Рішення № 13613559, 27.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.11р.Справа № 14/358-10 За позовом Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська, 49128, м. Дніпропетровськ, вул. Шелгунова, 21, в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, 49000, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 75

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 2396,07 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

Від позивача Приходько Т.В. - спеціаліст юрисконсульт, довіреність № 7/11-1484 від 30.12.2010 року

Від відповідача ОСОБА_1 - суб'єкт підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за № НОМЕР_2

За участю ОСОБА_3 - помічник прокурора Ленінського району м.Дніпропетровська, посвідчення від 24.12.2009 року

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних незаконним використанням земельної ділянки, в сумі 2396,07 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем ст. 126 Земельного кодексу України в частині використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відповідач письмовий мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судовому засіданні 27.01.2011 року позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Ухвалою суду від 11.01.2011 року на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строки вирішення спору у справі № 14/358-10 були продовжені терміном на 15 днів, тобто до 04.02.2011 року.

Проведеною Головним управлінням держкомзему у Дніпропетровській області перевіркою встановлено наступне: станом на 19.05.2010 року самовільно зайнята земельна ділянка загальною площею (за результатами проміру мірним приладом - рулеткою) 0,00452 га за адресою АДРЕСА_2, використовується Приватним підприємцем ОСОБА_1 під фактичне розміщення торгівельного павільйону. Згідно даних Державного земельного кадастру реєстрація права власності на вказану земельну ділянку не проводилась. На момент перевірки земельна ділянка за вказаною адресою самовільно постійно використовується без акту постійного користування та права оренди земельної ділянки, що суперечить вимогам ст. 125, 126 Земельного кодексу України та є порушенням, відповідальність за скоєння правопорушення передбачена ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 Кодексу про адміністративні правопорушення.

За фактом перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.06.2010 року, який підписано Головним державним інспектором відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства Управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області Третьяк Ж.В., Головним державним інспектором Пузир О.В. та Головним державним інспектором Сироїжко Д.С. (а. с. 7).

Відповідно до припису Головного управління держкомзему у Дніпропетровській області від 21.06.2010 року ПП ОСОБА_1 зобовязано у 30-денний термін усунути вищевказані порушення вимог земельного законодавства.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2007 року у справі № 30/208-07 встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 під використання кіоску без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку (а. с. 11-12). Рішення суду набрало чинності, але фактично не виконано - самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка не повернута державі в особі Дніпропетровської міської ради.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено наступне: використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди . Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Крiм застосування принципу вини необхiдно виходити з того, що збитки пiдлягають вiдшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку мiж неправомiрними дiями особи, яка заподiяла збитки, i самими збитками.

Наявність збитків в сумі 2396,07 грн. підтверджується тим, що згадану земельну ділянку відповідач зайняв самовільно, відповідні документи на право землекористування у встановленому законом порядку не оформив.

Внаслідок порушення відповідачем земельного законодавства позивачу, як власнику землі (органу, уповноваженому здійснювати вказані повноваження від імені територіальної громади міста) обмеженням його права власника щодо подальшої передачі земельної ділянки в оренду заподіяні збитки у вигляді неодержаних доходів від орендної плати.

Отже, вина відповідача в спричиненні позивачу збитків та безпосередній причинний зв'язок мiж неправомiрними дiями відповідача i самими збитками також матеріалами справи підтверджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Загальні підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлений ст. ст. 156, 157 Земельного кодексу України.

Згідно статті 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органимісцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельніділянки,атакожорганивиконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує прававласниківі землекористувачів. Порядоквизначення та відшкодуваннязбитківвласникам землі іземлекористувачам встановлюється КабінетомМіністрів України.

Неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки має місце та відповідно до статті 156 Земельного кодексу України є підставою для відшкодування збитків Дніпропетровській міській раді.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, в тому числі орендарів, включаючи неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав та ін.

Як встановлено судом, неправомірні дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 призвели до порушень інтересів Дніпропетровської міської ради і тому позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 2396,07 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 156, 157, 206 Земельного кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 75, р/р 31413544700002 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24232360) 2396 (дві тисячі триста дев'яносто шість) грн. 07 коп. - збитків, заподіяних незаконним використанням земельної ділянки, про що видати наказ.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м.Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31118095700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200) 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрат на державне мито, про що видати наказ.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050003 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченко, 7, код ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31217264700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

СуддяС.П. Панна Повне рішення складено - 28.01.2011 року.