Ухвала суду № 136140357, 30.04.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 515/1048/24

Провадження № 2-п/513/4/26

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Ніколенко В.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Суржук Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області заяву представника відповідача про відвід судді у цивільній справі за заявою відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Грибанова Дениса В`ячеславовича до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в:

В провадженні судді Саратського районного суду Одеської області перебуває заява відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Грибанова Дениса В`ячеславовича до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

16 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Суржук Л.М. надійшла заява про відвід судді у справі №515/1048/24.

Заява обґрунтована тим, що суддя Рязанова К.Ю. не може брати участь у розгляді цієї справи і підлягає відводу з підстав сумнівів у її неупередженості та об`єктивності. Так суддя Рязанова К.Ю. раніше здійснювала розгляд іншої цивільної справи № 515/1267/24 за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Суржук Людмили Миколаївни про перегляд заочного рішення Саратського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У даній справі було прийнято судову ухвалу від 11 березня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, якою мотивовано, що «наведені стороною відповідача посилання фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам та застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення, адже суд першої інстанції не має права скасовувати заочне рішення для надання іншої оцінки тим самим обставинам та доказам, що вже наявні у матеріалах справи та були оцінені судом». У даній судовій справі № 515/1267/24 так само як і в судовій справі № 515/1048/24 аналогічними (подібними) є правовідносини, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. А тому при вирішенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Суржук Людмили Миколаївни про перегляд заочного рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 лютого 2025 року у справі № 515/1048/24 є обґрунтовані сумніви в неупередженості судді Рязанової К.Ю. та ризики, що вона ухвалить аналогічне (подібне) рішення (ухвалу) про відмову у задоволенні поданої заяви з тих же само підстав, що й у справі № 515/1267/24. розгляд питання про відвід є виконанням вимог статті 6 § 1 Конвенції щодо забезпечення принципів незалежності та неупередженості суду, який має бути максимально безстороннім та об`єктивним, а також з метою усунути будь-які сумніви в забезпеченні незалежною державою принципу справедливості судочинства. Право сторін на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав. А тому вважають, що суддя Рязанова К.Ю. не може брати участь у розгляді справи № 515/1048/24 і підлягає відводу, оскільки може бути побічно заінтересована у результаті розгляду справи та ухвалити рішення, аналогічне тому, яке нею винесено 11 березня 2026 року у судовій справі № 515/1267/24 (про аналогічні відносини, аналогічний предмет спору) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

У судовому засіданні адвокат Суржук Л.М. заяву про відвід судді підтримала з підстав викладених у ній, та просила суд її задовольнити.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши заяву суд дійшов до таких висновків.

За положеннями ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частин 5 статті 40 ЦПК України, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що постановляється ухвала, яка оформлюється окремим документом. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Згідно із частиною 1 статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (ч.2 ст.36 ЦПК України).

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Положеннями ст. 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року відповідно до Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, а вплив на них у будь який спосіб забороняється.

У пункті 67 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 від 10 вересня 2009 року, наголошено, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В даному випадку судом не встановлено жодної обставини, яка б викликала розумний, об`єктивно обґрунтований сумнів у неупередженості судді Рязанової К.Ю. у даній цивільній справі, доводи представника відповідача щодо наявності підстав для відводу фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням ухваленим в межах розгляду справи №513/1267/24, у зв`язку з чим, заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Суржук Л.М., про відвід судді є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.33, 36, 39, 40, 41, 258-261 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 адвоката Суржук Людмили Миколаївни про відвід судді Саратського районного суду Одеської області Рязановій К.Ю. у цивільній справі за заявою відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 лютого 2025 року у цивільній справі № 515/1048/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Грибанова Дениса В`ячеславовича до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К. Ю. Рязанова