплаченої суми.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочки виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 4.4 договору за невиконання доручення за цим договором або неналежне його виконання повірений сплачує довірителю пеню у розмірі 2% від фактично сплаченої суми винагороди по договору за кожен день прострочки.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до матеріалів справи та умов договору, зобов‘язання по договору повинні були бути виконані відповідачем до 01.06.2010, однак позивач листом від 11.05.2010 просив відповідача зупинити виконання зобов‘язання. Доказів того, що позивач повідомив відповідача про те, що виконання зобов‘язання відповідачем має бути поновленим та виконаним, до суду позивачем не надано. Отже, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем своїх зобов‘язань по договору сталось в результаті дій позивача, які були викладені в листі від 11.05.2010 про зупинення виконання договору.

За таких обставин, судом встановлено, що невиконання відповідачем зобов‘язань по договору доручення сталось з вини позивача і тому відсутні правові підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму у розмірі 8784,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков і компанія" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги,104, код 36620572 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аплінк" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код 33639067) кошти у розмірі 8784 (вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 84 коп. та 85 (вісімдесят п‘ять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аплінк" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код 33639067) надмірно сплачене державне мито у розмірі 7 (сім) грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді

В.В. Джарти

А.Б. Пригунова

О.В. Гулевець

Дата складання повного рішення 31.01.11