Рішення № 13613596, 28.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.11р.Справа № 8/3-11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/05-10 поставки товару від 06.05.10р. у загальному розмірі 17 480,26 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог від 12.01.2011р., про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/05-10 поставки товару від 06.05.10р. у загальному розмірі 17 480,26 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 12 216,39 грн. - основний борг, 3 242,20 грн. - пеня, 1 312,00 грн. - 20% річних, 709,67 грн. - інфляційні втрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 06/05-10 поставки товару від 06.05.10р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.01.11р.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/05-10 поставки товару (далі-договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його в строки та на умовах, передбачених договором. Предметом договору є купівля-продаж продуктів харчування у кількості, асортименті та за цінами відповідно умов договору. Кількість, асортимент та ціна кожної конкретної партії товару, що складають предмет договору зазначаються в заявках-специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Вищезазначена кількість, асортимент та ціна кожної партії товару відображається у накладних на товар, які також складають невід'ємну частину договору. (п.п. 1.1., 1.2., 2.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору, підставою для поставки кожної конкретної партії товару є заявка-специфікація, підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками. Заявка-специфікація приймається позивачем на узгодження за умови відсутності у відповідача простроченої заборгованості за раніше поставлений товар.

На виконання договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 16 997,20 грн., відповідно до наступних документів: видаткової накладної №Д0705051 від 07.05.2010р., видаткової накладної №Д2105054 від 21.05.2010р., видаткова накладна №Д0406042 від 04.06.2010р.

Відповідно до п.п. 5.1., 6.1. договору, відповідач оплачує поставлений позивачем товар за ціною, передбаченою в узгодженій заявці-специфікації на партію товару, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок за поставлений товар на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є день підписання сторонами накладної.

Вказане зобов'язання було відповідачем порушене, поставлений товар був оплачений ним лише частково, в сумі 4 780,81 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 12 216,39 грн.

Згідно п. 10.2. договору, відповідач за несвоєчасну оплату поставленого товару сплачує пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу, а також 20% річних згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за весь час прострочки.

На підставі викладеного, позивачем була нарахована пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання за період з 19.06.2010р. по 28.07.2010р. та за період з 10.08.2010р. по 11.01.2011р. у загальному розмірі 3 242,20 грн. Крім того, позивачем були нараховані 20% річних за період з 19.06.2010р. по 28.07.2010р. та за період з 10.08.2010р. по 11.01.2011р. у загальному розмірі 1 312,00 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з 10.08.2010р. по 11.01.2011р. у загальному розмірі - 709,67 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 12 216,39 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 12 216,39 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня та 20% річних за період прострочення з 19.06.2010р. по 28.07.2010р. та з 10.08.2010р. по 11.01.2011р. та інфляційні втрати за період прострочення з 10.08.2010р. по 11.01.2011р.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 12 216,39 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 709,67 грн.

Розрахунок інфляційних втрат господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 709,67 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно п. 10.2. договору, відповідач за несвоєчасну оплату поставленого товару сплачує пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу, а також 20% річних згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за весь час прострочки.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 10.2. договору позивачем була нарахована пеня та 20% річних за період прострочення з 19.06.2010р. по 28.07.2010р. та з 10.08.2010р. по 11.01.2011р. у розмірі 3 242,20 грн. та 1 312,00 грн., відповідно.

Розрахунок 20% річних перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення 20% за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.06.2010р. по 28.07.2010р. та з 10.08.2010р. по 11.01.2011р. у розмірі 1 312,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При перевірці розрахунку пені, господарським судом встановлено, що він виконаний з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", якою передбачено, що сума неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобовязання не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки, яка діяла в період існування заборгованості.

При підрахунку господарським судом встановлено, що стягненню підлягає пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.06.2010р. по 28.07.2010р. та з 10.08.2010р. по 11.01.2011р. у сумі 1 008,42 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1 008,42 грн.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (49081, м. Дніпропетровськ, вул.Артеківська, 12; код ЄДРПОУ 30011928) - 12 216 грн. 39 коп. основного боргу,709 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 1 008 грн. 42 коп. пені, 1 312 грн. 00 коп. 20 відсотків річних, 152 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита, 205 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін