Рішення № 13612953, 25.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.11р.Справа № 27/134-10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Юнікон»(м. Дніпропетровськ)

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Гледіс» (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Дякун А.І.

Представники:

від позивача Горобець М.А., дов. від 20.12.10 №34, ОСОБА_3, дов. від 20.12.10 №36

від відповідача не зявився

від третьої особи не зявився

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство «Юнікон»(далі АТ «Юнікон») звернулося з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 118000,97грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

-згідно товарно-транспортної накладної відповідач повинен був здійснити перевезення металопрокату позивача вагою 19,935тн на суму 118000,97грн. за маршрутом смт Партизанське м. Донецьк, вул. Югославська, 1 до Донецької філії АТ «Юнікон»;

-однак вантаж не було доставлено;

-з урахуванням ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України, п. 16.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні відповідач повинен відшкодувати вартість вантажу в сумі 118000,97грн.

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-він фактично був водієм, який виконував перевезення за дорученням ПП «Гледіс»;

-про розвантаження товару не у вантажоотримувача дізнався в результаті розслідування кримінальної справи;

-в товарно-транспортній накладній від 10.06.2010р. відсутні відомості щодо розвантаження товару за місцезнаходженням позивача;

-кошти за перевезення вантажу відповідач не отримував;

-фактичні договірні відносини щодо перевезення вантажу мали місце між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Третя особа заперечує проти здійснення перевезення вантажу позивача 10.06.2010р., а також стосовно наявності будь-яких взаємовідносин з ОСОБА_1

Також, відповідач звернувся з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи з питання належності підпису на Інструкції з експедирування вантажу ОСОБА_1

Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.07.2010 №6448196 адресою відповідача є: 49000, АДРЕСА_1. Саме за вказаною адресою була направлена ухвала від 14.01.2010р.

Третя особа звернулась з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника ПП «Гледіс».

В судовому засіданні 19.01.2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

В матеріалах справи міститься копія товарно-транспортної накладної від 10.06.2010р. №ЮБ039 підписаної субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 і АТ «Юнікон». Згідно з накладною ОСОБА_1 як водій-ескпедитор на замовлення АТ «Юнікон»прийняв вантаж - металопрокат вагою 19,935тн на суму 98334,14грн. без ПДВ, та зобовязався перевезти автомобілем НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2.

Також, в накладній зазначено наступне:

-вантажовідправник АТ «Юнікон», адреса 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 28-а;

-вантажолоодержувач ДФ АТ «Юнікон», адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Югославська, 1;

-пункт навантаження с. Партизанське, пункт розвантаження м. Донецьк.

В додатку до товарно-транспортної накладної від 10.06.2010р. №ЮБ039 сторони визначили види, кількість та вартість металопродукції.

Крім того, відповідачем підписано інструкцію з експедирування з ВБ Шинна і ВБ Партизанське АТ «Юнікон»до ДФ АТ «Юнікон»від 10.06.10р..

Зокрема, в інструкції вказано:

-транспортний засіб МАЗ НОМЕР_1, н/п НОМЕР_2;

-водій-експедитор ОСОБА_1;

-водій-експедитор несе відповідальність за ввірений йому вантаж;

-після доставки товару на склад ВБ ДФ АТ «Юнікон»(Донецьк, вул. Югославська, 1) водій-експедитор повинен здати його за кількістю зав. складським комплексом ВБ ДФ АТ «Юнікон»відповідно до супровідних документів, отримати від зав. складським комплексом ВБ ДФ АТ «Юнікон»підпис про прийняття товару в чотирьох ТТН (підпис в графі «Вантажоотримувач») і трьох накладних на внутрішнє переміщення і печатку ДФ АТ «Юнікон»на чотирьох ТТН, а також водій-експедитор повинен поставити свою відмітку в графі «Вантаж здав»в чотирьох ТТН (підпис);

-водій-експедитор повинен передати зав. складським комплексом ВБ ДФ АТ «Юнікон»два екземпляри ТТН і два екземпляри накладної на внутрішнє переміщення, а також сертифікати якості на переданий товар;

-у випадку непередбачуваних обставин водій-експедитор повинен негайно повідомити замовника і знаходитись при товарі (при вантажу) до отримання інших розпоряджень.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Товарно-транспортна накладна від 10.06.2010р. №ЮБ039, додаток до накладної, а також інструкція з експедирування з ВБ Шинна і ВБ Партизанське АТ «Юнікон»до ДФ АТ «Юнікон»від 10.06.10р. свідчать про те, що фактично між сторонами по справі був укладений договір надання транспортно-експедиторських послуг. Наведені документи містять підписи відповідача, що свідчить про прийняття останнім зобов'язань з доставки та експедирування вантажу позивача саме на склад ДФ АТ «Юнікон»за адресою м. Донецьк, вул. Югославська, 1.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

-субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

-кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Однак, відповідачем не були виконані належним чином зобовязання з доставки товару до Донецької філії позивача за адресою м. Донецьк, вул. Югославська, 1. Фактично вантаж був втрачений.

В зв'язку з неотриманням вантажу 14.06.2010 року АТ «Юнікон»звернулося до перевізника з претензією №1000/УДМІ/Юро щодо необхідності відшкодування вартості втраченого вантажу в сумі 118000,97грн. (з ПДВ).

Згідно з ч.2 ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 934 Цивільного кодексу України встановлено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1 ст.623 ЦК України).

Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з п.16.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення перевізнику претензій мають вантажовідправник або вантажоодержувач - у випадку втрати вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної з підписом водія (експедитора Перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення.

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В даному випадку в наявності всі умови, необхідні для притягнення до цивільно-правової відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

Субєктом цивільного правопорушення є боржник, а обєктом правопорушення зобовязальні правовідносини кредитора і боржника. Субєктивну сторону становить вина боржника, а обєктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обовязку), наявність збитків кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

В ході вирішення спору встановлено, що наслідком саме неналежного виконання відповідачем зобовязань з доставки вантажу (протиправна поведінка) за визначеною адресою є понесення позивачем збитків у вигляді вартості неотримання такого вантажу.

Відповідачем не доведено, що він не міг запобігти крадіжці вантажу при перевезенні внаслідок певних обєктивних обставин та усунення яких від нього не залежало у звязку з непереборною силою або істотними труднощами.

Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Суд не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи з питання належності підпису на Інструкції з експедирування вантажу ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікон»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, 28-А, ідентифікаційний код 23647276)118000,97грн. заборгованості, 1180,01грн. - витрат по сплаті державного мита, 236грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Татарчук В.О.

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України 24.01.2011р.