Рішення № 13613090, 25.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.11 р.Справа № 13/386-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРМАРКЕТ”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 4 806 134,00 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Страннікова К.А.-представник, довіреність від 09.01.2011р .№3;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі відповідач) у якому просить стягнути з відповідача грошову заборгованість за договором фінансової допомоги №1/89 від 22.09.2008 р. у сумі 4806134,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам договору №1/89 від 22.09.2008 року, укладеного між сторонами, відповідач не повернув у передбачений строк надану йому грошову суму. Позивач зазначає, що згідно акту звірки взаємних розрахунків за цим договором станом на 01.12.2010 р. заборгованість відповідача складає 4806134,00 грн. Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ст. ст. 528, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позов відповідно до якого повідомляє, що позов визнає в повному обсязі, проти позовних вимог не заперечує та просить розглянути заяву та винести рішення за його відсутності.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторони не заявлялось.

В судовому засіданні 20.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ" (далі сторона-1, позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі сторона-2, відповідач) укладено договір №1/89 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого у звязку з тимчасовим фінансовим ускладненням сторона 1 надає стороні 2 тимчасову поворотну фінансову допомогу на безвідсотковій основі у розмірі 50500,00 грн. без НДС.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.3 Договору строк дії договору складає: з моменту його підписання до 22 вересня 2011 року, форма розрахунків безготівкова оплата. Фінансова допомога може бути надана як одноразовим платежем, так і частковими платежами, за попереднім узгодженням сторін у обсягу загальної суми, обумовленої у договорі (п. 2.4 Договору).

Угодою №1 від 20.08.2010 р. про внесення змін до договору №1/89 від 22.09.2008 р. сторони внесли зміни до п. 1.1 договору та виклали його в наступній редакції: "У звязку з тимчасовим фінансовим ускладненням сторона 1 надає стороні 2 тимчасову поворотну фінансову допомогу на безвідсотковій основі у розмірі 4806134,00 грн. без НДС.”, та зміни до п. 2.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Строк дії договору складає: з моменту його підписання до 15 жовтня 2010 р."

На виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками з особового рахунку (а.с. 16 48).

Всупереч умовам п. 2.1 договору відповідач не повернув у передбачений строк (до 15.10.2010 р.) надану йому грошову суму, тому станом на 01.12.2010 р. заборгованість відповідача складала 4806134,00 грн., що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1 від 25 жовтня 2010 року, з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 4755634,00 грн. (а.с. 10).

16.11.2010 р. відповідач надав відповідь на претензію (а.с. 11), відповідно до якої повідомив позивача про те, що повністю визнає грошову заборгованість у вищевказаній сумі, але не має можливості виконати зобовязання у звязку з відсутністю грошових коштів.

З огляду на умови Договору щодо строку повернення отриманих грошових коштів, строк повернення отриманих грошових коштів, є таким, що настав.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2010 року, що підписаний представниками з обох сторін та завіреним їх печатками (а.с. 12), заборгованість на користь позивача складає 4806134,00 грн.

Станом на дату розгляду справи відповідач доказів повернення отриманих грошових коштів не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, та його розміру не спростував.

Крім того, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі у розмірі 4806134,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 4806134,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

До матеріалів справи долучено два платіжних доручення про сплату позивачем суми витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.: №371 від 17.12.2010 р. та №373 від 21.12.2010 р. Відповідно до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1258, з подальшими змінами, зайво сплачена позивачем сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. за платіжним дорученням №371 від 17.12.2010 р. підлягає поверненню позивачу, про що слід видати довідку.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 612, ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально Міський район, вул. Каунаська, 8, код ЄДРПОУ 31452344) суму заборгованості 4806134,00 грн. (чотири мільйони вісімсот шість тисяч сто тридцять чотири грн. 00 коп.), витрати на оплату державного мита у розмірі 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп.), витрати на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально Міський район, вул. Каунаська, 8, код ЄДРПОУ 31452344) з Державного бюджету суму зайво сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення №371 від 17.12.2010 р. у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

26.01.2011 р.