Рішення № 136120260, 29.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1565/26

2/212/2847/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого Шевченко Л.В., за участю: секретаря судового засідання Чуприна Я.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі, за відсутності учасників справи, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «СЕНС БАНК» , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

06.02.2026 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась з позовною заявою до акціонертого товариства СЕНС БАНК, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У позовні заяві представник позивача повідомляє про те, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді діловода ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

25.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №18858.

Відповідно до обставин, вказаних у виконавчому написі, звернення стягнення проводиться з ОСОБА_1 за кредитним договором №500843595 від 29.12.2020 року, укладеним із Ат «Альфа-Банк».

Також, згідно із виконавчим написом стягнення заборгованості становить 14 945,99 грн.,що складається: прострочена заборгованість за сумою кредиту 1558,43 грн., прострочена заборгованість за комісією та процентами 1 303,16 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 12 075,89 грн., строкова заборгованість за комісією та процентами 8,51 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату у сумі - 550,00 грн., загальна сума, що підлягає стягненню 15 495,99 грн.

04.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О., на підставі виконавчого напису, відкрито виконавче провадження №68031471 про примусове стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у сумі 15 495,99 грн.

17.01.2022 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні №68031471 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

28.06.2023 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні №68031471 винесено постанову про зміну реєстраційних даних, відповідно до якої назву АТ «Альфа-Банк» змінили на Ат «СЕНС БАНК».

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусом, і, як наслідок, неправомірно відкрито виконавче провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про зверення стягнення на грошові кошти позивача.

Позивач не визнає заявлену кредитором-відповідачем до стягнення суму заборгованості. Наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису кредитний договір не був посвідчений нотаріально, а відтак виконавчий напис був вчинений з недотриманням вимог чинного законодавства. Також, позивач вважає, що зазначена утримана сума є безпідставно набутою АТ «СЕНС БАНК», а тому підлягає обов`язковому поверненню позивачу.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року прийнято заяву в провадження судді Шевченко Л.В. призначено розгляд справи на 14.04.2026 року, також було витребувано судом у приватного нотаріуса копії документів, на підставі яких 25.11.2021 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №18858.

Ухвалою суду від 14.04.2026 року справу було відкладено на 29.04.2026 рік.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явились, через канцелярію суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача Ременюк Т.О. до суду не з`явилась, проте 04.03.2026 року направила до суду відзив, у якому зазначено, що АТ «СЕНС БАНК» заперечує проти задоволення позовних вимог, вимоги позивача вважають безпідставними, а подання позовної заяви спрямоване на ухиленні від взятих на себе зобов`язань.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Заявляючи даний позов, позивач мав довести, що була відсутня правова підстава для вчинення спірного виконавчого напису, тобто факт відсутності порушеного права відповідача та відсутність підстав для захисту відповідного права шляхом стягнення кредитної заборгованості на підставі спірного виконавчого напису.

Звертаючись з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог. При цьому, посилаючись на те, що сума боргу за виконавчим написом є значно завищена, тобто небезспірність заборгованості, Позивачем не зазначено будь яких доводів щодо неправильного обчислення сум заборгованості.

Отже, будь яких належних доказів на підтвердження відсутності порушення зобов`язання за кредитним договором чи наявності щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) позивач суду не надав. Позивач не спростував , що на час вчинення виконавчого напису розмір заборгованості був іншим. Сама по собі незгода боржника з розміром заборгованості та її розрахунком не є підставою для визнання заборгованості спірною.

У позові Позивач також зазначав, що кредитний договір, на підставі якого виникла заборгованість, та вчинено виконавчий напис, нотаріально не посвідчувався, однак його копія не надана. За таких обставин, враховуючи принцип змагальності та диспозитивності, відсутність встановленим законом випадків для збирання доказів з власної ініціативою суду, докази і фактичні обставини справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що при вчинені виконавчого напису, приватним нотаріусом не були дотримані вимоги діючого законодавства щодо його вчинення, позивач не довів та не надав належні та допустимі докази порушення норм законодавства щодо вчинення нотаріального напису, обґрунтованості зазначеного порушення.

Позивач не довів у встановленому процесуальним законом порядку належними і допустимими доказами, що сума заборгованості за кредитним договором станом на дату вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису була іншою ніж та, яка була визначена у виконавчому написі, не надав ні власного контррозрахунку суми заборгованості по кредитному договору, ні доказів погашення існуючої заборгованості, ні доказів, які б підтверджували наявність іншого розміру заборгованості, відмінного від визначеного у виконавчому написі.

Позивачем не надано доказів того, що на час вчинення виконавчого напису сума заборгованості була іншою ніж та, яка вказана нотаріусом. Свого розрахунку позивач не надала.

Щодо позовних вимог в частині стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів.

Позивачем не надано жодного доказу, що відповідні кошти були стягнуті та перераховані на користь Банку (розпорядження про перерахування тощо).

В даному випадку, правовою підставою набуття відповідачем коштів позивача, став договір який є чинним та неоспореним, а тому позовні вимоги в частині повернення коштів, отриманих відповідачем в межах виконання виконавчого напису, задоволенню не підлягають. Позивачем не підтверджено відповідними доказами розмір грошових коштів, які були утримані із її заробітної плати, та перераховані відповідачу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу.

Так, оскаржуваним рішенням Суду стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Представник позивача вважає, що заявлені витрати є не співмірними з розміром заявлених позовних вимог та складністю справи.

Якщо зважити на складність справи та зміст позовної заяви, то стає очевидним, що винагорода у розмірі, зазначеному у орієнтовних розрахунках судових витрат є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою що дійсно не відповідає складності справи та сумі, яка стягнуто згідно виконавчого напису, а тому підлягає зменшенню.

Представник відповідача просив розгляд справи проводити за його відсутності та відмовити у позовній заяві у повному обсязі.

Приватний виконавець Лисенко Ю.О. до суду не з`явився, проте через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна до суду не з`явилась, клопотань до суду не надходило, витребовувані докази по справі не надала.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву разом з додатками, суд приходить до наступного.

Представником заявника надано копію довідки він КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, де зазначено, що ОСОБА_3 працівник бюджетної сфери та працює на посаді діловода ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.9).

Також, надано копію виконавчого напису від 25.11.2021 року №18858, згідно якого, загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача на користь АТ «Альфа-Банк» складає 15 495,99 грн. (а.с.16).

У матеріалах справи міститься копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2022 року №68031471 (а.с.17), постанова про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17.01.2022 року №68031471 (а.с.18), постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних (а.с.19).

Згідно копію довідки №45 від 13.03.2025 року про стягнення на заробітну плату, пенсі., стипендію та інші доходи боржника, з заробітної плати ОСОБА_1 здійснені відрахування та виплати у розмірі 20% згідно з постановою від 17.01.2022 року ВП №68031471. Загальна сума здійснених відрахувань та виплат постановою від 17.01.2022 року становить 12 024,00 грн. (а.с.20).

Оцінка суду.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ст. 39 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється саме Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5.

Відповідно до вимог п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Так, згідно з вимогами ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до вимог п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, можна дійти висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та не чинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», передбачено, що для одержання виконавчого напису необхідно подати, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17, розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зазначила наступне: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та не чинною постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами».

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 та Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 461/4609/16-ц.

У зв`язку з викладеним, очевидним є висновок, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. при вчиненні спірного виконавчого напису не переконалася належним чином в безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом.

Крім того, представник позивача повідомляє суд про те, що позивач не отримувала письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, а відтак, у відповідача відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вказана вимога нею була отримана, й відповідно, відповідачем не дотримані вимоги законодавства при зверненні до нотаріуса за цим виконавчим написом. Крім того, позивач зазначає, що вона не визнає суму заборгованості і вказані суми у виконавчому написі їй незрозумілі.

Натомість, стороною відповідача, відповідно до вимог ст. ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сазоновій О.М. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивачки за кредитним договором. Відповідач також не вказував на те, щоне отримав грошові кошти.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Предметом доказування, відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ч. 1 ст.81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані докази позивачем в обґрунтування позову, підтверджують той факт, що заборгованість в зазначеному розмірі не є безспірною, договір, на підставі якого здійснено її стягнення, не є нотаріально посвідченим, а тому нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису, через що суд доходить висновку, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було порушено вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З огляду на викладене, враховуючи те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. від 25.11.2021 року № 18858, вчинений нотаріусом із порушенням численних норм закону, а вказану в ньому суму заборгованості не можна вважати безспірною, а відтак, оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. від 25.11.2021 року № 18858 таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми коштів, стягнутих в рамках виконання виконавчого напису, суд виходить з наступного.

Представник позивача просить стягнути з відповідача на її користь суму коштів, які були стягнуті в рамках виконання виконавчого напису (безпідставно набуті).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігає його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц щодо застосування норм ст. 1212 К України вказала на те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи: в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Так, відповідно до дослідженої довідки судом, з з заробітної плати ОСОБА_1 здійснені відрахування та виплати у розмірі 20% згідно з постановою від 17.01.2022 року ВП №68031471. Загальна сума здійснених відрахувань та виплат постановою від 17.01.2022 року становить 12 024,00 грн.

Таким чином загальний розмір коштів, які були утримані з позивача, як боржника у виконавчому провадженні, та направлені на виконання постанови від 17.01.2022 року ВП №68031471, становить 12 024,00 грн.

Враховуючи, що підставою отримання відповідачем коштів було стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису, який даним рішенням суду визнається таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається такою, що підлягає поверненню, оскільки правова підстава її набуття відповідачем відпала.

Отже, з АТ "СЕНС БАНК" на користь позивача слід стягнути грошові кошти у розмірі 12 024,00 грн., які були утримані із доходів позивача в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом № 18858, який було вчинено 29.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивачка посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до вимог ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: Договір про надання правової допомоги від 29.09.2025 року, копію ордеру на надання правової допомоги, акт (опис ) виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги №б/н від 29.09.2025 року від 04.02.2025 року, копія додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 29.09.2025 року між адвокатом Фроловою Н.В. та ОСОБА_1 від 04.02.2026 року, копія квитанції до прибудкового касового ордера №28 (а.с.21-27).

Суд частково погоджується із наведеним розрахунком та доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у розмірі 5500,00 грн. з огляду на вимоги розумності та справедливості.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №18858, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., 25.11.2021.

Стягнути з відповідача АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 12 024,00 грн.

Стягнути з АТ «СЕНС БАНК» на користь відповідача судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Стягнути з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 5500,00 грн судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.04.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул.. Велика Васильківська 100.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сазонова Олена Миколаївна , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул.. Лесі України 9/134.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 21, 3-й поверх, приміщення 38.

Суддя Л. В. Шевченко