Рішення № 136139739, 30.04.2026, Болградський районний суд Одеської області

30.04.2026

Справа № 317/4824/25

Провадження № 2/497/713/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів,

представника позивача ОСОБА_2 , в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів,

представника третьої особи Рак В.В., в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів,

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба (відділ) у справах дітей Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом та просить суд позбавити громадянку України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина - громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому позивача посилається на те, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 матір`ю якого є відповідач. А відомості про батька внесені до актового запису відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою матері. Відповідач у вихованні сина участі не приймає, повністю самоусунулась від дитини, з моменту народження дитини по цей час вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, не забезпечує харчуванням, медичним оглядом, не створює умов для отримання дитиною освіти, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Вона веде асоціальний та аморальний спосіб життя, системно вживаючи алкогольні речовини. 03 жовтня 2024 року Запорізький районний суд ухвалив рішення по справі №317/2899/24 за позовною заявою виконавчого комітету Широківської сільської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_4 про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Підставами для ухвалення цього рішення стало невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини та притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 184 КУпАП. Факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини знайшов своє підтвердження в матеріалах судової справи. Рішенням виконавчого комітету Широківської сільської ради від 05.12.2024 року ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Наказом №32 служби у справах дітей від 22.11.2024 року з 05.12.2024 року малолітнього ОСОБА_4 тимчасово влаштовано в сім`ю знайомих, з якими скалися близькі стосунки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та які бажають залишити дитину на виховання у своїй сім`ї. Відтоді дитина мешкає з ними, а біологічна матір долею сина не цікавиться, в житті дитини не приймає участі, ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. 06.03.2025 року рішенням виконавчого комітету Широківської сільської ради №90 встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_4 та позивача призначено опікуном. 03.10.2024 року Запорізький районний суд в межах справи №317/2899/24 вирішив питання щодо стягнення з відповідача аліментів та станом на вересень 2025 року розмір заборгованість відповідача по аліментах на утримання ОСОБА_6 становить майже 55 000,00 грн. Біологічна мати дитини ОСОБА_3 не бере жодної участі у житті сина, не надає матеріальної допомоги, не телефонує, не цікавиться здоров`ям, емоційним станом чи потребами дитини. Фактично після відібрання дитини, відповідачка повністю самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, залишивши долю дитини на повну відповідальність позивача. Без позбавлення матері дитини батьківських прав, позивач не може вільно вирішувати питання всебічного забезпечення дитини опікуном якого вона визначена на даний час, тому для захисту прав та інтересів дитини звертається до суду з цими позовними вимогами.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 03.10.2025 року підсудність даної справи була визначена за Болградським районним судом Одеської області, але цю позицію суду було апельовано стороною позивача.

Справа, після розгляду апеляційною інстанцією ухвали судді від 03.10.2025 року про передачу справи за підсудністю (залишено в силі), 08 січня 2026 року надійшла до Болградського районного суду Одеської області.

Ухвалою судді від 13.01.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. В подальшому ухвалою суду від 11.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засідання підтримали позов в повному обсязі. Зазначили, що відповідачка не цікавиться справою, дитина була відібрана у відповідачки, вона нічого не робе для повернення дитини, служба у справах дітей Широківської сільської ради Запорізького району була ініціатором відібрання дитини, наразі дитина у позивачки, яка планує усиновити дитину.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, але про причини своєї неявки суду не повідомила, своєї позиції з приводу заявлених позовних вимог не висловила.

Представник третьої особи - Служби (відділ) у справах дітей Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області - Рак В.В. в судовому засіданні не заперечував щодо заявлених вимог, зазначив про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , що буде відповідати його інтересам та для подальшого вирішення питання щодо усиновлення дитини.

Представник третьої особи - Запорізької міської ради по Дніпровському району - головний спеціаліст відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Шустер О.В., яка підтвердила свої повноваження довіреністю №02/03.3-20/00045 від 02.01.2026 року, надала 09.03.2026 року через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи у відсутності представника органу опіки та піклування. Таку саме заяву надала ще один представник служби ОСОБА_7 , яка підтвердила повноваження довіреністю №02/03.3-20/00040 від 02.01.2026 року. Рішення просять прийняти з урахуванням інтересів дитини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

В силу п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, яка передбачає підстави позбавлення батьківських прав, зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , яке видане 14 березня 2022 року Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на підставі актового запису №12 від 14.03.2022 року (Т.1 а.с.62) його батьками вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , відповідач по справі, місцем народження зазначене с. Широке Запорізького району Запорізької області.

Під час державної реєстрації народження дитини відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, тобто за заявою матері, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України №00035254159 сформованим 14 березня 2022 року (Т.1 а.с.63).

Дитина має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2025/005943435 від 08.05.2025 року (Т.1 а.с.66).

Так, рішенням виконавчого комітету Запорізького району Запорізької області №165 від 22.05.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відібрано від матері ОСОБА_3 та тимчасово влаштовано до КНП «Дитяча лікарня №5» Запорізької міської ради (Т.1 а.с.96).

В подальшому рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03.10.2024 року по справі №317/2899/24, провадження №2/317/876/2024 було вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у матері ОСОБА_3 , без позбавлення батьківських прав та передано дитину під опіку держави, також стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили, про що свідчить відмітка в єдиному реєстрі судових рішень (Т.1 а.с.68-72). Під час розгляду цієї цивільної справи, судом встановлено, що 21.05.2024 року до Служби у справах дітей Широківської сільської ради Запорізького району надійшла інформація від ОСОБА_9 про дитину в небезпеці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , разом з матір`ю ОСОБА_3 . Після отримання повідомлення про дитину в небезпеці фахівцями служби було здійснено вихід за місцем проживання дитини та встановлено, що помешкання в якому проживає дитина не пристосоване для її проживання, відсутня білизна, в хаті брудно, недопалки та стійкий запах від паління тютюну. Після чого відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП та ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 850 грн. Судом встановлено, що відповідач веде асоціальний спосіб життя, не працює, вона зловживає алкоголем, що й стало приводом для звернення до суду з позовом про відібрання дитини.

Після набрання судовим рішенням законної сили, 22 листопада 2024 року наказом служби (відділу) у справах дітей Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області №32 ОСОБА_4 тимчасово влаштовано з 05.12.2024 року в сім`ю знайомих, з якими склалися близькі стосунки, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.107), а вже 05 грудня 2024 року виконавчим комітетом Широківської сільської ради прийнято рішення №396 про надання дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування (Т.1 а.с.98).

Надалі, 06 березня 2025 року рішенням виконавчого комітету Запорізького району Запорізької області №90 над малолітнім ОСОБА_4 встановлено опіку та ОСОБА_1 , позивача по справі, призначено опікуном над ним (Т.1 а.с.109-110).

10 червня 2025 року в.о.голови правління РСББ «Мурманська 5» Лищун Т. складено акт №17 про фактичне проживання дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 з 05.12.2024 року в сім`ї позивача (Т.1 а.с.67).

Щодо стягнутих судовим рішенням від 03.10.2024 року по справі №317/2899/24 аліментів, то 28 березня 2025 року за заявою ОСОБА_1 , опікуна дитини, судом було видано виконавчий лист (Т.1 а.с.111-112), який 01.04.2025 року пред`явлено до Запорізького відділу державної виконавчої служби для примусового виконання (Т.1 а.с.113-114).

Відповідно до постанови державного виконавця від 08.04.2025 року на підставі цього виконавчого листа було відкрите виконавче провадження №77690186 (Т.1 а.с.115-116) та станом на 31.08.2025 року виконавцем складено розрахунок заборгованості ОСОБА_3 по аліментам на утримання дитини, яка склала 54 145,41 грн. (Т.1 а.с.117-118), відомостей про оскарження відповідачем цього розрахунку суду не надано, тобто відповідач не виконує покладені на неї судом обов`язки щодо матеріального утримання дитини, яка тимчасово влаштована до родини, що здійснює за нею догляд та опікуються нею.

Під час перебування у сім`ї позивача дитина відвідує розвиваючи заняття в освітньому центрі для дітей та батьків v_komforti з 23.12.2024, при цьому працівниками центру визначено, що рівень розвитку хлопчика відповідає віковим особливостям, дитина активна, виглядає охайною та доглянутою, легко йде на контакт з іншими дітьми, що підтверджено довідкою №6 виданою 11.04.2025 року ФОП ОСОБА_10 (Т.1 а.с.119).

Позивач також піклується про здоров`я дитини, а саме уклала Декларацію про вільний вибір лікаря з лікарем-педіатром, хлопчик щеплений за віком, на диспансерному обліку не знаходиться, до центру на прийом до лікаря-педіатра звертаються опікуни ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується письмовою інформацією за вих.№1157/01-06 від 14.05.2025 року наданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» (Т.1 а.с.127) та іншими медичними документами (Т.1 а.с.128-133).

Опікуни у 2025 році двічі зверталися до служби у справах дітей для погодження їх виїзду з дитиною за кордон для відпочинку в Тунісу та Болгарії, що підтверджується листами Служби за вих.№01.01-18/1497 від 15.05.2025 року та вих.№01.01-18/2121 від 18.07.2025 (а.с.134, 135) та дитина відвідувала з опікунами ці країни.

З вище перелічених доказів встановлено, що після влаштування дитини в сім`ю позивача, мати дитини, жодних дій для встановлення контакту з дитиною, для його матеріального забезпечення не здійснювала, вона самоусунулася від виконання свої батьківських обов`язків, поклавши їх повністю на сім`ю опікуна, визначеного органом опіки та піклування.

Судом досліджено письмовий висновок органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Дніпровському району Запорізької міської ради наданий за ухвалою суду від 11.03.2026 року, з якого видно, що відповідач на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_3 . 08.04.2026 року служба у справах дітей надала відповідь, що ОСОБА_3 фактично проживає за вищевказаною адресою, що належить її співмешканцю. Для виховання та розвитку дитини умови в будинку не створені, в результаті бесіди відповідачка повідомила, що ніде не працює, за її словами у неї періодично трапляються приступи епілепсії. Проти позбавлення її батьківських прав відносно до малолітнього сина ОСОБА_4 не заперечує. Фактично мати самоусунулася від виконання своїх обов`язків: не цікавиться життям та розвитком сина, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не виявляє інтересу до виховання дитини та не створює умови для отримання освіти, тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до її сина ОСОБА_4 .

Тобто судом встановлено, що мати дитини не цікавиться ним, вихованням та утриманням сина не займається, з ним не проживає, не турбується про життя та здоров`я сина, матеріально не допомагає, навіть повідомила представникам органу опіки, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно сина.

Отже, своїми діями, відповідач свідомо порушує свої зобов`язання закріплені в статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України.

В принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

В ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону вказано, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 вищеназваного Закону вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 15 цього ж Закону встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.

Відповідно до ст. 164 СК України батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає.

Тобто, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцять років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.

Отже, умовами застосування такої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав є: 1) здійснення батьком (матір`ю) правопорушення, передбаченого ст. 164 СК; 2) наявність вини в діях батька (матері); 3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю; 4) дитина не досягла повноліття. Зазначені умови для позбавлення батьківських прав мають існувати одночасно.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

При розгляді даної цивільної справи достовірно було встановленою що відповідач, свідомо не виконує своїх обов`язків відносно дочки ОСОБА_11 .

Статтею 164 Сімейного Кодексу України встановлено підстави позбавлення батьківських прав, а саме п.2 ч.1 ухиляння від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що судом було достовірно встановлено виходячи з поведінки відповідача, не дивлячись на те, що перешкод у спілкуванні з сином їй ніхто не чинив і не чинить.

Виходячи з вищевикладеного, діючи в інтересах малолітньої дитини, суд вважає можливим задовольнити позов і позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ст.168 СК України «Мати, батьки, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав».

Згідно з п.6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Керуючись положенням ст.ст.2,81,263-265,280,352,354 ЦПК України; п. 2 ч.1 ст.164, ст.ст.165, 166, 180, 181 СК України; ст.ст. 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402; ч.2 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 27 вересня 1991 року; принципу №6 Декларації «Про права дитини», проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба (відділ) у справах дітей Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , громадянку України, батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

На підставі вимог ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца