Рішення № 136136718, 27.04.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8055/25

провадження 2/216/1248/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Скиби М.М.,

за участю: секретаря судового засідання Сирко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

20 жовтня 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»(далі ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, 14.07.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та відповідачкою було укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, шляхом введення одноразового ідентифікатора 99569. Сторонами було узгоджено всі істотні умови договору.

На виконання умов договору, відповідачці було переказано кошти безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № 4731-21ХХ-ХХХХ-8055, якими остання користувалася. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у відповідачки виникала заборгованість в сумі 19 176,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 9200 грн, суми заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 9 976,00 грн.

20.01.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 20012025-МК/ЕЙС, згідно котрого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором. Посилаючись на вищевказані обставини позивач просив суд стягнути з відповідачки суму боргу за кредитним договором, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Представник позивача Поляков О.В. у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, позов підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час, день та місце слухання справи повідомлялася належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (свобода договору).

За приписами ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч.2 ст.639 ЦК України).

За змістом положень ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

За приписами ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У судовому засіданні встановлено, що 14 липня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» і ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9855651, згідно умов якого товариство зобов`язувалось надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник повинен повернути кредит, сплатити проценти за його користування та комісію відповідно до умов (п.1.1); сума кредиту 8000,00 грн (п.1.2); строк кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних днів, дата повернення кредиту 09 липня 2025 року (п.1.3, 3.5, 7.2); позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 08 серпня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (п.1.4); стандартна процентна ставка фіксована 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом і застосовується в межах строку дії кредитної лінії (п.1.5.1); Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15,00 % від Суми кредиту, що складає 1200 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору; Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5%; кредитодавець зобов`язаний надати кредит 14 липня 2024 року. Сума кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 8000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п.2.8); у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором він повинен сплатити товариству відповідні розміри неустойки (п.6.4); додатком до цього договору є графік платежів.

Аналогічна за змістом інформація щодо умов кредитування наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 14.07.2024р.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит» підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №00-9855651 від 14.07.2024р., ідентифікований товариством; акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора).

Оскільки вказаний кредитний договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразового ідентифікатора-пароля позичальника (99569), особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яка у цій категорії справ є незмінною.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Макс Кредит» зазначені свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 17.03.2026р. із випискою по картці про емітування банком ОСОБА_1 картки № НОМЕР_2 , вказаної у кредитному договорі, та надходження на неї за період з 14.07.2024 по 19.07.2024 коштів у сумі 8000,00 грн, а також узгоджується з інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 06.02.2025р. про аналогічну транзакцію (позиція 1273).

Натомість ОСОБА_1 кредит, відсотки за його користуванням та комісію у відповідності до умов кредитного договору в повному обсязі та своєчасно не сплатила, порушивши свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим їй нараховувались штрафні санкції.

Згідно наданого ТОВ «Макс Кредит» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9855651 від 14.07.2024р. станом на 20.01.2025 р. (дата продажу активу) складала 19 176,00 грн, з яких: 8000,00 грн борг за тілом кредиту, 9976,00 грн борг за нарахованими процентами, 1200,00 грн борг за комісією, 4000,00 грн борг за штрафними санкціями.

20 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) і ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) було укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно умов якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт повинен відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (п.2.1); відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги - робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі (п.2.4).

Факт переходу від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги за кредитним договором стосовно боржника ОСОБА_1 підтверджується актом приймання-передачі та витягом із реєстру боржників від 20.01.2025р. При цьому, в реєстрі боржників складовими елементами кредитної заборгованості ОСОБА_1 зазначено: залишок по тілу кредиту 9200,00 грн, залишок по відсотках 9976,00 грн, штрафні санкції 4000,00 грн, а загальна сума боргу 19176,00 грн.

Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежене.

Згідно наданого ТОВ «ФК «ЕЙС» розрахунку (виписка з особового рахунку) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9855651 від 14.07.2024р. станом на 01.10.2025р. складає 19 176,00 грн, з яких: 9200,00 грн прострочений борг за сумою кредиту, 9976,00 грн прострочений борг за процентами, строковий борг за сумою кредиту 0,00 грн, строковий борг за процентами 0,00 грн, борг за штрафними санкціями 0,00 грн.

ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювало ОСОБА_1 ніяких додаткових нарахувань за вищевказаним кредитним договором.

Водночас ОСОБА_1 всупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання нею своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання кредиту.

Разом з тим, даючи оцінку доводам позивача щодо обґрунтованості пред`явленої до стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9855651 від 14.07.2024р. суд не погоджується з розміром тіла кредиту та нарахованих відсотків з огляду нас таке.

Так, за умовами кредитного договору сума (тіло) кредиту складає 8000,00 грн, а одноразова комісія за надання кредиту - 1200,00 грн.

Натомість ТОВ «Макс Кредит», відступаючи за договором факторингу ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, безпідставно їх об`єднала, назвавши боргом по тілу кредиту в сумі 9200,00 грн, тоді як ці складові елементи сукупної вартості кредиту не є тотожними й мають різну правову природу.

В свою чергу, ТОВ «ФК «ЕЙС» у позові також просить стягнути з ОСОБА_1 9200,00 грн у якості тіла кредиту, а про комісію не згадує, тоді як суд у силу засад диспозитивності та змагальності цивільного судочинства не може самостійно вийти за межі позовних вимог.

Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 8000,00 грн простроченого тіла кредиту, а решту 1200,00 грн, які є комісією за надання кредиту, ТОВ «ФК «ЕЙС» не позбавлене права стягувати з ОСОБА_1 в судовому порядку шляхом ініціювання іншого позову.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України №3498-IX від 22.11.2023р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023р.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023р. №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023р., а кредитний договір було укладено 22.05.2024р., тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про відкриття кредитної лінії №00-9855651 укладено між ТОВ «Макс Кредит» і ОСОБА_1 14.07.2024р., тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, умови п.1.5.1, п.1.7.1 кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки в 1,5% та на її основі стандартної процентної ставки в 1,45% в день суперечать вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак у спірних правовідносинах пріоритет має дана законодавча норма.

Денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту (п.1-2 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС=(ЗВСК/ЗРК)/t?100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

- доходи кредитодавця у вигляді процентів;

- комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

- інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:

- платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит;

- платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Однак, передбачивши в п.1.7.1 кредитного договору денну процентну ставку в розмірі 1,5% та на її основі стандартну процентну ставку 1,45% в день (п.1.5.1), за якими згідно графіку платежів позичальнику нараховувались проценти, ТОВ «Макс Кредит» усупереч приписам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» фактично протиправно завищило плату за користування кредитом, а як наслідок порушило права споживача-позичальника.

Отже, з урахуванням викладеного, проценти за користування кредитом за укладеним між сторонами кредитним договором за період з 14.07.2024р. по 07.10.2024р. (у межах заявлених вимог та згідно наданого ТОВ «Макс Кредит» розрахунку) слід розраховувати виходячи із встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки в 1% та зважаючи на використане кредиторами диспозитивне право нарахування відсотків у межах неповного строку дії договору (85 дні). Загалом сума цих відсотків має становити 6800,00 грн (8000,00 грн х 1% х 85 дні).

Відтак, підсумовуючи викладене, після проведеного судом перерахунку та в межах заявлених позовних вимог заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором №00-9855651 від 14.07.2024р. має складати 14800,00 грн, з яких: 8000,00 грн борг за тілом кредиту, 6800,00 грн борг за відсотками за користування кредитом за період з 14.07.2024р. по 07.10.2024р.

Водночас питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договорами факторингу є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9855651 від 14.07.2024р. підлягає частковому задоволенню на суму 14800,00 грн, з яких: 8000,00 грн борг за тілом кредиту, 6800,00 грн борг за відсотками за користування кредитом.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., які підтверджує договором про надання правової (правничої) допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, актом прийому передачі наданих послуг від 01.10.2025 року, протоколом погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

В даному випадку сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката неспівмірна із складністю справи, оскільки адвокат не з`являвся в судові засідання та подав заяву про розгляд справи без його участі, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2025 рік, складала 3028 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а відтак враховуючи звернення позивача до суду з позовом в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» розмір судового збору склав 2422,40 грн, та був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1859,50 грн (14720 х 2422,40 : 19176,00 = 1859,50).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 12, 13, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України суд

у х в а л и в:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 00-9855651 від 14.07.2024, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8000 грн, та заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 6800 грн, а всього 14 800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп.

Стягнути з з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір в розмірі 1859,50 грн, та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, а всього 4859,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя М.М.СКИБА