Ухвала суду № 136150957, 01.05.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.05.2026

Справа № 497/1159/25

Провадження № 6/497/74/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про видачу дублікату виконавчого листа

01.05.26 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.

за участю секретаря - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» про видачу дубліката виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» 21.04.2026 року звернулося до суду з зазначеною заявою, якою просить видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі №497/1159/25 на підставі з рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.06.2025 року про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує, тим що рішенням Болградського районного суду Одеської області від 24.06.2025, яке набрало чинності 25.07.2025, у справі № 497/1159/25, позов ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено повністю. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум»: 04053, Україна, м.Київ, Вознесенський узвіз, буд.23-А, нежитлове приміщення №35А,ЄДРПОУ 42024152 заборгованість за кредитним договором № 97807303000 від 25.06.2021 року станом на 23.01.2024 року в загальному розмірі 56 838.54 гривень з яких: заборгованість за основним боргом 31 291,14 грн. заборгованість за відсотками 25 547,4 грн., судові витрати в розмірі 2 422,40 гривень судового збору.

На підставі вказаного рішення був виданий виконавчий лист, який в подальшому був направлений на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В.В.

Однак даний лист до приватного виконавця не дійшов, місце знаходження даного листа на даний момент не відомо.

На тепер, рішення Болградського районного суду Одеської області по справі №497/1159/25 про стягнення заборгованості залишається не виконаним, боржник не погашає заборгованість, ухиляється від самостійного виконання даного рішення суду.

Строки пред`явлення виконавчого листа не пропущені, але при перевірці документів судової справи ОСОБА_1 , яка зберігається в ТОВ «ФК «Суперіум» оригіналу виконавчого листа не виявлено, тобто втрачено.

Згідно інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на підставі виконавчого листа №497/1159/25 від 20.08.2025 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. не було відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 22.04.2026 року заяву прийнято до провадження та призначено до судового розгляду о 08:30 годині 01.05.2026 року (а.с.18-19).

В судове засідання 01.05.2026 року учасники справи не з`явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить довідки про доставку електронних листів, причини неявки суд не повідомили.

Представник заявника в заяві по суті вимоги зазначив клопотання про розгляд справи у відсутність представника (а.с.2).

Таким чином, суд вважає, що сторони належним чином сповіщені про час та дату судового розгляду даної справи, що відповідає правовій позиції КЦС ВС викладеній у справі 761/14537/15 щодо стягнення боргу з банку, а саме: направлення судової повістки на електронну адресу сторони у справі є належним повідомленням при умові, що цей учасник судового процесу повідомив цю електронну адресу та користувався нею направляв до суду певні процесуальні документи.

Як зазначено у позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Чірікоста і Віола проти Італії», сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

В силу вимог частини 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд прийшов до висновку про задоволення вимог за цією заявою за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Відповідно до п.17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 24.06.2025, яке набрало чинності 25.07.2025, у справі № 497/1159/25, позов ТОВ "ФК "Суперіум" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено повністю. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум»: 04053, Україна, м.Київ, Вознесенський узвіз, буд.23-А, нежитлове приміщення №35А,ЄДРПОУ 42024152 заборгованість за кредитним договором № 97807303000 від 25.06.2021 року станом на 23.01.2024 року в загальному розмірі 56 838.54 гривень з яких: заборгованість за основним боргом 31 291,14 грн. заборгованість за відсотками 25 547,4 грн., судові витрати в розмірі 2 422,40 гривень судового збору.

На підставі вказаного рішення був виданий виконавчий лист, який в подальшому був направлений на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В.В.

Однак даний лист до приватного виконавця не дійшов, місце знаходження даного листа на даний момент не відомо.

На тепер, рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.06.2025 по справі №497/1159/25 про стягнення заборгованості залишається не виконаним, боржник не погашає заборгованість, ухиляється від самостійного виконання даного рішення суду.

Строки пред`явлення виконавчого листа не пропущені, але при перевірці документів судової справи ОСОБА_1 , яка зберігається в ТОВ «ФК «Суперіум» оригіналу виконавчого листа не виявлено, тобто втрачено.

Згідно інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на підставі виконавчого листа №497/1159/25 від 20.08.2025 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. не було відкрито виконавче провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий документ, а саме виконавчий лист №497/1159/25, було втрачено (а.с.11).

В зв`язку з наведеним, відсутність виконавчого листа, позбавляє стягувача права повторно звернутись до державної виконавчої служби з метою стягнення з боржника заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, втрата виконавчого листа відбулася поза волею стягувача.

З огляду на викладене, рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.06.2025 року у справі № 497/1159/25, за позовом ТОВ "ФК "Суперіум" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором станом на даний час залишається не виконаним, а виданий згідно вказаного рішення виконавчий лист № 497/1159/25, втрачено було не з вини стягувача.

При цьому, суд звертає на те, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України, в Україні з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан на 30 днів, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.

У відповідності до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

А так як постанова про повернення виконавчого документу стягувану була винесена 27.04.2021, строк не пропущений, оскільки з початком введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року цей строк обірвався і не обліковувався згідно вищевказаного Указу Президента України №64/2022.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, закріплено, що основними засадами судочинства є, в тому числі - обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIII "Перехідні положення" ЦПК України.

Як зазначено вище, згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто, дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, згідно ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну правову норму права".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі N 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21серпня 2019 року у справі № 2-836/11вказано, що уразі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року від 19 квітня 2021 року у справі N 2-1316/285/11, від 03 лютого 2021 року у справі N 643/20898/13-ц, від 20 травня 2021 року у справі N 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі N 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі N 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі N 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі N 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка "Дублікат". При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання, змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження.

Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Як вказано вище, в ході розгляду заяви встановлено та не спростовано, що рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.06.2025 року у справі № 497/1159/25,за позовом ТОВ "ФК "Суперіум" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором станом на даний час залишається не виконаним, а виданий згідно вказаного рішення виконавчоий лист № 497/1159/25 втрачено було не з вини стягувача.

Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Повторно даний виконавчий лист для виконання не надходив боржник не погасив борг.

Суд звертає увагу, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

З огляду на викладене, суд констатує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Як зазначено вище, у відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з огляду на всі зазначені вище, повно та всебічно з`ясовані обставини, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням того, що суд прийшов до переконання, суд прийшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум» про видачу дубліката виконавчого листа, підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 353, 354, п. 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум» про видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум», яке розташоване за адресою 04053, Україна, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд.23-А, нежитлове приміщення №35А, ЄДРПОУ 42024152, дублікат виконавчого листа на підставі заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.06.2025 року у справі 497/1159/25 за позовом ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №97807303000 від 25.06.2021 року станом на 23.01.2024 року в загальному розмірі 56 838.54 гривень з яких: заборгованість за основним боргом 31 291,14 грн. заборгованість за відсотками 25 547,4 грн., судові витрати в розмірі 2 422,40 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua.

Суддя С.В.Кодінцева