Ухвала суду № 136139738, 03.04.2026, Болградський районний суд Одеської області

03.04.26

Справа № 521/5025/23

Провадження № 6/497/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.26 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Раца В.А.,

за участю секретаря Божевої І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Болград, заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

24.10.2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кірюшин А., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 14 жовтня 2024 року (а.с.22-25)звернувся до суду з цією заявою та просить допустити поворот виконання заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 07.11.2023 року у справі №521/5025/23, яким з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 64 128,59 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн. В порядку повороту виконання рішення стягнути з ТОВ "Діджи Фінанс" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 66 812,59 грн. Також просить стягнути з ТОВ "Діджи Фінанс" на користь заявника витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги в сумі 11 200,00 грн.

Вимоги вмотивовані тим, що заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 07.11.2023 року задоволено вимоги до ОСОБА_1 та стягнуто на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 64 128,59 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. від 30.01.2024 року на виконання виконавчого листа, виданого у згаданій вище справі, відкрите виконавче провадження №74007232. У подальшому, а саме 15.08.2024 року вказане виконавче провадження було завершене у зв`язку із стягненням заборгованості за виконавчим документом та основної винагороди приватного виконавця у повному обсязі. Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 03.10.2924 року у справі №521/5025/23, згадане заочне рішення скасоване. Надалі ухвалою суду від 08.05.2025 року у справі №521/5025/23 позов ТОВ «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду. Всього з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчого провадженні №74007232 стягнуто грошові кошти в сумі 66 812,59 грн. Скасування судового рішення, яке стало підставою для видачі виконавчого документа, який в свою чергу був повністю виконаний, стало підставою для звернення з даною вимогою до суду.

Ухвалою судді від 29.12.2025 року заяву призначено до судового розгляду.

05.03.2026 року представник ТОВ "Діджи фінанс" Романенко М.Е. надав до суду через систему "Електронний суд" заяву про закриття провадження у справі, так як заявник вже звертався з цією заявою, яка була залишена без задоволення.

19.03.2026 року представник заявника Кірюшин А.А. надав заперечення на клопотання (заяву) про закриття провадження, посилається на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 року у справі №186/871/14-ц, та вказує, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання рішення, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є ухваленням рішення, яке набрало законної сили в розумінні ст.ст.186,266 ЦПК України.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, представник заявника адвокат Кірюшин А.А. надав 24.02.2026 року через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за відсутності сторони.

Інші учасники справи про причини своєї неявки суд не повідомили, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

У відповідності до положень ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали, додані до заяви про поворот виконання рішення, вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 07 листопада 2023 року позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, були задоволені та з останнього стягнуто заборгованість за договором №2000039030 від 28.05.2014 року в розмірі 64 128,59 грн. та судовий збір в розмірі 2 584,00 грн. (а.с.6-7).

На підставі цього рішення було видано виконавчий документ (виконавчий лист від 09.01.2024 року) та пред`явлено стягувачем до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Цинєву А.О.

Постановою від 30.01.2024 року з виконання цього виконавчого документу відкрите виконавче провадження №74007232 (а.с.8), а вже 15.08.2024 року виконавче провадження закінчено у зв`язку повним виконанням (а.с.9).

Загальна сума стягнута з ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №74007232 склала 66 812,59 грн., що підтверджується відповіддю приватного виконавця Цинєва А.О. за вих.№11311 від 14.10.2024 року (а.с.13), а саме на користь стягувача перераховано наступні платежі: 20.02.2024 року 37 616,47 грн.; 19.07.2024 року 4 363,36 грн.; 15.08.2024 року 2819,49 грн.; 29.04.2024 року 4 363,36 грн.; 13.05.2024 року 4 363,36 грн.; 16.06.2024 року 8 923,18 грн.; 19.03.2024 року 4 363,37 грн.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 07 листопада 2023 року по справі №521/5025/23 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та передано ухвалу до канцелярії суду для вирішення питання розподілу справи в порядку ст.33 ЦПК України (а.с.10-11).

В подальшому ухвалою суду від 08.05.2025 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою представника позивача. Ухвала суду набрала законної сили 26.05.2025 року (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його не чинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч.2 ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до ч.3 ст. 444 ЦПК України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частиною 6 ст. 444 ЦПК України визначено, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Відповідно до ч.9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із ч.10 ст. 444 ЦПК України, за якою, заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Конституційний Суд України в п.3.2 рішення від 02 листопада 2011 року (справа № 1-25/2011) зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення суду та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

Поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Особливістю ухвал суду щодо повороту виконання рішення є те, що вони приймаються на стадіях виконання судового рішення.

При цьому, під час розгляду заяви про поворот виконання рішення суду необхідно з`ясувати, чи порушено скасованим судовим рішенням права сторін, чи виконано рішення суду, що призвело до порушення прав, які потребують відновленню у судовому порядку. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18).

Отже, з врахуванням того, що в порядку примусового виконання заочного рішення суду від 07.11.2023 року приватним виконавцем з відповідача ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти на користь ТОВ «Діджи Фінанс» в сумі 66 812,59 грн., однак в подальшому заочне рішення від 07.11.2023 року було скасовано ухвалою суду від 03.10.2024 року, та потім ухвалою суду від 08.05.2025 року позов залишено без розгляду, тому заява про поворот виконання рішення суду підлягає задоволенню, шляхом стягнення з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 66 812,59 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).

Суд зазначає, що в матеріали справи надано договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 02.12.2025, акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 02.12.2025; ордер на надання правничої допомоги серії АА №1528891 від 02.12.2025 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру №64 від 02 грудня 2025 року по отримання від ОСОБА_1 11 200,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі, водночас, із зазначенням детального опису робіт (обсягу правової допомоги).

Суд також враховує, що для підготовки заяви про поворот виконання рішення, на думку суду, адвокату не потрібно було опрацьовувати велику кількість законодавчих актів, які підлягають застосуванню з огляду на зміст заяви, не передбачають складності та витрати значної кількості часу.

А тому суд констатує, що визначений в наданих представником відповідача документах розмір витрат є завищеним та не відповідає складності справи, витраченому адвокатом часу та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних ним робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені заявником підлягають відшкодуванню в розмірі 5 000 гривень.

Керуючись ст.ст.260, 444 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Допустити поворот виконання заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 07.11.2023 року у справі №521/5025/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В порядку повороту виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від 07.11.2023 року у справі №521/5025/23 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 66 812 (шістдесят шість тисяч вісімсот дванадцять) гривень 59 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.А.Раца