Рішення № 136142477, 24.04.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/100/26

Провадження № 2/671/100/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 р. м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Никифорова Є. О.,

секретаря судового засідання Козак Г. А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника

відповідача - ПАТ АТ «Страхова

компанія «ВУСО» Шиліна В. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування позову вказано, що 16 березня 2022 року близько 06 год. 00 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автобусом «SETRA S 317», р. н. НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою державного значення М-30 «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка - Луганськ - Ізварине» у напрямку від м. Тернопіль до м. Хмельницький, у межах Волочиської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, під час здійснення маневру зміни напрямку руху ліворуч не переконався у його безпечності, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху.

У результаті зазначених дій водій допустив зіткнення з мікроавтобусом «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», р. н. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку в межах своєї смуги руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення водієм автобуса вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 11.1 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка мікроавтобуса «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», р. н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , яка була дочкою позивача, загинула від отриманих тілесних ушкоджень.

Позивач вказує, що унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди їх було спричинено матеріальну шкоду на суму 17 468,96 грн, що складається з витрат на поховання, та моральну шкоду, яку позивач оцінює на суму 500 000,00 грн.

Моральна шкода полягає у тому, що внаслідок ДТП остання втратила дочку ОСОБА_6 , яка була її опорою та підтримкою в житті. Втрата дочки є страшним ударом для позивача, який вона не в силах пережити. Позивач зазначає, що вона не може спокійно спати, вона постійно думає, що в неї більше не має дочки, а в її онука ОСОБА_7 - матері. Єгор залишився напівсиротою та вже ніколи не відчує підтримку та любов найріднішої для нього людини.

Позивач вказує, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу - автобуса «SETRA S 317», р. н. НОМЕР_1 , застрахована в ПРАТ СК «ВУСО» за полісом №207041499 від 30.11.2021. Дорожньо-транспортна пригода, що сталася 16.03.2022, та унаслідок якої загинула ОСОБА_6 , є страховим випадком, що передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач стверджує, що водій транспортного засобу - автобуса «SETRA S 317», р. н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 станом на 16.03.2022 перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що відповідальність за матеріальну та моральну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, має нести страховик ПрАТ СК «ВУСО», у межах ліміту відповідальності, що передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до полісу № 207041499, встановлено розмір страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 260 000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ліміт відповідальності за завдану моральну шкоду на одного померлого становить 78 000,00 грн.

Таким чином, з ПрАТ СК «ВУСО» на користь ОСОБА_2 слід стягнути 95 468,96 грн матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП.

Позивач вказує, що відповідальність за моральну шкоду, у частині, що перевищує ліміт відповідальності страховика, у сумі 422 000,00 грн, має нести фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , як роботодавець, оскільки водій автобуса «SETRA S 317», р. н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 .

Позивач просить стягнути на її користь з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 17 468,00 грн матеріальної та 78 000,00 грн моральної шкоди, а з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 422 000,00 грн моральної шкоди.

02.02.2026 провадження у справі відкрито та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Залучено до участі у справі ОСОБА_4 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

18.03.2026 виключено третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 у зв`язку з його смертю.

Відповідач ПрАТ СК «ВУСО» позовні вимоги не визнає у зв`язку з тим, що надані позивачем докази не підтверджують розміру понесених витрат на поховання, а заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди перевищує встановлений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ліміт відповідальності страховика за моральну шкоду, завдану смертю потерпілого. Просить суд врахувати, що позивач є не єдиною особою, що має право на виплату страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілої ОСОБА_6 відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що позивач дійсно здійснила поховання ОСОБА_8 на кладовищі у м. Сіверськ. Просила врахувати, що ДТП відбулася на території Хмельницької області, а тому тіло ОСОБА_8 спочатку потребувало транспортування до місця поховання. Надані чеки на придбання пального є підтвердженням витрат на транспортування її тіла. Організацією транспортування займалася позивач особисто, ніяких договорів на організацію перевезень не укладалося.

Представник відповідача ПрАТ СК «ВУСО» просив при розгляді справи врахувати доводи відзиву та ту обставину, що за фактом загибелі ОСОБА_8 до суду з вимогами до ПрАТ СК «ВУСО» звернувся також її малолітній син ОСОБА_9 через свого законного представника.

Відповідач ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Суд, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 16 березня 2022 року близько 06 год. 00 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автобусом «SETRA S 317», р. н. НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою державного значення М-30 «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка - Луганськ - Ізварине» у напрямку від м. Тернопіль до м. Хмельницький, у межах Волочиської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, під час здійснення маневру зміни напрямку руху ліворуч не переконався у його безпечності, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху.

У результаті зазначених дій водій допустив зіткнення з мікроавтобусом «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», р. н. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку в межах своєї смуги руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення водієм автобуса вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 11.1 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка мікроавтобуса «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», р. н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , загинула на місці події від отриманих тілесних ушкоджень.

Вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 24.01.2025 р. ОСОБА_4 було визвано винуватим у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди розглядався у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Так, вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 24.01.2025 цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія» «ВУСО» на користь ОСОБА_2 17468,96 грн матеріальної та 39 000,00 грн моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду 07.01.2026 скасовано вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2025 року, зокрема, в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 , та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Вирок суду в частині, що стосується винуватості ОСОБА_4 , залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, обов`язок доказування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на відповідних учасників справи, а суд вирішує спір на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, оцінених у їх сукупності.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно її ухвалено, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду, який набрав законної сили, встановлено, що водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом - автобусом «SETRA S 317», р. н. НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України, допустив виїзд на смугу зустрічного руху та зіткнення з транспортним засобом, унаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої пасажирка мікроавтобуса «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», р. н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Зазначені обставини, встановлені вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України є преюдиційними для суду при розгляді цієї цивільної справи та не потребують повторного доказування.

Разом із тим питання щодо наявності та розміру шкоди, а також підстав і обсягу цивільно-правової відповідальності відповідачів підлягають самостійному дослідженню та оцінці судом у межах розгляду цієї цивільної справи.

Настання смерті ОСОБА_5 16.03.2022 також підтверджується свідоцтвом про її смерть, що видане Хмельницьким відділом ДРАЦС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного МУ МЮ (м. Хмельницький) 18.03.2022 р. (а.с. 3).

Судом встановлено, що позивач є матір`ю загиблої під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_8 (а. с. 7) у якому позивач записана матір`ю, свідоцтвом про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (а. с. 4), відповідно до якого прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_11 », рішенням суду про розірвання даного шлюбу (а. с. 5), відповідно до якого після розірвання шлюбу ОСОБА_5 залишено прізвище, яке вона взяла у шлюбі.

Судом також встановлено, що на розгляді Волочиського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа №671/101/26 за позовом ОСОБА_12 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення матеріальної та моральної шкоди. ОСОБА_12 є малолітнім сином ОСОБА_5 , що загинула у ДТП, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначена обставина сторонами не оспорюється.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу - автобуса «SETRA S 317», р. н. НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ СК «ВУСО» за полісом №207041499 від 30.11.2021 (а.с. 13). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю за вказаним полісом становить 260 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну 130 00,00 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 12) власником транспортного засобу - автобуса «SETRA S 317», р. н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № НОМЕР_4 (а. с. 16).

ФОП ОСОБА_3 має ліцензію № 076932 за видом господарської діяльності: «Надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом», дозволений вид робіт: «Внутрішні перевезення пасажирів автобусами», «Міжнародні перевезення пасажирів автобусами» (а. с. 16).

Згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 35 від 21.03.2022 р., що укладений відповідно до положень ЗУ «Про поховання та похоронну справу» між замовником - ОСОБА_2 та виконавцем - КП «Бахмутський ККП» предметом укладання договору-замовлення є організація та проведення поховання померлого: ОСОБА_5 на кладовищі м. Сіверськ, з наданням послуг на суму 5 971,96 грн.

Згідно з видатковою накладною № 1036 від 18.03.2022 р. (а. с 19) ОСОБА_2 одержала від ФОП ОСОБА_13 , основним видом діяльності якого за ЄДРПОУ є «Організування поховань і надання суміжних послуг», товарів та послуг на суму 7 500,00 грн:

1.Домовина 1 шт. на суму 1800,00 грн.

2.Хрестик на домовину 1 шт. на суму 50,00 грн.

3.Покривало під покійного 1 шт. на суму 250,00 грн.

4.Простинь 1 шт. на суму 150,00 грн.

5. ОСОБА_14 1 шт. на суму 170,00 грн.

6.Покривало 1 шт. на суму 350,00 грн.

7.Подушка 1 шт. на суму 150,00 грн.

8.Похоронний набір 1 шт. на суму 40,00 грн.

9.Рушник махровий 1 шт. на суму 50,00 грн.

10.Шарф 1 шт. на суму 75,00 грн.

11.Плавки 1 шт. на суму 60,00 грн.

12.Колготи 1 шт. на суму 60,00 грн.

13.Друк фото 2 шт. на загальну суму 600,00 грн.

14.Послуги ритуального агента (оформлення документів) 1 послуга на суму 900,00 грн.

15.Одягання померлої особи 1 послуга на суму 1500,00 грн.

16.Санітарна обробка 1 послуга на суму 1500,00 грн.

17.Бригада для виносу померлого з моргу в катафалк 1 послуга на суму 500,00 грн.

Оплата за накладною підтверджується товарним чеком на суму 7500,00 грн від 18.03.2022 р. (а. с. 19).

Товарним чеками з АЗС (а. с. 19, 20) підтверджується придбання палива дизельного на суму 3997,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1167 ЦК України).

Частина друга статті 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну у ДТП покладається на особу, що допустила протиправну поведінку ОСОБА_4 .

Стаття 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну третіх осіб унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону України № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону України № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України № 1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до пункту 27.4 статті 27 Закону України № 1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 27.5 статті 27 Закону України № 1961-IV відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до положень пункту 27.4 статті 27 Закону України № 1961-IV розмір страхового відшкодування моральної шкоди у разі смерті потерпілого становить 12 мінімальних заробітних плат, що станом на момент настання страхового випадку становить 78 000,00 грн (6 500 грн ? 12 = 78 000 грн).

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди (витрат на поховання), то суд вважає їх частково доведеними, на суму 7 500,00 грн, оскільки надана позивачем накладна та чек підтверджують здійснення позивачем витрат, пов`язаних із похованням дочки.

Посилання відповідача на те, що єдиною підставою для підтвердження витрат на поховання є договір-замовлення, суд вважає необґрунтованим, оскільки законодавство не встановлює виключного переліку доказів таких витрат.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для стягнення витрат на пальне на суму 3997,96 грн, оскільки надані фіскальні чеки самі по собі не підтверджують їх безпосереднього зв`язку з організацією поховання померлої особи. Позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що придбане пальне використовувалося саме з метою перевезення тіла, організації поховання або здійснення інших дій, безпосередньо пов`язаних із похованням. За таких обставин відсутній причинний зв`язок між понесеними витратами та похованням, що виключає можливість їх відшкодування.

Також, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог у частині витрат, заявлених на підставі договору-замовлення № 35 від 21.03.2022 р. Незважаючи на наявність зазначеного договору, матеріали справи не містять належних доказів фактичного виконання грошового зобов`язання за цим договором, зокрема платіжних документів (квитанцій, фіскальних чеків, банківських документів тощо), які б підтверджували здійснення оплати позивачем відповідних послуг.

Сам по собі договір-замовлення підтверджує лише намір сторін щодо надання ритуальних послуг та їх вартість, проте не є доказом понесення витрат у розумінні статей 7681 ЦПК України. Відсутність доказів оплати виключає можливість встановлення факту реального понесення витрат та їх розміру.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність належних, допустимих та достовірних доказів понесення позивачкою витрат на пальне, а також витрат за договором-замовленням, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин стягненню зі страховика на підставі положень пункту 27.4 статті 27 Закону України № 1961-IV підлягають витрати на поховання у сумі 7 500,00 грн, оскільки позивачем підтверджено такі витрати. Підстав для стягнення витрат на пальне на суму 3997,96 грн та витрат за договором-замовленням на суму 5971,96 грн суд не вбачає, оскільки ці витрати позивачем не підтверджені.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала смерть дочки позивача ОСОБА_6 , що є непоправною втратою найближчої людини та спричиняє значні душевні страждання, пов`язані з переживанням горя, втрати родинних зв`язків, зміною звичного способу життя та необхідністю подальшого існування без підтримки дочки.

Оцінюючи характер і обсяг моральних страждань позивача, суд враховує особливий характер сімейних відносин між матір`ю та дитиною, глибину душевних переживань, пов`язаних із втратою найближчої людини, тривалість та незворотність наслідків такої втрати, засади розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн є співмірною характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивач у зв`язку зі смертю доньки, відповідає засадам розумності та справедливості.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення зі страховика моральної шкоди суд враховує, що загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у разі смерті потерпілого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що станом на момент настання страхового випадку становить 78 000,00 грн (6 500 грн ? 12 = 78 000 грн), а також ту обставину, що право на виплату страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю доньки позивача має неповнолітній син потерпілої ОСОБА_6 .

Оскільки відшкодування моральної шкоди страховиком, з урахуванням загального розміру страхової виплати, здійснюється рівними частинами, що передбачено ст. 27 Закону України № 1961-IV, то стягненню на користь позивача зі страховика підлягає сума, що дорівнює половині страхової виплати та становить 39 000,00 грн (78 000,00/2=39 000,00), а у задоволенні решти позовних вимог до ПрАТ СК «ВУСО» слід відмовити.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, що заявлені до ФОП ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статей 1172, 1187 ЦК України покладення обов`язку відшкодування шкоди на іншу особу, ніж безпосередній заподіювач, можливе лише за умови доведення сукупності передбачених законом підстав, зокрема існування трудових (службових) або інших правовідносин між такою особою та заподіювачем шкоди, а також вчинення шкоди у зв`язку з виконанням відповідних обов`язків або використанням джерела підвищеної небезпеки у сфері діяльності цієї особи.

У цій справі позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що водій ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових або інших правовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , а також того, що він використовував транспортний засіб у межах господарської діяльності останнього чи виконував його доручення. Відсутні докази укладення трудового договору, цивільно-правового договору, шляхового листа, наказу, розпорядження чи інших документів, які б підтверджували виконання водієм функцій саме в інтересах відповідача ФОП ОСОБА_3 .

З урахуванням положень статті 81 ЦПК України, за якою обов`язок доказування покладається на сторону, що заявляє відповідні вимоги, та з огляду на заборону ґрунтування висновків на припущеннях, відсутність таких доказів виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 . За таких обставин підстави для застосування до нього положень статей 1172, 1187, 1194 ЦК України відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частин першої, третьої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач відповідно до закону звільнений від сплати судового збору при поданні позову, такий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задоволено частково у розмірі 48,7 %, а у задоволенні позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено повністю, судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» пропорційно задоволеним вимогам, що становить 648,29 грн, тоді як підстав для покладення судових витрат на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 23, 1166, 1167, 1168, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, статтями 22, 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 89, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_2 46500,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідачі:

1. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», код ЄДРПОУ 31650052, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31;

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 01.05.2026 р.

Суддя Є. О. Никифоров