Рішення № 13614832, 25.01.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 р. Справа № 9/111

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства "Маріланс-Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріланс" вул. О. Кобилянської,54, м. Івано-Франківськ,76019,

до відповідача Приватного підприємства "Ольва" вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77700,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на суму 11453, 96 грн.

за участі представників сторін:

Від позивача: Лебедь Олена Олексіївна - представник, (довіреність вих.№ В-142 від 01.11.2010 року; паспорт НОМЕР_1 від 15.06.1996 року)

Від відповідача представники не з'явилися.

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача Приватного підприємства "Ольва" на користь позивача очірнього підприємства "Маріланс-Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріланс" 11 100, 43 грн., в тому числі: 10 000 грн. - суми основного боргу; 538, 22 грн. - пені; 102, 74 грн. - три проценти річних; 459, 47 грн. - інфляційних витрат.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2011 року подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Ольва" заборгованості на суму 11 453, 96 грн., в тому числі 10000, 00 грн. - основного боргу, 737, 81 грн. - пені; 141, 37 грн. - три проценти річних; 574, 78 грн. - інфляційних витрат. Вказана заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Відповідно до умов договору № 628 від 16.12.10 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ДП "Маріланс-Україна" ТзОВ "Маріланс" (виконавець) зобов"язується виконати роботи по реконструкції дверей та встановленню системи домофонів відповідно до завдання, вказаного у ст. 1 Договору, а ПП “Ольва” (замовник) прийняти та оплатити виконані роботи згідно ст. 2 Договору.

Представник позивача зазначив, що після отримання передоплати від відповідача позивач виконав повний об”єм договірних робіт, що підтверджено підписаним двостороннім актом прийому-передачі виконаних робіт від 20.07.10 року.

Відповідач не виконав свої зобов”язання в повному обсязі, а саме: 1) відповідач допустив заборгованість по передоплаті в розмірі 235 грн.; 2) відповідачем не здійснено повної оплати після прийняття виконаних робіт та допущено заборгованість в розмірі 9 765 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.11.10 року становить 10 000 грн.

Із посиланням на ст. 624, 625 ЦК України та умови договору представник позивача зазначив, що позивачем нараховано пеню в розмірі 538, 22 грн., три відсотки річних за користування чужими коштами в сумі 102, 74 грн., а також нараховано інфляційні витрати від суми невиконаного основного зобов"язання в сумі 459, 47 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справи розглядається за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що відповідно до умов договору № 628 від 16.12.10 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ДП "Маріланс-Україна" ТзОВ "Маріланс" (виконавець) зобов"язується виконати роботи по реконструкції дверей металевих до під”їздів у багатоквартирному будинку, що знаходяться у с.м.т. Богородчани, та виготовлені замовником, та встановленню на двері металеві в під”їзди переговорних пристроїв VIZIT, а ПП “Ольва” (замовник) прийняти та оплатити виконані роботи ( п. 1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 2.3 Договору загальна сума, що підлягає оплаті за даним договором, складає 19 530 грн., в т. ч. ПДВ 3 255 грн. Замовник зобов”язаний після підписання даного договору провести передоплату 50 % від суми договору, що складає 9 765 грн., в т. ч. ПДВ 1 627, 50 грн. Кінцевий термін проведення розрахунків не пізніше 2-х банківських днів після закінчення робіт по монтажу обладнання та підписання Акту приймання-передачі.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобовязальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судом встановлено, що 16.02.10 року ДП "Маріланс-Україна" ТзОВ "Маріланс" виставило ПП “Ольва” рахунок-фактуру № 208.

ПП “Ольва” проведено предоплату за виконані роботи в розмірі 9 530 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92_32027/4 від 02.03.10 року, де в графі “Призначення платежу” зазначено: “ За домофон. Зг. рах. № 868 від 16.02.10 року, у т. ч. ПДВ 20 % - 1 588, 33 грн.” Судом приймається вказане платіжне доручення як належний доказ у справі, при цьому зазначення в платіжному дорученні номера рахунку 868, суд вважає опискою, оскільки як вбачається з рахунку-фактури він складений за формою № 868 та має номер 208.

На виконання умов договору ДП "Маріланс-Україна" ТзОВ "Маріланс" виконано роботи, які прийняті ПП “Ольва”, про що складено акт приймання-здачі об”єкту від 20.07.10 року, скріплений підписами та печатками сторін. Зауваження до виконаних робіт відсутні.

За наведеного, строк оплати товару в порядку п. 2.3 Договору настав 22.07.10 року. Однак, відповідачем не сплачено суми боргу.

23.07.10 року за вих. № В-23 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату боргу в розмірі 10 000 грн. (235 грн. - несплачених коштів по предоплаті та 9 530 грн. - заборгованості по оплаті виконаних робіт в повному обсязі). Суду не подано доказів направлення відповідачем відповіді на претензію позивача, доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не подано доказів, які б спростували факт наявності заборгованості.

Отже, вимога позивача щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 10 000 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник несе відповідальність у випадку затримки оплати за виконані роботи у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Отже, нарахована пеня в сумі 538, 22 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способами захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов”язання. Отже, нарахування позивачем 102, 74 грн. - трьох процентів річних та 459, 47 грн. - інфляційних втрат є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість, підставність та підтвердженість позовних вимог належними та допустимими доказами у справі. Виконання позивачем робіт в повному обсязі та прийняття відповідачем виконаних робіт згідно умов договору підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.07.10 року. Відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості в розмірі 10 000 грн., як і не подано доказів сплати суми боргу.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, судом встановлено порушення прав позивача, яке підлягає захисту. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Дочірнього підприємства "Маріланс-Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріланс" до відповідача Приватного підприємства "Ольва" про стягнення заборгованості в сумі 11 453, 96 грн.

Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Ольва", вул. Петраша, 30, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77700 (код ЗКПО 20535236; р/р 26006222307 ОД “Райффайзен банк “Аваль” м. Івано-Франківськ; МФО 380805) на користь позивача Дочірнього підприємства "Маріланс-Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріланс", вул. О. Кобилянської, 54, м. Івано-Франківськ, 76019 (код ЗКПО 25569451; р/р 26009300010126 в ПАТ “Плюс Банк” м. Івано-Франківськ; МФО 336310): 10 000 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.)- суми основного боргу; 737, 81 грн. (сімсот тридцять сім грн. 81 коп.) - пені; 141, 37 грн. (сто сорок одну грн. 37 коп.) - три проценти річних; 574, 78 грн. (п'ятсот сімдесять чотири грн. 78 коп.) - інфляційних втрат; 114, 54 грн. (сто чотирнадцять грн. 54 коп.) - витрат по сплаті державного мита; 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фанда О.М.

рішення підписане 26.01.11