Ухвала суду № 136153385, 29.04.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/678/2026 Справа № 641/7741/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І. В.,

за участю секретаря Земляної А. А.,

представника позивача Болоховцева Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дах-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, у які позивач ОСББ «Дах-2» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість з оплати обов`язкових внесків на управління, утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2021 року по 30.09.2025 року у розмірі 7632, 60 грн та понесені судові витрати у розмірі 6528 грн.

Провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником позивача було подано до суду клопотання, в якому просив закрити провадження у справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в сумі 3028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3500 грн.

Відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, згідно якого вважала заявлений розмір витрат на правову допомогу завищеним та необґрунтованим, оскільки такі витрати не були неминучими через дії позивача в частині зміни реквізитів на оплату обов`язкових внесків та не повідомлення про це мешканців будинку. Посилалась також на те, що наявна в матеріалах справи платіжна інструкція №308, надана представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомоги, не підтверджує здійснення оплати за Договором №17/01-25 від 17.02.2025 року, оскільки в платіжному документі зазначено прізвище боржника « ОСОБА_2 », при цьому відповідачем у даній справі є ОСОБА_1 . Вказала, що за таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу не доведені та документально не підтверджені позивачем. Крім того, зазначила, що заявлені витрати не є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг. Посилалась, що позовні заяви в цій категорії справ є однотипними, необхідності у додатковому витрачанні великої кількості часу для аналізу документів або збору додаткових доказів немає. Разом з цим, вказала, що відповідно до офіційного сайту «Судова влада України» протягом 2025 року ОСББ «Дах-2» до суду подано 12 позовів про стягнення заборгованості, у всіх справах представником позивача зазначено Болоховцева Є. О. та всі справи є аналогічними. На підставі викладеного, вказала на відсутність підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про закриття провадження у справі та уточнивши останнє просив закрити провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову, посилаючись на погашення ОСОБА_1 після пред`явлення позову заборгованості з оплати обов`язкових внесків на управління, утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2021 року по 30.09.2025 року, про що також суду надано відповідні квитанції про сплату заборгованості. Крім того, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в сумі 3028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3500 грн на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась, згідно поданої до суду заяви просила розглядати справу без її участі.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до змісту статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову, закривши провадження у справі, при цьому роз`яснивши сторонам наслідки закриття провадження у справі, викладені в ч. 2 ст. 256 ЦПК України, а саме: у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Що стосується вимог позивача у клопотанні про закриття провадження у справі про стягнення з відповідача суми сплаченого при пред`явленні позовної заяви судового збору в розмірі 3 028 грн та понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 грн, то суд керується таким.

Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 по справі № 199/9188/16-ц.

У п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

У заяві представника позивача про закриття провадження у справі зазначено, шо позивач не підтримує позов, у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем позовних вимог після звернення позивача до суду з позовною заявою. Крім того, у поданій заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати, посилаючись на положення ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Як убачається з платіжних інструкцій №@2PL486445 від 23.02.2026 року та № квитанції №@2PL200003 від 23.02.2026 року відповідач сплатила на рахунок позивача грошову суму в загальному розмірі 8000 грн, призначення платежу: «внесок на утримання будинку ОСББ».

Відтак, судом установлено, що відповідач задовольнила позовні вимоги ОСББ «Дах-2» після пред`явлення останнім позову.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з платіжною інструкцією №303 від 07.10.2025 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору в сумі 3 028 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 3500 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина 1 статті 29 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, провадження № 61-11991св20).

За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила, на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ОСББ «Дах-2» витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн до матеріалів справи надано Договір про надання юридичних послуг та правової допомоги № 17/01-25 від 17.01.2025, укладений між ОСББ «Дах-2» та адвокатом Болоховцев Є.О., згідно якого адвокат зобов`язується надавати Клієнту юридичні послуги та правову допомогу у питаннях щодо стягнення з власників житлових квартир, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості по сплаті внеску на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (квартирної плати) та інших обов`язкових платежів за отримання житлово-комунальних послуг; додаток № 1 до договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 17/01-25 від 17.01.2025, сторони погодили послуги, які будуть надаватися за Договором та їх вартість у загальному розмірі 3 500 грн; звіт від 16.01.2026 року щодо надання послуг до договором № 17/01-25 від 17.01.2025 на суму 3 500 грн.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на вищенаведені обставини, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог у даній справі, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, частково беручи до уваги мотиви заперечень сторони відповідача, приймаючи до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; з урахуванням кількості судових засідань, у яких брав участь представник позивача, значенням справи для сторони, а також те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дах-2» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн.

Керуючись ст. 13, 49, 137, 141, 142, 255, 256, 260, 261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дах-2» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Закрити провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дах-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дах-2» (ЄДРПОУ 23006399, місцезнаходження: м. Харків, в-зд Фесенківський, 2) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя -І. В. Зелінська