Ухвала суду № 136133626, 29.04.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/241/20

Провадження № 6/131/6/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької областіу в складі головуючого судді Олексієнка О.Ю., за участі секретаря судового засідання Демчишиної О.В., розглянувши в судовому засіданні в м. Іллінці заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», відповідач ОСОБА_1 , треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", Іллінецький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі №131/241/20,-

ВСТАНОВИВ:

До Іллінецького районного суду Вінницької області суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», відповідач ОСОБА_1 , треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", Іллінецький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі №131/241/20.

Заява, мотивована тим, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого, останній було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі та встановлений графік повернення їх.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Іллінецьким районним судом Вінницької області позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено та видано виконавчий лист № 131/241/20 від 16.06.2020 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за кредитним договором.

У подальшому на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 63018783 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

Державним виконавцем ВДВС 24.02.2021 року виконавче провадження № 63018783 було завершено, оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.

Таким чином, кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс». Окрім того, кредитний договір відповідача на момент звернення заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувався сторонами по справі.

Станом на теперішній час оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає.

У зв`язку з викладеним, заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі № 131/241/20 від 16.06.2020 р, Іллінецького районного суду Вінницької області з ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» та видати дублікат виконавчого листа № 131/241/20 від 16.06.2020 р.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

10.04.20206 року від представника заявника Волконітіної К.Ю. надійшла заява в якій представник ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» просить поновити строк для видачі дубліката виконавчого листа № 131/241/20 від 16.06.2020 Іллінецьким районним судом Вінницьої області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за кредитним договором, вважає, що цей строк пропущений об`єктивними причинами, зокрема у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та вимог пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, відповідно до яких на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом, строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, заявник просить здійснювати розгляд заяви за відсутності представника заявника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та завчасно, а саме рекомендованим листом за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд розглянув справу за відсутності заявника та заінтересованих осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Так, судом установлено, що в Іллінецькому відділі державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) перебувало виконавче провадження № 63018783, яке відкрите на підставі виконавчого документа по справі № 131/241/20, виданого Іллінецьким районним судом Вінницької області.

Відповідно до постанови державного виконавця Іллінецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) Іваненко А.А. 24.02.2021 року виконавче провадження № 63018783 було припинено та оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача, що підтверджується витягом з реєстру боргових зобов`язань №2 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025.

Таким чином, на даний момент всі права Кредитора за вищевказаним договором належать ТОВ «Капіталресурс».

У відповідності до змісту пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Тлумачення частини 1 статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина 3 статті 656 ЦК України); дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У відповідності до частини 1, 2 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Зазначене підтверджується правовою позицією наведеною Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія) й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Після набрання законної сили рішення суду підлягає виконанню сторонами справи, які набувають статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником вчиняються дії щодо його примусового виконання, зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

У змісті пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист й охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 р. у справі «Hornsby v. Greece», п. 40).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що наявні всі підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні, при цьому, заміна сторони у виконавчому провадженню ніяким чином не порушує прав та обов`язків інших осіб.

При цьому, щодо видачі дубліката виконавчого листа, суд дійшов такого висновку.

У своїй заяві про видачу дубліката виконавчого листа представник ТОВ «Капіталресурс» просить поновити строк для видачі дубліката виконавчого листа № 131/241/20, виданого 16.06.2020 Іллінецьким районним судом Вінницьої області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за кредитним договором, вважає, що цей строк пропущений об`єктивними причинами, зокрема у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та вимог пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, відповідно до яких на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом, строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України.

Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувана про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувана про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувана та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).

Як зазначено у заяві, в кредитній справі, яку було передано від АТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Капіталресурс», виконавчий лист Іллінецького районного суду Вінницької області у справі №131/241/20 відсутній.

З огляду на вищезазначене, суд вважає заяву обґрунтованою, оскільки втрата виконавчого документа є підставою для видачі його дублікату, а тому вимоги заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та вважає за можливе замінити стягувача у виконавчому листі, виданого на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16.06.2020 року у справі №131/241/20, а також видати дублікат виконавчого листа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 512, 514 ЦК України, ст.ст. 260, 442 ЦПК України, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» задовільнити.

Замінити стягувача у виконавчому листі №131/241/20 від 16.06.2020 р., Іллінецького районного суду Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу з ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс.

Поновити строк пред`явлення виконавчого документу №131/241/20 виданого Іллінецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №131/241/20 від 16.06.2020 про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олександр ОЛЕКСІЄНКО